1 Історія

1.1 Перший голод у Казахстані 1919–1922

1.2 Голод 1932–1933 рокiв

1.3 Національно-визвольна боротьба казахського народу[11]

1.3.1 Національно-визвольна боротьба казахського народу 1824–1864

1.3.2 Повстання в Казахстані 1929 — 1931

1.3.3 Желтоксан

2 Державний устрій

2.1 Політична система

2.2 Вибори

2.3 Зовнішня політика

3 Географія

3.1 Рельєф

3.2 Ріки й озера

3.3 Клімат

3.4 Ґрунти

3.5 Рослинний і тваринний світ

3.6 Адміністративний поділ

4 Економіка

4.1 Економічна географія

4.2 Трудові ресурси

5 Населення

5.1 Національний склад

5.2 Міське та сільське населення

5.3 Структура населення за статтю

5.4 Густота населення

5.5 Релігія

5.6 Мова

5.7 Асамблея народів Казахстану

6 Державні свята

7 Примітки

8 Посилання

[ред.]Історія

Докладніше: Історія Казахстану

Історичні корені казахів походять від тюркських племен, що заселяли простори степу між Росією і Китаєм у VIII ст. до н. е., і монголів, які переселилися на ці землі у ХІІІ ст. Важливе значення для становлення Казахстану мав Великий Шовковий шлях, а також караванний маршрут уздовж річки Сирдар`ї, завдяки чому з'являлися торгові міста і караван-сараї, інтенсивно розвивалася торгівля і сільське господарство.

У ХІІІ ст. казахська територія увійшла до складу імперії Чингісхана. Після смерті Чингісхана у 1227 році, імперія була розділена між його нащадками. У другій половині XV ст. з'явилося перше Казахське ханство, а остаточне формування казахської нації, створеної шляхом змішування монголів і тюрків, відносять до першої половини XVI ст.

У 1680-х рр. казахи воювали зі східними загарбниками ойротами та джунгарами. Їх набіги повністю розорили казахів у 1720 р. Під час нападів джунгарів казахи неодноразово зверталися до Росії з проханням про захист і постачання зброї. Протягом 1731–1742 років казахські жузи переходять під покровительство Російської імперії. Поступово Росія зайняла домінуюче положення в місцевому управлінні, обмежуючи повноваження казахських ханів і нав'язуючи російську адміністративну систему. Остаточно вся територія Казахстану увійшла до Російської імперії до 1848 року.

Завойовницькі війни Росії на півдні центральної Азії в кінці XIX століття сприяли значному припливу російських поселенців у Казахстан. Страждаючи від голоду та переселень, 1916 року казахи взяли участь у центрально-азіатському повстанні, направленому проти призову до російської армії, проте це повстання було придущене.

1917 року після Жовтневого перевороту в Росії Казахська націоналістична партія Алаш-орда проголосила автономію казахського народу. Проте вже у лютому 1918 року більшовики почали масштабний збройний наступ в результаті якого в Казахстані було встановлено радянську владу.

До 1925 Казахстан носив назву «Киргизький край» (декрет СНК РСФСР від 10 липня 1919). 26 серпня 1920 ВЦИК и СНК РСФСР прийняли декрет за підписами В. Леніна та М. Калініна «Про утворення Автономної Киргизької Радянської Соціалістичної Республіки» у складі РСФСР зі столицею у м. Оренбург. Після 5-го Всеказахського з'їзду Рад Казахстан став називатися Казакською АРСР з адміністративним центром у м. Кзил-Орда, а з 1928 — у м. Алма-Ата. Після грудня 1936 отримала статус союзної республіки СРСР.

Перші десятиліття радянської влади в Казахстані позначені голодом 1919–1922, а також 1932–1933, що призвів до загибелі сільського населення Казахстану, переважну більшість якого становили казахи. Сумарна чисельність жертв оцінюється у 2-2,5 млн чоловік.[10]

З 1936 року Казахстан — Союзна республіка. У 1950-х роках в Казахстані проводилася державна кампанія з освоєння цілинних земель, результатом стало швидке перетворення північних пасовищних рівнин Казахської республіки на сільськогосподарські угіддя. У кінці 1950-х у Казахстані було збудовано космодром Байконур, а також полігони для ядерних випробувань поблизу м. Семипалатинськ.

