- •1. Постановка задачі індивідуальної роботи
- •2. Організаційна структура підприємства «Kollibri»
- •3. Задача діяльності підприємства «Kollibri».
- •4. Бізнес –план створення підприємства «Kollibri»
- •Титульний лист
- •Бізнес-план
- •4.1.Резюме тов «Kollibri».
- •4.2. Характеристика фірми
- •4.3. Опис продукту
- •4.3.1. Опис продукту
- •Які переваги нашої компанії при створенні сайту?
- •4.3.2. Відповідність продукту Законодавству
- •4.3.3. Ціни на готовий продукт
- •4.4. Ринок збуту продукту
- •4.5. Конкуренція на ринку
- •3D Моделювання і Візуалізація
- •4.6. План маркетингу
- •4.6. Фінансовий план
- •5. Опис роботи з Інтернет – ресурсами
- •5.2. Договір-оферта
- •1. Предмет угоди
- •2. Загальні положення
- •3. Використання послуг, які надає виконавець
- •4. Використання отримуваних ресурсів
- •5. Обмеження відповідальності
- •6. Безпека та програмне забезпечення
- •7. Відмова або зупинка надання послуг
- •8. Обмеження обов'язків
- •9. Ідентифікаційні дані власника аккаунту
- •10. Порушення даних Правил
- •11. Оплата та інша інформація
- •5.3. Засоби для здійснення проекту
- •6. Готовий продукт діяльності фірми «Kollibri»
- •Джерела використаної інформації:
- •Нормативна база
- •Додатки Додаток а
- •Додаток б
- •Комарницький Олег Олександрович
- •Смірнова Ганна Володимирівна
- •Рафальська Олена Олександрівна
- •Симоненко Владислав Олегович
- •Мельник Марина Олександрівна
- •Скопоущенко Юрій Васильович
- •Драган Роман Олександрович
- •Захарук Олексій Вікторович
- •Бєлєнок Марія Олександрівна
- •Черниш Ольга Миколаївна
- •Соломаха Альона Олександрівна
- •Стретович Людмила Олександрівна
- •Лисюк марина Сергіівна
- •Ласкава Олена в’ячеславівна
- •Додаток в
- •1. Предмет договора
- •2. Порядок и сроки выполнения работ
- •3. Права и обязанности Сторон
- •8. Ответственность сторон. Разрешение споров
- •9. Форс-мажор
- •10. Прочие условия
- •11. Реквизиты Сторон
5. Опис роботи з Інтернет – ресурсами
5.1.Веб-сайт в бухгалтерському обліку
Що таке Інтернет?
Перш ніж перейти безпосередньо до питання обліку веб-сайту, вважаємо за необхідне розглянути, що таке Інтернет, веб-сайт (веб-сторінка) і т.ін.
Комп’ютер у нас є об’єктом основних засобів в бухобліку і належить до групи 4 основних фондів в податковому обліку. Комп’ютерні програми ми або розробляємо самі, або купуємо на стороні, і в бухобліку обліковуємо як нематеріальні активи. Закон про прибуток приписує обліковувати комп’ютерні програми як об’єкти основних фондів групи 4.
Якщо на підприємстві є один комп’ютер, то за допомогою прикладних програм (знайомих нам Word, Exсel, 1C-бухгалтерія тощо) ми можемо на ньому створювати документи, файли, бази даних тощо (далі – файли). Файли об’єднуються у папки. Файли зберігаються у пам’яті комп’ютера на жорсткому диску, але ми можемо зберігати їх на окремих носіях інформації (дискетах, СD-дисках тощо). Маючи один комп’ютер, ми можемо звертатися лише до створених нами (чи іншими особами, але записаних у наш комп’ютер) файлів. Не більше, не менше. Якщо комп’ютерів два чи більше, то кожен з їх користувачів створює свої файли. Щоб один користувач міг подивитися файли іншого, то потрібно перейти за його комп’ютер і навпаки.
