5. Опис роботи з Інтернет – ресурсами

5.1.Веб-сайт в бухгалтерському обліку

Що таке Інтернет?

Перш ніж перейти безпосередньо до питання обліку веб-сайту, вважаємо за необхідне розглянути, що таке Інтернет, веб-сайт (веб-сторінка) і т.ін.

Комп’ютер у нас є об’єктом основних засобів в бухобліку і належить до групи 4 основних фондів в податковому обліку. Комп’ютерні програми ми або розробляємо самі, або купуємо на стороні, і в бухоб­ліку обліковуємо як нематеріальні активи. Закон про прибуток приписує обліковувати комп’ютерні програми як об’єкти основних фондів групи 4.

Якщо на підприємстві є один комп’ютер, то за допомогою прикладних програм (знайомих нам Word, Exсel, 1C-бухгалтерія тощо) ми можемо на ньому створювати документи, файли, бази даних тощо (далі – файли). Файли об’єднуються у папки. Файли зберігаються у пам’яті комп’ютера на жорсткому диску, але ми можемо зберігати їх на окремих носіях інформації (дискетах, СD-дисках тощо). Маючи один комп’ютер, ми можемо звертатися лише до створених нами (чи іншими особами, але записаних у наш комп’ютер) файлів. Не більше, не менше. Якщо комп’ютерів два чи більше, то кожен з їх користувачів створює свої файли. Щоб один користувач міг подивитися файли іншого, то потрібно перейти за його комп’ютер і навпаки.

Така практика призвела до того, що виникла потреба у перегляді файлів, які створені на одному з комп’ютерів, через свій комп’ютер. Так з’явилася мережа. Принцип її дії нам зрозумілий. Придбавається мережева плата (спеціальне пристосування для підключення і роботи мережі) вкупі з драйвером (програмний засіб, який дозволяє роботу плати узгодити з роботою комп’ютера), прокладається лінія зв’язку і все. Мережеву плату ми обліковуємо як витрати на покращення комп’ютера, бо цим самим покращуємо його властивості. Мережевий кабель (лінію) обліковуємо як об’єкт основних фондів групи 1.

В мережі на рівні підприємства кожен комп’ютер має своє унікальне ім’я в цифровому форматі, яке сприймається програмними засобами, які керують роботою мережі, і дозволяє звертатися до того комп’ютера, який нам потрібен. Але для того щоб заглянути у чужий комп’ютер, ми не набираємо цифри, а, відкривши значок мережі на робочому столі комп’ютера, бачимо імена комп’ютерів в буквеному вираженні (dima, lena тощо). І можемо заглядати у чужий комп’ютер, звернувшись до такого значка. В такому разі файл, який зберігається на чужому комп’ютері і його власником не використовується, відтворюється у нашому комп’ютері нашими програмними засобами. Спробуйте відкрити тестовий файл з чужого комп’ютера через мережу: у вас запус­титься та програма, за допомогою якої він створений (якщо це файл Excel, то запуститься програма Excel).

У власника файлу нічого не відбувається.

Чи задумувався хтось над тим, як в бухобліку обліковуються файли?

При роботі мережі більше чим з двох комп’ютерів додатково придбається сервер — спеціальний комп’ютер, на якому акумулюються засоби технічної і програмної підтримки роботи мережі. Крім того, на сервері, як і на будь-якому звичайному комп’ютері, можна розмістити файли і папки, які потрібні для роботи всіх учасників мережі. Сервер ми також обліковуємо як об’єкт основних фондів.

Тут варто зауважити ще таке. Автор може дозво­лити нам перегляд на своєму комп’ютері всіх створених ним файлів, а може і обмежити доступ до них. Так само і адміністратор на сервері надає користувачам доступ до всіх розміщених там файлів або тільки до деяких.

Підключення мережі і до мережі нових користувачів особою без спеціальних знань виключається. Для цього ми залучаємо сторонню людину. Її роботу ми оплачуємо і включаємо до вартості мережі. Або наймаємо власного адміністратора, який слідкує за її роботою, і витрати на заробітну плату включаємо до валових.

З таким розкладом вже більшість з нас знайома. Ми лише розглянули все це поетапно. Тому якщо ми скажемо, що Інтернет — це така сама мережа, тільки в світових масштабах, то більш-менш стає зрозуміло, що тут до чого.

Так програму підключення до Інтернету можна вважати аналогом мережевого драйвера, що керує мережевою картою. Вона є складовою операційної системи, яка вже у нас обліковується у складі основних фондів, і окремо в обліку не відображається. Модем можна вважати аналогом мережевої карти. Але оскільки він є відокремленим матеріальним предметом, то залежно від вартості обліковується в складі основних фондів або у валових витратах, якщо його вартість менше 1000 грн.