Незалежність країни була проголошена 16 грудня 1991 після підписання Біловезької угоди (8 грудня 1991) між Росією, Білоруссю і Україною про створення СНД і фактичного розпаду СРСР. Комуністичну партію замінила Незалежна соціалістична партія Казахстану. Казахстан приєднався до СНД в грудні 1991. Незалежність визнана в 1992. Прийнятий у НБСЄ, став членом ООН в 1992.

[ред.]Перший голод у Казахстані 1919–1922

«Перший голод у Казахстані 1919-1922 рокiв» — перший голод в сільських районах Казахської РСР. Масова загибель сільського населення Казахстану, переважну більшість якого становили казахи (1 млн осiб)[10]

[ред.]Голод 1932–1933 рокiв

Голод в Казахстані 1932-1933 рокiв — голод в сільських районах Казахської РСР. Масова загибель сільського населення Казахстану, переважну більшість якого становили казахи (1,5 млн осiб) — 40 % населення казахiв[10]

[ред.]Національно-визвольна боротьба казахського народу[11]

Докладніше: Національно-визвольна боротьба казахського народу

[ред.]Національно-визвольна боротьба казахського народу 1824–1864

Докладніше: Національно-визвольна боротьба казахського народу 1824-1864

[ред.]Повстання в Казахстані 1929 — 1931

Докладніше: Повстання в Казахстані 1929 — 1931

перший президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв

Президент Казахстану Нурсултан Назарбаев у своїй книзі «Стратегія незалежності» пише: ….Питання про чисельність казахів-жертв голоду 1929 −1933 років, пов'язаних з ним епідемій і міграцій залишається поки що відкритим. Амплітуда думок з приводу кількості загиблих у ці роки коливається у межах від 1 мільйона 750 тисяч до 2 мільйонів 200 тисяч. Це означає, що під час колективізації загинуло від 42 до 49 відсотків корінного етносу. Майже 1 мільйон 30 тисяч чоловік відкочувала в роки голоду за межі республіки, з них 616 тисяч — безповоротно. Силова політика держави наштовхнулася на запеклий опір народу. На боротьбу з режимом піднімалися все ширші верстви населення. Рух опору охопив весь Казахстан. У 1929–1931 роках мали місце понад 380 селянських бунтів і повстань, що охопили майже 80 тисяч чоловік. Великими з них були сузакське, іргізське, аксуйське, абралінське, адаєвське, Каракумське та інші повстання. Всі вони придушувалися самим жорстоким чином регулярними військами Червоної Армії…. [12]

[ред.]Желтоксан

Докладніше: Желтоксан

Желтоксан (каз. Желтоқсан — грудень) — виступ молоді під антирадянськими і сепаратистськими гаслами в Алма-Аті (на той час столиці Казахської РСР), що відбулося 16 грудня 1986. Великий наплив росіян в 1950-1960-х рр. зробив казахів меншиною; антиросійські настрої почали виявлятися у 1986. Події грудня 1986 стали першими в СРСР масовим мітингом, в ході яких висувалися антирадянські і націоналістичні гасла. В історичній літературі Казахстану цю сторінку називають «грудневими подіями».

[ред.]Державний устрій

[ред.]Політична система

Казахстан офіційно є президентською республікою. Перший і єдиний президент - Нурсултан Назарбаєв. Президент є також головнокомандувачем збройних сил та може накласти вето на закон, який був прийнятий парламентом. Прем'єр-міністр є головою Кабінету міністрів і главою казахстанського правління. Є три віце-прем'єри та 16 міністрів в уряді. Карім Масімов обіймає посаду прем'єр-міністра з 10 січня 2007 р.