Така практика призвела до того, що виникла потреба у перегляді файлів, які створені на одному з комп’ютерів, через свій комп’ютер. Так з’явилася мережа. Принцип її дії нам зрозумілий. Придбавається мережева плата (спеціальне пристосування для підключення і роботи мережі) вкупі з драйвером (програмний засіб, який дозволяє роботу плати узгодити з роботою комп’ютера), прокладається лінія зв’язку і все. Мережеву плату ми обліковуємо як витрати на покращення комп’ютера, бо цим самим покращуємо його властивості. Мережевий кабель (лінію) обліковуємо як об’єкт основних фондів групи 1.
В мережі на рівні підприємства кожен комп’ютер має своє унікальне ім’я в цифровому форматі, яке сприймається програмними засобами, які керують роботою мережі, і дозволяє звертатися до того комп’ютера, який нам потрібен. Але для того щоб заглянути у чужий комп’ютер, ми не набираємо цифри, а, відкривши значок мережі на робочому столі комп’ютера, бачимо імена комп’ютерів в буквеному вираженні (dima, lena тощо). І можемо заглядати у чужий комп’ютер, звернувшись до такого значка. В такому разі файл, який зберігається на чужому комп’ютері і його власником не використовується, відтворюється у нашому комп’ютері нашими програмними засобами. Спробуйте відкрити тестовий файл з чужого комп’ютера через мережу: у вас запуститься та програма, за допомогою якої він створений (якщо це файл Excel, то запуститься програма Excel).
У власника файлу нічого не відбувається.
Чи задумувався хтось над тим, як в бухобліку обліковуються файли?
При роботі мережі більше чим з двох комп’ютерів додатково придбається сервер — спеціальний комп’ютер, на якому акумулюються засоби технічної і програмної підтримки роботи мережі. Крім того, на сервері, як і на будь-якому звичайному комп’ютері, можна розмістити файли і папки, які потрібні для роботи всіх учасників мережі. Сервер ми також обліковуємо як об’єкт основних фондів.
Тут варто зауважити ще таке. Автор може дозволити нам перегляд на своєму комп’ютері всіх створених ним файлів, а може і обмежити доступ до них. Так само і адміністратор на сервері надає користувачам доступ до всіх розміщених там файлів або тільки до деяких.
Підключення мережі і до мережі нових користувачів особою без спеціальних знань виключається. Для цього ми залучаємо сторонню людину. Її роботу ми оплачуємо і включаємо до вартості мережі. Або наймаємо власного адміністратора, який слідкує за її роботою, і витрати на заробітну плату включаємо до валових.
З таким розкладом вже більшість з нас знайома. Ми лише розглянули все це поетапно. Тому якщо ми скажемо, що Інтернет — це така сама мережа, тільки в світових масштабах, то більш-менш стає зрозуміло, що тут до чого.
Так програму підключення до Інтернету можна вважати аналогом мережевого драйвера, що керує мережевою картою. Вона є складовою операційної системи, яка вже у нас обліковується у складі основних фондів, і окремо в обліку не відображається. Модем можна вважати аналогом мережевої карти. Але оскільки він є відокремленим матеріальним предметом, то залежно від вартості обліковується в складі основних фондів або у валових витратах, якщо його вартість менше 1000 грн.
Унікальний цифрова адреса комп’ютера – це ІР-адреса, а його буквений вираз — доменне ім’я. Якщо при підключенні мережі їх присвоює системний адміністратор, то при підключенні до Інтернету їх присвоює Інтернет-провайдер.
В Інтернеті, як і в мережі, ми переглядаємо не всі файли автора, а тільки ті, які він вважає за потрібне нам показати. При цьому цей файл може бути розміщеним або на його комп’ютері, або на чужому.
В першому випадку ми матимемо доступ до файлу тільки якщо буде включено комп’ютер власника файлу, а в другому — чужий комп’ютер, власнику якого автор дав право розмістити цей файл. В першому випадку автор файлу, якщо хоче щоб його читали, мусить слідкувати, щоб його комп’ютер не виключався, має дати можливість технічного доступу до нього і т.і. В другому — він це все перекладає на власника чужого комп’ютера і платить йому за це гроші. Це як і в офісній мережі: ми заглянемо у чужий комп’ютер, якщо він включений, і тільки в такому разі прочитаємо те, що написав сусід. Він виключив комп’ютер, і ми вже нічого не прочитаємо. Але якщо є сервер, то сусід може записати ту інформацію, яку вважає за потрібне щоб ми читали, на сервер і, не залежно від того, включений його комп’ютер чи ні, ми її прочитаємо. Але тоді у нас за цим слідкує наш адміністратор.