Унікальний цифрова адреса комп’ютера – це ІР-адреса, а його буквений вираз — доменне ім’я. Якщо при підключенні мережі їх присвоює системний адміністратор, то при підключенні до Інтернету їх присвоює Інтернет-провайдер.

В Інтернеті, як і в мережі, ми переглядаємо не всі файли автора, а тільки ті, які він вважає за потрібне нам показати. При цьому цей файл може бути розміщеним або на його комп’ютері, або на чужому.

В першому випадку ми матимемо доступ до файлу тільки якщо буде включено комп’ютер власника файлу, а в другому — чужий комп’ютер, власнику якого автор дав право розміс­тити цей файл. В першому випадку автор файлу, якщо хоче щоб його читали, мусить слідкувати, щоб його комп’ютер не виключався, має дати можливість технічного доступу до нього і т.і. В другому — він це все перекладає на власника чужого комп’ютера і платить йому за це гроші. Це як і в офісній мережі: ми заглянемо у чужий комп’ютер, якщо він включений, і тільки в такому разі прочитаємо те, що написав сусід. Він виключив комп’ютер, і ми вже нічого не прочитаємо. Але якщо є сервер, то сусід може записати ту інформацію, яку вважає за потрібне щоб ми читали, на сервер і, не залежно від того, включений його комп’ютер чи ні, ми її прочитаємо. Але тоді у нас за цим слідкує наш адміністратор.

Так і в Інтернеті. Є категорія осіб, які мають сервери і дають нам можливість розмітити на певній ділянці жорсткого диска інформацію про себе. Вони називаються Інтернет-провайдерами.

Аналог файлу — веб-сторінка. Веб-сайт — це аналог папки з файлами. Як ми самостійно створюємо файли і папки, так само самостійно ми можемо створити веб-сторінку і веб-сайт. А можемо і доручити цю роботу комусь іншому. Послуги цього іншого і називаються хостинг — підтримання сайту (сторінки) в роботі.

Але всі, напевне, звернули увагу, що веб-сайт — це складна графічна структура, яка є поєднанням різного роду значків, кнопок, вікон, що випливають, при зверненні до яких власне і відбувається знайом­ство з потрібною інформацією. Таке поєднання досягається за допомогою програмних засобів, що дозволяють об’єднати у комп’ютері користувача, який звернувся на веб-сайт, файли, які розміщені у нас на сервері або в провайдера, в єдине ціле, те що ми і бачимо на комп’ютері.

Наприклад, ми хочемо, щоб на сайті була фотографія телефонного апарата і його опис. Ми даємо програмісту лише фото і інформацію. А він за допомогою програмних команд пише комп’ютеру, де, в якому місці екрану, в якому кольорі має з’явитися фотографія і текст. І на сервері зберігається файл, який поєднує у собі фото, текст і програмні коди. І коли хтось звертається до сайту, то цей файл пересилається йому на комп’ютер і програма операційної системи розміщує на екрані все так, як написав програміст.

Тепер, коли ми зорієнтували, що до чого, перейдемо до питань обліку.

Облік веб-сторінки

З вищенаведеного, сподіваємося, зрозуміло, що починається робота зі створення веб-сайту з отримання доменного імені. Його надає інтернет-провайдер, і за це ми платимо йому гроші. Доменне ім’я матеріальної форми не має. То, може, воно є нематеріальним активом?

Відповідно до п. 4 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» під нематеріальним активом у бухгалтерському обліку розуміють немонетарний актив, що не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом більше одного року (чи одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних цілей та для надання в оренду третім особам. Придбаний чи отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність отримання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначено.

Провайдерами доменні адреси видаються, як правило, на рік. Після цього вони вимагають продов­ження в користуванні. При цьому пам’ятаємо, що це і цифровий ІР-адрес, і тестова назва. Це ім’я «забивається» в комп’ютер на час використання. А інформація, яку ми маємо намір розміщувати на сайті, з ним нічого спільного не має. Тому доменне ім’я є окремим об’єктом обліку. Якщо ми користуватимемося ним більше року, то це нематеріальний актив, якщо менше року — це витрати, які повинні розподілятися на витрати періоду пропорційно строку використання (через субрахунок 39 «Витрати майбутніх періодів»). Аналогічно і в податковому обліку: це або нематеріальний актив, який амортизуватиметься прямолінійним методом, або валові витрати за першою подією. Доменне ім’я є окремим об’єктом обліку.

Вище ми згадували, що бачити інтернет-сайт в тому чи іншому вигляді ми можемо тому, що програміст дав комп’ютеру такі установки. Це досягається за допомогою мови програмування, якою володіє програміст, і використовувати яку дозволяє комп’ютер. Тому якщо ми для цього спеціально придбаваємо якусь програму, то їй пряма дорога до групи 4 основних фондів в податковому обліку і до нематеріальних активів у бухгалтерському обліку. Також вона є окремим об’єктом обліку, який може бути викорис­таний при створенні не одного сайту.