Казахстан має двопалатний парламент, що складається з нижньої палати (Мажилісу) і верхньої палати (сенату). Одномандатні округи всенародно обирають 107 місць в мажилісі, тут також знаходяться 10 членів, що обираються за партійними списками. Сенат складається з 47 членів. Два сенатори від кожного з виборних зборів (масліхатів) від 16 основних адміністративних регіонів Казахстану (14 провінцій, а також міст Астана й Алмата). Президент призначає інших 7 сенаторів. Депутати мажилісу та уряд мають право законодавчої ініціативи, хоча уряд пропонує найбільший спектр законодавства, який розглядається парламентом.

[ред.]Вибори

Вибори до Мажилісу у вересні 2004 р. надали домінантне становище в нижній палаті проурядові Партії Отан, очолюваній президентом Назарбаєвим. Всі інші партії, в тому числі таграрно-промисловий блок АІСТ і партія Асар, заснована дочкою президента Назарбаєва, отримала більшість останніх місць. Опозиційні партії, які були офіційно зареєстровані та брали участь у виборах, отримали одне місце в ході виборів, що згідно з Організацією з безпеки та співробітництва в Європі, не відповідає міжнародним стандартам.

Нурсултан Назарбаєв із Володимиром Путіним. 2002 рік.

У 1999 році Казахстан намагається отримати статус спостерігача в Парламентській Асамблеї Ради Європи. Офіційна відповідь Генеральної Асамблеї полягала в тому, що Казахстан міг претендувати на повноправне членство, тому що частково знаходиться в Європі, але йому не буде надано жодного статусу, поки не покращиться стан демократії та дотримання прав людини в цій державі.

4 грудня 2005 р. Нурсултан Назарбаєв був переобраний президентом країни. Виборча комісія оголосила, що він виграв з результатом більше ніж 90% голосів. Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) дійшла до висновку, що вибори не відповідали міжнародним стандартам, незважаючи на деякі поліпшення в адмініструванні виборів. Агентство Сіньхуа повідомило, що спостерігачі з Китаю, відповідальні за нагляд у 25 виборчих дільницях в Астані, показали, що голосування в цих опитувань були проведені «прозоро та справедливо».[13]

17 серпня 2007 р. минули вибори в нижню палату парламенту, і коаліція на чолі з правлячою партією Нур Отан, в яку увійшли партія Асар, Громадянська партія Республіки Казахстан і Аграрна партіа, виграв місця з результатом у 88% голосів. Жодна з опозиційних партій не досягла прохідного бар'єра в 7%. Це привело до згадок в деяких місцевих ЗМІ, які поставили під сумнів компетентність і харизму лідерів опозиційних партій. У відповідь опозиційні партії виступили зі звинуваченнями в серйозних порушеннях в ході виборів.[14][15]

У 2010 р. президент Назарбаєв відхилив пропозицію провести референдум, щоб тримати його на цій посаді до 2020 р., і замість того наполягав на президентських виборах на п'ятирічний термін. У голосуванні, яке відбулося 3 квітня 2011 р. Назарбаєв отримав 95,54% голосів з 89,9% зареєстрованих виборців, що брали участь.[16] Назарбаєв розповів про прогрес виданню Washington Post в березні 2011-го. Проте Казахстан попередили, що згідно з індексом демократії за 2010 р., країну перекваліфікували в авторитарний режим.

[ред.]Зовнішня політика

Докладніше: Зовнішня політика Казахстану

Назарбаєв, Барак Обама та Дмитро Медведєв. 2012 рік.

Казахстан має стабільні відносини з усіма своїми сусідами. Він також є членом Організації Об'єднаних Націй, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Євро-Атлантичного партнерства та Організація Ісламського співробітництва. Він є активним учасником Організації Північноатлантичного договору в аспекті Партнерство заради миру.

11 квітня 2010 р. президенти Назарбаєв і Обама зустрілися на саміті з ядерної безпеки у Вашингтоні,[17] округ Колумбія, а також обговорили зміцнення стратегічного партнерства між США та Казахстаном, зобов'язалися активізувати двостороннє співробітництво з метою сприяння ядерній безпеці, регіональній стабільності в Центральній Азії, економічного процвітання та загальнолюдських цінностей.

