4.4. Грошові реформи: поняття, цілі та види грошових реформ

Грошові реформи - це повна або часткова структурна перебудова державою наявної в країні грошової системи.

Головною функцією грошової реформи є стабілізація грошового обігу. Метою грошової реформи є надання національній валюті характеру єдиного законного платіжного засобу та підвищення її купівельної спроможності й конвертованості.

Залежно від мети проведення та глибини перебудови державою наявної грошової системи реформи можна класифікувати так:

• Створення нової грошової системи. Ці реформи проводилися при переході від біметалізму до монометалізму і дали до золото девізного стандарту та обігу паперових грошей за умов створення нових держав. Такі реформи передбачають не лише впровадження в обіг нової грошової одиниці ,а й структурну перебудову всієї системи грошово-валютних і кредитних відносин.

• Часткова зміна грошової системи - реформуються окремі її елементи, назва і величина грошової одиниці, види грошових знаків, порядок їх випуску, та характер забезпечення. Такий підхід прийнятий за зміни влади;

• Проведення спеціальних стабілізаційних заходів з метою отримання інфляції чи подолання її наслідків.

Нерідко грошова реформа відбувається відразу в трьох напрямках, як наприклад, грошова реформа в Україні 2-16 вересня 1996 року.

Методи стабілізації валют

Успішне проведення грошової реформи вимагає певної підготовки: нагромадження золотовалютних і матеріальних резервів, припинення чи значне сповільнення темпів зростання грошової маси в обігу, збалансування ринку, поліпшення структури суспільного виробництва.

Нерідко грошовій реформі передує дефляція - процес призупинення або стримування темпів зростання грошової маси в обігу. Дефляційна політика проводиться державою за допомогою фінансових і грошово-кредитних заходів: підвищення податків, скорочення бюджетних витрат, "заморожування" цін та заробітної плати, пожвавлення продажу державних цінних паперів, скорочення випуску грошей і кредитних вкладень, підвищення центральним банком дисконтного процента і норм обов'язкових резервів комерційних банків.

За змістом і наслідками дефляція - протилежність інфляції. Інфляція - процес зростання рівня цін ,а дифляція - процес зниження рівня цін. Попервах дефляція може спричинити негативні наслідки - скорочення виробництва, підвищення рівня безробіття. У результаті вся економіка може опинитися в стані глибокої дипреси.

Важливе значення для успіху реформи має правильний вибір методу стабілізації національної валюти. У процесі грошових реформ можуть застосовуватись такі методи стабілізації валюти: деномінація, нуліфікація, девальвація, ревальвація.

Деномінація - обмін усіх старих грошових знаків на нові в певній пропорції з одночасним перерахунком у цій пропорції цін, тарифів, заробітної плати, пенсій, стипендії, балансової вартості основних засобів. Внаслідок деномінації відбувається укрупнення масштабу цін, що веде до швидкого зменшення грошей в обігу, спрощення і здешевлення всіх розрахунків. В Україні деномінацію було проведено у 1996 році у співвідношенні 100000 за 1 гривню. Необхідність деномінації пояснюється тим, що внаслідок інфляції занадто збільшується масштаб номіналів грошових знаків, а тому вводяться нові грошові знаки. Доцільність "викреслювання зайвих нулів" очевидна, оскільки відпадає потреба в користуванні надто великими числами у розрахунках. Деномінація не є обов’язковою.

Нуліфікація - оголошення державою знецінених паперових грошових знаків недійсними. Вона проводиться за умови надзвичайно великого падіння купівельної спроможності грошей, коли стає недоцільним будь-який обмін їх на нові гроші. Цим заходом користуються при зміні влади або для створення власної національної грошової системи.

Частіше знеціненні гроші вилучаються з обігу, обміном на нові знаки в надзвичайно низькій пропорції. В СРСР "1922-1923рр" 1 карбованець новими знаками обмінювався на 1 млн. карбованців старими.

Девальвація - знецінення національної грошової одиниці порівняно з іноземною валютою або міжнародними розрахунковими одиницями. Проявляється вона у зниженні курсу національної валюти.

За золотого стандарту, коли державою фіксується золотий вміст валют і існував їх обмін на золото, девальвація проявлялася у зменшенні їх золотого вмісту та зростанні ціни на золото. Після відміни золотих паритетів девальвація зводиться до зниження офіційного валютного курсу. Вона стимулює експорт, робить його дешевшим, проте імпорт дорожчає. Причини девальвації є інфляція та дефіцит платіжного балансу "у 1991 році ринковий курс радянського карбованця до американського долара досяг майже 100 крб за 1 долар".

