§ 4. Норми банківського права та їх класифікація.

Відносини, що виникають у процесі банківської діяльності, регулюються нормами банківського права.

Класифікація норм банківського права з різних підстав:

- за функціональною спрямованістю:регулятивні;охоронні.

- за змістом:матеріальні (мета і функції банківського нагляду, підстави створення КБ, види санкцій); процесуальні (встановлюють порядок застосування норм матеріального права).

- за призначенням: загальні; пруденційні — це норми, що мають на меті забезпечити стабільність функціонування банківської системи, захистити інтереси вкладників.

§ 5. Банківські правовідносини, їх зміст і склад.

Функції банківських правовідносин:

- закріплюють конкретну поведінку учасників у процесі банківської діяльності або при здійсненні банківських операцій;

- визначають коло суб’єктів, на яких поширюється дія норм банківського права;

- забезпечують приведення в дію юридичних засобів для реалізації суб’єктивних прав і юридичних обов’язків.

Банківські правовідносини складаються із суб’єктів, між якими виникли правові відносини, об’єктів та змісту. Особливим суб’єктом є держава, суб’єктами також можуть бути НБУ, КМУ, фіз. та юр. особи. Матеріальним змістом банківських правовідносин є поведінка суб’єктів основою якої є суб’єктивні права і обов’язки встановлені нормами банківського права.

Банківські правовідносини за змістом регулювання можна класифікувати на правовідносини: що регулюють організацію банківської системи; операційні (кредитні); розрахункові;валютні;

з приводу обігу цінних паперів.

Банківські правовідносини залежно від конкретного змісту поділ на:

а) майнові, пов’язані з коштами як видом майна;

б) немайнові, пов’язані із забезпеченням режиму банківської таємниці або захистом ділової репутації банку;

в) організаційні, пов’язані з побудовою банківської системи або організації структури банку.

Глава ІІ. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА УКРАЇНИ ТА ЇЇ РОЛЬ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

§ 1. Поняття, функції та структура банківської системи України.

Банківська система — це не довільне явище, а складова частина кредитно-грошової системи, елемент економічного базису суспільства, яка розвивається за законами ринкової економіки. Ця система — внутрішньо організована, взаємопов’язана, має загальну мету та завдання.

Умовами нормального функціонування банківської системи є:

1) достатня кількість у країні діючих банків і кредитних установ;

2) постійний розвиток і кількісні та якісні зміни;

3) відсутність у системі зайвих елементів, тобто банківських установ, які не мають належним чином оформлених ліцензій та які не відповідають банківському законодавству;

4) наявність центрального банку, який виступає основним координатором кредитних інститутів;

5) існування різноманітних КБ, у т.ч. тих які мають зовнішньоекономічні зв’язки та виконують різноманітні міжнародні послуги;

6) діяльність банків і кредитних установ, які не обмежуються акумуляцією і розподілом коштів підприємств, організацій, а сприяють накопиченню капіталу, активно втручаються в усі сфери економіки.

Функції банківської системи: створення грошей і регулювання грошової маси;трансформаційна функція;стабілізаційна функція.

Рівні банківської системи України: І рівень банківської системи України — НБУ; ІІ рівень банківської системи України — КБ.

Сучасна банківська система країни — це сфера різноманітних послуг своїм клієнтам: від традиційних депозитно-позикових і розрахунково-касових операцій, до найновіших форм грошово-кредитних і фінансових інструментів(лізинг, факторинг, траст).

До цілей державної політики в банківській сфері належать:

• уникнення надмірної концентрації економічної влади, обмеження прояву монополізації і підтримання конкуренції в банківській діяльності;

• забезпечення відповідності діяльності банківської системи грошово-кредитний політиці держави;

• підтримання політики достатньої концентрації банків з метою посилення їх конкурентоспроможності;

• забезпечення додержання законів і правил, що передбачає високий рівень ведення банківської справи;

• задоволення потреб суспільства в різноманітних банківських послугах;

• поліпшення наслідків можливих криз у банківській системі;

• забезпечення спроможності банків задовольняти потреби і законні інтереси своїх клієнтів;

• стимулювання та сприяння високому рівню ефективності й прибутковості операцій щодо розміщення кредитів у різні галузі економіки.

Основні принципи та концептуальні підходи:

1) зростання рівня концентрації банківського капіталу, стимулювання притоку іноземного капіталу;

2) створення умов для збільшення обсягів кредитування реального сектора економіки, організація та забезпечення ефективної діяльності Українського банку реконструкції та розвитку, універсальних та спеціалізованих банків;

3) зміцнення ресурсної бази КБ;

4) розвиток конкуренції на ринку банківських послуг;

5) удосконалення системи нагляду за діяльністю банків;

6) врегулювання в установленому порядку процедури банкрутства банків;

7) завершення гармонізації норм бухгалтерського обліку та звітності, за міжнародними стандартами та рекомендаціями Євросоюзу;

8) удосконалення порядку реалізації заставленого майна з метою захисту інтересів кредиторів;

9) удосконалення банківського законодавства;

10) стимулювання зростання обсягів грошових вкладів населення та розширення гарантій збереження таких вкладів.