У квітні 2011-го президент Обама закликав президента Назарбаєва обговорити спільні зусилля з ядерної безпеки,[18] включаючи забезпечення безпеки ядерних матеріалів з реактора БН-350, і побачили прогрес у досягненні цілей, що президенти двох країн створили під час їх двосторонньої зустрічі на саміті з ядерної безпеки в 2010 р.

Казахстан також є членом Співдружності Незалежних Держав, Організації економічного співробітництва та Шанхайської організації співробітництва. Країни Казахстан, Росія, Білорусь, Киргизстан і Таджикистан створили Євразійське економічне співтовариство в 2000 р. з активізації зусиль по гармонізації торговельних тарифів і створення зони вільної торгівлі в рамках Митного союзу. З 1 грудня 2007 р. стало відомо, що Казахстан був обраний головою ОБСЄ на 2010 р.

[ред.]Географія

Див.: Природа Казахстану, Геологія Казахстану, Гідрогеологія Казахстану, Сейсмічність Казахстану.

Республіка Казахстан знаходиться в центральній частині Євразії. На території країни, на перетині 78 меридіану з 50 паралеллю, знаходиться географічний центр континенту. На півночі і заході межує з Росією, на сході — з Китаєм, на півдні — з Киргизстаном, Узбекистаном і Туркменістаном. На південному заході омивається водами Каспійського моря.

Алмати, столиця Казахстану часів СРСР.

Файл:Bayterek.jpg

Астана, столиця Казахстану

[ред.]Рельєф

Понад 3/4 території Казахстану займають рівнини з висотами від 100 до 300 м над рівнем моря. На крайньому південному сході і сході простягаються хребти Тянь-Шаню, Джунгарського Алатау й Алтаю з висотами від 3000 до 6995 м (пік Хан-Тенгрі). На крайньому заході розташована Прикаспійська низовина, що частково лежить нижче рівня Світового океану (рівень Каспійського моря — 27 м). У центрі країни великі території займає зруйнована гірська система Казахстанського дрібносопковику. У межах рівнин поширені піщані і глинисті пустелі (Кизилкум, Муюнкум, Бетпак-Дала), напівпустелі і сухі степи. Для молодих гір південного сходу характерні сильна розчленованість і вертикальна поясність. На півночі республіки переважають степи і лісостепи. 23 % території країни (північна частина) придатні для землеробства, 70 % — для відгінного тваринництва.

[ред.]Ріки й озера

Близько 80 % території республіки належить до безстічних областей і басейнів внутрішнього стоку. Іртиш, Ішим і Тобол, що протікають по північній і північно-східній окраїнах країни, відносяться до басейну Північного Льодовитого океану. Всі інші великі річки на території країни несуть свої води в замкнуті внутрішні водойми: Урал — у Каспійське море, Сирдар'я — в Аральське море, Ілі — в озеро Балхаш. Багато малих і середніх річок влітку пересихають.

Каспійське море входить у межі республіки своєю північно-східною акваторією з невеликими глибинами (5-7 м). Крім Казахстану, ресурсами Каспійського моря володіють Росія, Азербайджан, Іран і Туркменістан. Аральське море розділене між Казахстаном й Узбекистаном. Площа цього водоймища, яке висихає, за останні 35 років скоротилася вдвічі. Озеро Балхаш повністю належить Казахстану. Водоймище має прісну західну акваторію і солону східну.

[ред.]Клімат

Клімат країни різко континентальний і сухий. У передгірських і гірських районах випадає від 500 до 1600 мм опадів на рік, у степових — 200–500, у пустельних — 100–200 мм. Середня температура січня — від −18° С на півночі до −3° С на півдні; середня температура липня — від 19° С на півночі до 29° С на півдні. Річний перепад температур дуже значний: взимку температури можуть опускатися до −50° С, а влітку приземні температури місцями сягають 70° С. Добові перепади температур сягають 20-30° С.