Так і в Інтернеті. Є категорія осіб, які мають сервери і дають нам можливість розмітити на певній ділянці жорсткого диска інформацію про себе. Вони називаються Інтернет-провайдерами.
Аналог файлу — веб-сторінка. Веб-сайт — це аналог папки з файлами. Як ми самостійно створюємо файли і папки, так само самостійно ми можемо створити веб-сторінку і веб-сайт. А можемо і доручити цю роботу комусь іншому. Послуги цього іншого і називаються хостинг — підтримання сайту (сторінки) в роботі.
Але всі, напевне, звернули увагу, що веб-сайт — це складна графічна структура, яка є поєднанням різного роду значків, кнопок, вікон, що випливають, при зверненні до яких власне і відбувається знайомство з потрібною інформацією. Таке поєднання досягається за допомогою програмних засобів, що дозволяють об’єднати у комп’ютері користувача, який звернувся на веб-сайт, файли, які розміщені у нас на сервері або в провайдера, в єдине ціле, те що ми і бачимо на комп’ютері.
Наприклад, ми хочемо, щоб на сайті була фотографія телефонного апарата і його опис. Ми даємо програмісту лише фото і інформацію. А він за допомогою програмних команд пише комп’ютеру, де, в якому місці екрану, в якому кольорі має з’явитися фотографія і текст. І на сервері зберігається файл, який поєднує у собі фото, текст і програмні коди. І коли хтось звертається до сайту, то цей файл пересилається йому на комп’ютер і програма операційної системи розміщує на екрані все так, як написав програміст.
Тепер, коли ми зорієнтували, що до чого, перейдемо до питань обліку.
Облік веб-сторінки
З вищенаведеного, сподіваємося, зрозуміло, що починається робота зі створення веб-сайту з отримання доменного імені. Його надає інтернет-провайдер, і за це ми платимо йому гроші. Доменне ім’я матеріальної форми не має. То, може, воно є нематеріальним активом?
Відповідно до п. 4 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» під нематеріальним активом у бухгалтерському обліку розуміють немонетарний актив, що не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом більше одного року (чи одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних цілей та для надання в оренду третім особам. Придбаний чи отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність отримання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначено.
Провайдерами доменні адреси видаються, як правило, на рік. Після цього вони вимагають продовження в користуванні. При цьому пам’ятаємо, що це і цифровий ІР-адрес, і тестова назва. Це ім’я «забивається» в комп’ютер на час використання. А інформація, яку ми маємо намір розміщувати на сайті, з ним нічого спільного не має. Тому доменне ім’я є окремим об’єктом обліку. Якщо ми користуватимемося ним більше року, то це нематеріальний актив, якщо менше року — це витрати, які повинні розподілятися на витрати періоду пропорційно строку використання (через субрахунок 39 «Витрати майбутніх періодів»). Аналогічно і в податковому обліку: це або нематеріальний актив, який амортизуватиметься прямолінійним методом, або валові витрати за першою подією. Доменне ім’я є окремим об’єктом обліку.
Вище ми згадували, що бачити інтернет-сайт в тому чи іншому вигляді ми можемо тому, що програміст дав комп’ютеру такі установки. Це досягається за допомогою мови програмування, якою володіє програміст, і використовувати яку дозволяє комп’ютер. Тому якщо ми для цього спеціально придбаваємо якусь програму, то їй пряма дорога до групи 4 основних фондів в податковому обліку і до нематеріальних активів у бухгалтерському обліку. Також вона є окремим об’єктом обліку, який може бути використаний при створенні не одного сайту.
Зрозуміло, що якщо цю роботу виконує на наше замовлення хтось інший, то слід вести мову не про придбання програми, а про облік результатів такої роботи. Тут вступає в дію Закон про авторські права. Об’єктом авторського права в даному разі буде не фото і опис телефону, а те, як вони будуть розміщені на сайті. Це називається дизайн — зовнішнє оформлення. І які б фото і описи телефону ми не підставляли до створеного програмістом шаблону, завжди фото телефону буде зліва в рамочці, а опис телефону — справа (це як приклад). А якщо ми захочемо замість телефону розмістити чайний сервіз, то в рамочці буде сервіз, а справа — опис сервізу.
