5. Рухи очей.

Щоб побачити щось навколо себе людина чи тварина повертає не тільки голову, а й весь тулуб. Але ведучу роль у процесі роздивляння оточуючих предметів відіграють рухи очей, головне завдання яких полягає у направленні зображення предмету в зону найбільш чіткого бачення сітківки - на жовту пляму центральної ямки.

Рухи очей здійснюються з допомогою 6 м`язів - двох косих і чотирьох прямих, прикріплених до очного яблука трохи спереду від його екватора. Очні м`язи іннервуються трьома парами черепномозкових нервів: III, IV та VI, ядра яких , а, отже і центри регуляції рухів очей, знаходяться у середньому та довгастому мозку. Майже завжди рухи очей відбуваються співдружньо, так що оптичні вісі очей залишаються паралельними. Око при цьому може повертатись від нейтрального положення ( око дивиться прямо вперед) в різні боки на 40-60^о.

Приведення зображення об`єкту в зону чіткого бачення. В стані спокою очі завжди акомодовані на далекі предмети, їх оптичні осі є паралельними. Коли ж виникає потреба роздивитись близький предмет, відбувається зведення ( конвергенція) очей, а при переведенні зору на більш віддалений об`єкт очі розводяться (дивергенція). При цьому паралельність очних осей порушується. Такі рухи очей здійснюються з латентним періодом 150-200 мс і тривають близько 200 мс. Причиною, що зумовлює напрямок та швидкість конвергенції, є величина диспаратності зображення на обох очах.

Утримання зображення предмету в зоні чіткого бачення. Ми вже знаємо, Що гангліозні клітини, а отже і інші нейрони сітківки, в тому числі і фоторецептори, реагують лише на світла, або на його вмикання та вимикання, і жоден з нейронів не підтримує свою активність протягом тривалої дії світла. Причиною такого явища є вицвітання зорових пігментів у колбочках та паличках, внаслідок чого людина при фіксації зору на якусь точку об`єкту вже через 1-3 с перестає його бачити. Звідси можна зробити парадоксальний, але цілком вірний висновок, що жодна тварина нерухомих об`єктів не бачить. Дійсно, жаба чи інші земноводні та риби бачать і реагують лише на ті об`єкти, що рухаються в полі зору. До речі дуже складно побудована сітківка жаби диференціює напрям і швидкість руху об`єкта, а також його розміри і надсилає до головного мозку вже майже готову команду на запуск тієї чи іншої поведінкової реакції.

А якже стоять справи у вищих хребетних? Ми ж бачимо свій будінок чи дерево або будь-який нерухомий предмет. Для того, щоб бачити більш-менш тривалий час якийсь нерухомий об`єкт, людина змушена постійно рухати очима, переміщуючи при цьому його зображення на інші елементи сітківки. Такі рухи, з допомогою яких зображення утримується протягом тривалого часу на центральній ямці, називаються саккадичними.

Саккади - мимовільні, рефлекторні скорочення очних м`язів, які спричиняють швидкі стрибкоподібні рухи очей з одної точки фіксації зору в іншу. Амплітуда саккад варіює від кількох кут.мін. до кількох градусів, а їх швидкість досягає 400-600<sup>0</sup>/с. Якщо врахувати, що тривалість саккадичного скорочення коливається в межах 10-80 мс, то є всі підстави вважати очні м`язи найшвидшими м`язами у всьому тваринному світі. Саккади чергуються з періодами фіксації ока тривалістю до 2 с, протягом яких відбувається повільний рух ока (дрейф) з швидкістю біля 6 кут.мін./с і амплітудою до 0,5⁰. Під час дрейфу ока зображення предмету на сітківці також зміщується, але швидко відновлюється за допомогою мікросаккад.

При спостереженні за рухомим об`єктом завдання окорухової системи ускладнюється тим, що окрім основної задачі - переміщувати зображення щоразу на “свіжі” фоторецептори, необхідно також слідкувати за рухом об`єкту, для чого весь час утримувати його в межах зони чіткого бачення. Остання задача реалізується з допомогою спеціальних центральних нейронів - детекторів руху, які інформують окорухові центри про напрям та швидкість руху об`єкту. В результаті очні м`язи здійснюють плавні слідкуючі рухи очей. На ці рухи через інтервали різної тривалості (0,2-2 с) накладаються коригуючі саккади, які забезпечують тривале чітке бачення рухомого об`єкту. До слідкуючих рухів очей приєднуються рухи голови. Координація обох рухів здійснюється центрами стовбурової частини мозку.