[ред.]Ґрунти

За винятком північних районів, ґрунти в Казахстані бідні і засолені. В цілому для країни характерна широтна зональність ґрунтів: на півночі — чорноземи, далі на південь — каштанові, бурі напівпустельні ґрунти, такири і піски пустель. У горах розвинуті каштанові, сірі лісові і гірничо-лугові чорноземні ґрунти.

[ред.]Рослинний і тваринний світ

Ліси займають всього 3,5 % території Казахстану. Здебільшого це хвойні ліси, хоча в горах зустрічаються береза, осика, яблуня й арчевники. На іншій території країни поширена різнотравно-злакова, полиново-злакова, полиново-солончакова і пустельна рослинність. У високогір'ях є субальпійські та альпійські луки.

Тваринний світ Казахстану своєрідний. Комахи й рептилії переважають у пустелях і напівпустелях. У степовій зоні зустрічаються джейран, сайгак, вовк, заєць, лисиця, шакал, різні гризуни (миші, ховрашки). Багато казахстанських озер служать постійними або сезонними місцями проживання для гусей, лебедів, качок, чайок, фламінго. Найрізноманітнішою є фауна гір. Тут водяться ведмеді, гірські козли і барани, снігові барси, олені, багато видів птахів. Для охорони дикої природи створені заповідники у всіх природних зонах — від пустель до високогір'їв.

[ред.]Адміністративний поділ

Докладніше: Адміністративний поділ Казахстану

Казахстан ділиться на 14 провінцій. Провінції діляться на округи. Міста Астани і Алмати мають особливий статус і не відносяться до будь-якої провінції. Байконур має особливий статус, тому що наразі здан в оренду Росії разом із космодромом Байконур до 2050 р. Кожна провінція очолюється акім (губернатор) призначаються президентом. Муніципальні акім призначаються провінції акимами. Уряд Республіки Казахстан переніс свою столицю з Алмати в Астану 10 грудня 1997 р.

Центральний Казахстан

Північний Казахстан

Південний Казахстан

Східний Казахстан

Західний Казахстан

[ред.]Економіка

Докладніше: Економіка Казахстану

Казахстан є найрозвиненішою країною Центральної Азії. У Казахстані розвинена гірничодобувна промисловість. Активно добуваються вугілля, нафта, природний газ, залізняк, мідні руди, свинцевий-цинкові руди, нікелеві руди, боксити та інші корисні копалини.

Казахстан — аграрно-промислова країна з розвиненим гірничим сектором. Основні галузі промисловості: гірнича (нафта, вугілля, марганець, цинк, мідь, титан, боксити, золото, срібло, сірка, залізо), чорна і кольорова металургія, тракторобудування, моторобудування, будівельних матеріалів. Транспорт: залізничний, автомобільний, трубопровідний, судноплавний (по Каспійському м., о. Балхаш, рікам Іртиш, Сирдар'я, Урал). Розвивається повітряний транспорт (відкриті прямі авіалінії в Німеччину, Туреччину, Іран, Китай і ряд інших країн). Транспортна мережа Казахстану розвинена недостатньо. Основні перевезення вантажів і пасажирів здійснюються залізничним транспортом. Відсутні зручні шляхи для транспортування вантажів між східними і західними районами країни.

За даними Індексу економічної свободи [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2011]: ВВП — $ 182 млрд. Темп зростання ВВП — (1,2 %). ВВП на душу населення — $ 11 693. Прямі закордонні інвестиції — $ 12.6 млрд. За даними Центральне розвідувальне управління Імпорт (2010) $31.96 млрд (г.ч. Росія — 29,6 %, Німеччина — 6,2 %, США — 4 %, Україна — 4,8 %. Експорт (2010) 60,84 млрд (г.ч. Китай — 15,6 %, Росія — 8,9 %, Україна — 5,1 % .[19]

У 2003 в Казахстані було добуто 51,4 млн тонни нафти, в 2004 — 59,17 млн тонн, в 2005 — 61,4 млн тонн. До 2010 планується збільшити видобуток нафти до 100 млн тонн на рік, а до 2015 — до 150 млн тонн на рік, внаслідок чого Казахстан увійде до десятки найбільших нафтовидобувних країн світу. Основним джерелом доходів є доходи від експорту нафти і нафтопродуктів. У Казахстані знаходяться багаті родовища нафти.