Так, відповідно до Закону про авторські права об’єктом авторських прав є, зокрема, база даних (компіляція даних):
База даних — сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі — електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп’ютера) чи інших засобів.
Чим не визначення для сайту? Аналогічна ситуація і в тому випадку, коли сайт ми розробляємо самостійно. Ми створюємо дизайн, авторами якого ми є. Ви бачили два однакові журнали? Ні. Так само немає і однакових сайтів. Але на різних сайтах може бути та сама інформація. Наприклад, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств». Він не є об’єктом права власності, тому він може бути і на сайті «Дебету-Кредиту», і на сайті «Школи бухгалтера».
Звідси випливає, що саме таке розміщення (дизайн) і є об’єктом обліку, який ми називаємо веб-сайт (веб-сторінка). І може бути так, що ці права належать тому, хто зробив такий дизайн. Авторські права ми обліковуємо як нематеріальний актив, якщо вони підпадають під визначення П(С)БО 8.
Об’єктом обліку є авторські права на дизайн веб-сайту. Їх вартість складається з витрат, які ми понесли для створення веб-сайту: амортизація комп’ютерів, зарплата персоналу, частина загальновиробничих витрат, витратні матеріали тощо. Якщо це стороння особа — витрати на оплату її послуг (роботи).
В разі якщо майнові авторські права на веб-сайт стороння особа нам не передавала (ми цього не вимагали), то на її користь можемо сплачувати щомісячні платежі, які називаються роялті і підлягають включенню до витрат періоду у бухгалтерському обліку і до валових витрат у податковому обліку. Дизайн сайту може бути предметом для сплати роялті.
Нагадаємо, що авторські та суміжні з ними права обліковуються в складі нематеріальних активів на однойменному субрахунку 125 «Авторське право та суміжні з ним права».
Підводячи підсумок вищенаведеному, можна резюмувати: веб-сайт — це автомобіль, його наповнення (інформація) — бензин. Тому підтримання сайту в робочому стані, тобто оновлення інформації, заміна фотографій, текстів тощо — це витрати періоду. Інформація на сайті є окремим об’єктом обліку. От візьмімо стрічку новин на сайті «Дебету-Кредиту». Редакція їх придбає регулярно у інформагентства. Так що, збільшувати на їхню вартість кожного разу вартість нематеріального активу?
Мало-помалу ми наблизилися ще до одного питання, чи є сайт рекламою.
Чи є сайт рекламою?
Витрати на створення веб-сайту не є рекламою. Ми створюємо шаблон. Рекламою є інформація, яка на ньому розміщується. Це як створення рекламного щита. Власне рекламний щит є об’єктом основних засобів, право на його встановлення — нематеріальним активом або витратами, а інформація на ньому — рекламою. Тому витрати на створення сайту не можуть вважатися витратами на рекламу.
Згідно зі ст. 1 Закону про рекламу: реклама — це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та будь-яким способом і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких осіб чи товарів.
Бачимо, що тільки інформація про власника сайту (користувача правами на сайт) і про його види діяльності є рекламою. Тому виникає природне запитання, чи є сайт об’єктом справляння податку з реклами. Згідно ст. 11 Декрету про місцеві податки об’єктом для сплати податку з реклами є вартість послуг з установлення та розміщення реклами. А які послуги надає собі власник сайту, розміщуючи на ньому інформацію про себе, в т.ч. і за посередництва інших осіб? Вони для нас створюють продукцію — фото товару, красивими словами пишуть його властивості. А ми лише цю продукцію (інформацію) розміщуємо на своєму рекламному щиті — сайті. Тобто при саморекламі податку з реклами немає. Але якщо у місцевому положенні про рекламу, як раніше це було у м. Києві, написано, що об’єктом оподаткування податком з реклами є вартість виготовлення реклами, то нікуди не дінешся, доведеться платити.