Зрозуміло, що якщо цю роботу виконує на наше замовлення хтось інший, то слід вести мову не про придбання програми, а про облік результатів такої роботи. Тут вступає в дію Закон про авторські права. Об’єктом авторського права в даному разі буде не фото і опис телефону, а те, як вони будуть розміщені на сайті. Це називається дизайн — зовнішнє оформлення. І які б фото і описи телефону ми не підставляли до створеного програмістом шаблону, завжди фото телефону буде зліва в рамочці, а опис телефону — справа (це як приклад). А якщо ми захочемо замість телефону розмістити чайний сервіз, то в рамочці буде сервіз, а справа — опис сервізу.

Так, відповідно до Закону про авторські права об’єктом авторських прав є, зокрема, база даних (компіляція даних):

База даних — сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі — елект­ронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп’ютера) чи інших засобів.

Чим не визначення для сайту? Аналогічна ситуа­ція і в тому випадку, коли сайт ми розробляємо самостійно. Ми створюємо дизайн, авторами якого ми є. Ви бачили два однакові журнали? Ні. Так само немає і однакових сайтів. Але на різних сайтах може бути та сама інформація. Наприклад, Закон Украї­ни «Про оподаткування прибутку підприємств». Він не є об’єктом права власності, тому він може бути і на сайті «Дебету-Кредиту», і на сайті «Школи бухгалтера».

Звідси випливає, що саме таке розміщення (дизайн) і є об’єктом обліку, який ми називаємо веб-сайт (веб-сторінка). І може бути так, що ці права належать тому, хто зробив такий дизайн. Авторські права ми обліковуємо як нематеріальний актив, якщо вони підпадають під визначення П(С)БО 8.

Об’єктом обліку є авторські права на дизайн веб-сайту. Їх вартість складається з витрат, які ми понесли для створення веб-сайту: амортизація комп’ютерів, зарплата персоналу, частина загальновиробничих витрат, витратні матеріали тощо. Якщо це стороння особа — витрати на оплату її послуг (роботи).

В разі якщо майнові авторські права на веб-сайт стороння особа нам не передавала (ми цього не вимагали), то на її користь можемо сплачувати щомісячні платежі, які називаються роялті і підлягають включенню до витрат періоду у бухгалтерському обліку і до валових витрат у податковому обліку. Дизайн сайту може бути предметом для сплати роял­ті.

Нагадаємо, що авторські та суміжні з ними права обліковуються в складі нематеріальних активів на однойменному субрахунку 125 «Авторське право та суміжні з ним права».

Підводячи підсумок вищенаведеному, можна резюмувати: веб-сайт — це автомобіль, його наповнення (інформація) — бензин. Тому підтримання сайту в робочому стані, тобто оновлення інформації, заміна фотографій, текстів тощо — це витрати періоду. Інформація на сайті є окремим об’єктом обліку. От візьмімо стрічку новин на сайті «Дебету-Кредиту». Редакція їх придбає регулярно у інформагентства. Так що, збільшувати на їхню вартість кожного разу вартість нематеріального активу?

Мало-помалу ми наблизилися ще до одного питання, чи є сайт рекламою.

Чи є сайт рекламою?

Витрати на створення веб-сайту не є рекламою. Ми створюємо шаблон. Рекламою є інформація, яка на ньому розміщується. Це як створення рекламного щита. Власне рекламний щит є об’єктом основних засобів, право на його встановлення — нематеріальним активом або витратами, а інформація на ньому — рекламою. Тому витрати на створення сайту не можуть вважатися витратами на рекламу.

Згідно зі ст. 1 Закону про рекламу: реклама — це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та будь-яким способом і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких осіб чи товарів.

Бачимо, що тільки інформація про власника сайту (користувача правами на сайт) і про його види діяльності є рекламою. Тому виникає природне запитання, чи є сайт об’єктом справляння податку з реклами. Згідно ст. 11 Декрету про місцеві податки об’єктом для сплати податку з реклами є вартість послуг з установлення та розміщення реклами. А які послуги надає собі власник сайту, розміщуючи на ньому інформацію про себе, в т.ч. і за посередництва інших осіб? Вони для нас створюють продукцію — фото товару, красивими словами пишуть його властивості. А ми лише цю продукцію (інформацію) розміщуємо на своєму рекламному щиті — сайті. Тобто при саморекламі податку з реклами немає. Але якщо у місцевому положенні про рекламу, як раніше це було у м. Києві, написано, що об’єктом оподаткування податком з реклами є вартість виготовлення реклами, то нікуди не дінешся, доведеться платити.