Провідні галузі промисловості: кольорова і чорна металургія, хімічна, машинобудування, легка, харчова. Розвинені також нафтопереробка і виробництво будматеріалів.

[ред.]Економічна географія

Казахстан складається з п'яти великих економічних районів. На Півночі розвинуте зернове господарство, видобуток залізної руди і кам'яного вугілля, машинобудування, виробництво нафтопродуктів і феросплавів, енергетика. У Східному Казахстані переважають кольорова металургія, енергетика, машинобудування і лісове господарство. Західний Казахстан — найбільший нафтогазовидобувний регіон не тільки Казахстану, але й СНД. Основні галузі господарства Центрального Казахстану — чорна і кольорова металургія, машинобудування, тваринництво. У Південному Казахстані вирощують бавовну, рис, зерно, фрукти, овочі, виноград; розвинута кольорова металургія, приладобудування, легка і харчова промисловість, рибне і лісове господарство. Розміщення промислових об'єктів прив'язане до родовищ корисних копалин, великих міст і водних ресурсів. Висока концентрація гірничодобувної промисловості зумовила погіршення екологічної обстановки, що особливо характерно для міст Східного, Центрального і Південного Казахстану.

Див. також: Корисні копалини Казахстану, Історія освоєння мінеральних ресурсів Казахстану, Гірнича промисловість Казахстану.

[ред.]Трудові ресурси

Чисельність трудових ресурсів становить 8,8 млн осіб (1997). Число зайнятих знизилося до 6,4 млн осіб порівняно з 7,7 у 1991 р.. На початку 1999 безробіттям було охоплено приблизно 25 % працездатного населення країни. У сфері послуг працює майже 60 % зайнятих, у сільському, лісовому і рибному господарстві — 24 %, у промисловості — 16 %. У промисловості в основному зайняті росіяни, серед селян і керівників переважають казахи. Значну частину працівників нафтової промисловості на заході країни становлять азербайджанці.

[ред.]Населення

Станом на 1 липня 2001 року чисельність населення Казахстану становила 14,95 млн осіб. За цим показником країна посідає 55 місце у світі.

Під час перепису населення 1999 року було зареєстровано 14,95 млн осіб. З 1991 по 1997 народжуваність знизилася на третину (з 21 до 14,7 на 1000 жителів), а смертність зросла з 8 до 10,2 ос. на тисячу жителів. Природній приріст зменшився з 13 до 4,5 %, що в сукупності призвело до скорочення чисельності населення республіки за 1991–1997 на 1150 тис. осіб.

Станом на 01.05.2009 року чисельність населення Казахстану становила 15,87 млн осіб. (Агентство по статистике РК, 2009) [1].[17], казахи — 9,3 млн, россiяни — 3,7 млн осіб.

Державна Програма Нурлы Кош для оралманиов.

[ред.]Національний склад

Переселення слов'ян, німців, татар, чеченців і корейців у Казахстан у різні періоди ХІХ-ХХ стст. і вольове проведення кордонів республік за радянських часів призвели до того, що казахи в загальній чисельності населення республіки становили меншість (у 1980-х роках — 38-39 %). У 1998 році частка казахів збільшилася до 50,6 %, частка росіян знизилася до 32,2 %, українців — до 4,5 %, німців — до 1,9 %.

У Північному Казахстані більшість становлять росіяни, у Східному Казахстані, Семиріччі і Західному Казахстані компактно проживають російські козаки, які виділяються своєрідною культурою і життєвим устроєм. У республіці проживають представники понад 100 національностей, в тому числі більше 300 тисяч українців.