Девальвація може відбуватися стихійно у вигляді тривалого зниження ринкового курсу валют.

Ревальвація - підвищення курсу національної валюти щодо іноземних чи міжнародних валют. її може спричинити якась велика валютна спекуляція, коли на національну валюту обмінюється така сума іноземної валюти, що перевищує інтервентні можливості центрального банку. Поштовхом до ревальвації може також бути значне фінансування у рамках допомоги з боку міжнародних валютно-кредитних організацій, оскільки збільшується пропозиція іноземної валюти на міжбанківській валютній біржі.

Ревальвація вигідна для імпортерів і кредиторів. Після неї дорожчає експорт, одночасно дешевшає імпорт, бо для його оплати потрібно менше національної валюти. Для населення вона приваблива тим, що вона спонукає зниження цін на імпортні товари і гальмує інфляцію, але з іншого боку вона призводить до зменшення експорту ,що створює загрозу безробіття.

Зараз ревальвація за умов ринкових валютних курсів проявляється у поступовому підвищенні курсу національної валюти щодо інших валют чи міжнародних розрахункових одиниць.

Типи грошових реформ

Грошові реформи у вузькому розумінні поділяються на кілька різновидів:

■ Грошові реформи формального типу, що зводяться до впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням старої. Цей обмін здійснюється у співвідношенні 1:1. Приводом такої зміни може бути:

• Необхідність поліпшення фізичних властивостей "міцності, захисту від підробки" банкнот, що перебувають в обігу, зміни їх розмірів;

• Посилення боротьби з підробкою національної валюти, якщо в обігу перебуває велика кількість підроблених банкнот;

• Необхідність зміни зовнішнього вигляду банкнот, їхнього оформлення "зміна державної символіки".

• Грошова реформа з деномінацією грошового обігу. Головною метою є зміна через обмін грошових купюр дійсного масштабу цін. У колишньому СРСР у 1996 році старі грошові знаки було змінено на нові у пропорції 10:1. Відповідно до цього було змінено ціни всіх товарів, послуг, тарифи, зарплати, пенсії тощо.

• Грошові реформи конфіскаційного типу або "шокові" реформи. Вони потребують здійснення заходів конфіскаційного характеру:

• Встановлення ліміту на обмін банкнот;

• Замороження частки вкладів понад встановлений рівень;

• Тимчасове припинення валютно-обмінних операцій.

Мета цих заходів - конфіскація незаконних доходів, відновлення соціальної справедливості. Отримання додаткового доходу державою. Встановлюються досить обмежені терміни та кількісні ліміти, обмін проводиться за диференційованою шкалою. До певної суми старі гроші обмінюються на нові у відношенні 1:1, а далі, зі знижувальним коефіцієнтом.

Ця реформа часто зумовлює підрив довіри до держави, несправедливий перерозподіл трудових доходів населення. Такі реформи застосовуються, коли нова державна влада знімає з себе відповідальність за дії попередньої "післяреволюціна реформа в Росії" або якщо держава визнає себе банкрутом.

■ Реформи паралельного або консервативного типу є надзвичайно складною за технікою реалізації процедурою. У цьому випадку нова грошова одиниця витискує старі гроші поступово.

Через функціонування в обігу двох грошових одиниць існує реальна загроза передчасного знецінення старої грошової одиниці, сплеску спекулятивних операцій. Водночас ця система має і свої переваги. Вона є найменш ризиковою формою грошової реформи, дає змогу уникнути заходів конфіскаційного характеру, забезпечити стабільність нової грошової одиниці навіть за браком достатьного наповнення ринку товарами. У цьому випадку встановлюють досить тривалий період паралельного функціонування двох типів грошових знаків із тим, щоб населення могло спокійно позбутися старих грошей і перейти на розрахунки новими. При цьому можуть встановлюватися фіксований або ринковий курс щодо обох типів грошей "в Україна купоно-карбованці мінялись на гривні".

■ Грошові реформи в широкому розумінні передбачають не лише впровадження в обіг нової грошової одиниці, а й структурну перебудову діючої системи грошово-валютних відносин. Такі реформи були характерними приздійсненні в окремих країнах переходу від біметалізму до моноталізму і до паперово-грошового обігу. Проведення структурної грошової реформи передбачає також перехід грошей від адміністративно-командної економіки до грошей ринкової економіки.

Ці реформи є тривалими у часовому вимірі. Вони проводяться, як правило, декілька років.