За переписом 2009 року з 16 004 800 осіб населення країни: 63,1 % Казахи, 23,7 % Росіяни, 2,9 % Узбеки, 2,1 % Українці, 1,4 % Уйгури, 1,3 % Татари, 1,1 % Німці, 4,5 % Інші[1]

[ред.]Міське та сільське населення

Активна індустріалізація економіки Казахстану 50-70-х років сприяла розвитку міст і збільшенню частки міського населення (до 52 %). Вже у 1970 році було 16 міст з населенням понад 100 тис. осіб, у тому числі два міста — Алмати і Караганда — понад 500 тис. мешканців (776 і 541 тис. осіб).

Великі центри індустрії виникли в районах Центрального Казахстану — Караганда, Теміртау (179 тис. жит.), Балхаш (78 тис.), Джезказган (68 тис.), у Північному Казахстані — Рудний (101 тис.), Єрмак, Аркалик; у Південному Казахстані — Каратау, Кентау, Текелі. Збільшилась чисельність населення і в старих містах: Алматі, Чимкенті (265 тис.), Семипалатинську (251 тис.), Усть-Каменогорську (241 тис.), Павлодарі (208 тис.), Джамбулі (205 тис.), Актюбінську (159 тис. жит.).

Найбільша частка міського населення в промислово-розвинутих областях: Східно-Казахстанській, Джезказганській, Карагандинській, Мангишлакській. У той же час у Тургайській, Кокчетавській областях, де природні умови сприятливі для сільського господарства, у містах живе тільки приблизно 1/3 населення.

Понад 2/3 населення Алматинської, 63 % Південно-Казахстанської і 62 % Північно-Казахстанської областей проживають у сільській місцевості. Сільське населення становить меншість у Кизилординській (39,5 %), Східно-Казахстанській (41,2 %), Атирауській (41,8 %) і Актюбінській (43,8 %) областях.

З 7684 сіл республіки тільки 344 (4,3 % від їх загальної кількості) є великими, у кожному з них мешкає в середньому від 3 до 5 тис. жителів. На ці села припадає майже третя частина сільського населення, або 2010,7 тис. осіб. У той же час у 2084 малих селах (26 %), з чисельністю населення до 200 осіб, проживає 3,2 % від числа всіх селян, або 211,3 тис. осіб.

[ред.]Структура населення за статтю

Кількість чоловіків порівняно з 1989 р. знизилася на 8,2 % і становить 7201,8 тис. осіб, жінок, відповідно, на 7,2 % і 7751,3 тис. Чисельність жіночого населення продовжує переважати над чоловічим. При цьому частка чоловічого населення знижується. Так, якщо в 1989 році чоловіки становили 48,4 %, то в 1999 році — 48,2 %.

Частка жіночого населення перевищує 52 % у Карагандинській, Східно-Казахстанській, Павлодарській і Кустанайській областях, 53 % — в Астані. Якщо загалом по країні у 1989 році на 1000 жінок припадало 939 чоловіків, то в 1999 році — тільки 929.

[ред.]Густота населення

Розміщення населення дуже нерівномірне. Середня густота — 6 осіб на 1 кв. км. Найбільш густо заселена південна передгірська смуга, де в оазисах поливного землеробства густота сягає подекуди більше 100 осіб на 1 кв. км. Порівняно висока густота і на півночі, у чорноземній лісостеповій і степовій землеробській смузі — до 20 і більше осіб. Висока густота населення спостерігається в ряді промислових вузлів і районів. Разом з цим, величезні простори пустель і напівпустель дуже слабко заселені. У західній, центральній і південній частинах середня густота становить 1,4 — 1,8 ос. на 1 кв. км.

[ред.]Релігія

Казахи традиційно є прихильниками ісламу, а росіяни сповідують православ'я. У Радянському Союзі релігійна діяльність була суворо обмежена. Після проголошення незалежності як мусульмани, так і християни доклали значних зусиль для збільшення числа своїх прибічників. Туреччина, Саудівська Аравія і ряд інших країн надали кошти для розвитку мусульманства і будівництва мечетей, а казахські студенти отримали можливість навчатися за кордоном, у тому числі в мусульманських навчальних закладах. Однак порівняно з іншими центральноазіатськими державами вплив ісламу в Казахстані залишається слабким. Виняток становлять південні райони країни, зокрема Шимкент.

[ред.]Мова

До розпаду СРСР російська мова фактично була державною мовою; у 1991 році ухвалено закон, яким російській і казахській мовам було надано статус державних, але російська залишилася провідною в галузі освіти, у державних і громадських установах теж розмовляли російською мовою. Конституції 1993 і 1995 рр. проголосили казахську мову єдиною державною, а російській було надано статус мови національного спілкування. Більшість казахів погано володіють рідною мовою.

Мапа Казахстану

[ред.]Асамблея народів Казахстану

Див. також: Українська діаспора в Казахстані.

У Казахстані мешкають представники понад 130 націй і народностей, багато з яких мають власні культурні центри. Для вирішення питань щодо здійснення конституційних прав представників кожного народу, що проживає у Казахстані, щодо користування рідною мовою та культурою, у 1995 році була створена Асамблея народів Казахстану, що займається виробленням стратегічних завдань національної політики у країні. Головою Асамблеї обрано Президента Республіки Казахстан Н. А.Назарбаєва.

Виконанням усіх прийнятих рішень займається постійно діючий орган при президентові Республіки Казахстан — секретаріат Асамблеї і заступник голови Асамблеї.

Малі асамблеї в обласних центрах, очолювані акимами (главами адміністрацій), займаються питаннями міжнаціональних відносин, що піднімаються культурними національними центрами на місцях, зокрема, відродженням культури і мови, виданням газет, розподілом ефірного часу на телебаченні і радіо, вирішенням побутових, соціальних та інших проблем.

Нині в Казахстані видається 11 національних газет, функціонує 44 телестудії 12 мовами, 18 радіостанцій 6 мовами. Викладання у школах ведеться 7 мовами. В столиці країни — Астані — під патронатом Посольства України працює українська гімназія. Для представників національних діаспор і малих народів, за пропозицією Н.Назарбаєва, щороку виділяється 10-відсоткова квота для вступу у вищі та середні навчальні заклади республіки.

14-16 листопада 2002 року відбулася 9-а сесія Асамблеї народів Казахстану, на якій прийнято рішення про створення постійно діючої Наради, яка повинна виробляти пропозиції щодо демократизації і розвитку громадянського розвитку. До складу Наради повинні увійти депутати парламенту, члени уряду, а також представники будь-яких політичних партій та неурядових організацій. В рамках Наради вестиметься активний діалог про шляхи подальшого розвитку країни, її економіки, політичної системи на основі збереження політичної стабільності і забезпечення безпеки Казахстану і його громадян.

Но́ва Зела́ндія (англ. New Zealand, маор. Aotearoa) — держава в південно-західній частині Тихого океану, розташована на двох великих островах (Острів Північний і Острів Південний) та великій кількості (приблизно 700) прилеглих дрібніших островів. Столиця країни — місто Веллінгтон. Населення Нової Зеландії становить близько 4 284 000 осіб (на листопад 2008 року). Держава побудована на принципах конституційної монархії й парламентської демократії і належить до розвинених країн світу.

У XI—XIV століттях острови було заселено вихідцями з Полінезії, європейські дослідники відкрили острови 1642 року. Активне освоєння земель Великою Британією почалося з 1762 року. Однією з основних особливостей Нової Зеландії є географічна ізольованість. Найближчими сусідами країни є — на захід Австралія, відокремлена Тасмановим морем (найкоротша відстань — близько 1700 км); на північ острівні території — Нової Каледонії (близько 1400 км), Тонга (близько 1800 км) та Фіджі (близько 1900 км).

Королівство Нової Зеландії включає в себе незалежні в державному управлінні, але вільно асоційовані з Новою Зеландією острівні держави Острови Кука, Ніуе, а також несамоврядну територію Токелау й антарктичну Територію Росса.

Зміст [сховати]

1 Назва та її етимологія