- Не дам тобі води пити: Будеш розливати, а як підеш до другої –
Будеш ся сміяти…
Приказка Водою не розлити означає бути дуже дружніми, яких неможливо розлучити.
Із дієсловом каламутити (скаламутити) набуває іншого відтінку значення – ‘занепокоїтися’:
Летів пташок понад воду,
Скаламутив піском воду…
«Ой Романе, Романочку,
Пусти мене додомочку,
Бо я матір лиху маю –
Буде бити, – добре знаю».
Сполука проливати воду набуває значення ‘проклинати’, що пов’язано із атрибутами давніх ритуалів:
Не проливай, мамко, воду, треба людям пити,
А доню ти не проклинай, буду з нею жити.
У пареміях пролита вода означає щось назавжди втрачене: Пролиту воду назад не збереш.
Вирази ходити (по), брати воду набувають додаткового значення ‘зустрічатися з кимось’, оскільки в народних піснях саме набираючи воду дівчина зустрічає парубка:
Ой не ходи тай по воду рано до броду
Та не слухай голубоньків,де два загодуть.
Та не слухай голубоньків, де два загодуть.
Та не бери подарочків, що дарма дають («Насіяла чорнобривців»).
Заки дівча воду брало,
Із Романом розмовляло («Заки дівча воду брало»).
У прислів’ях вираз набрати у вуха води має значення ‘здобути досвід’: Не навчишся плавать, поки в вуха води не набереш.
Вираз піти за (з) водою означає ‘зникнути’, ‘пропасти’ (За водою підеш, то й не вернешся; Прийшло з води, пішло з водою).
Натомість у поєднанні з дієсловом посилати (по) реалізується значення ‘погано ставитися до когось’, ‘намагатися позбутися’:
Дружинонька неймовірная,
Чужа сім’я непривітная!
Сама сідає, вечеряє,
Мене посилає по воду,
Ой, по воду, по холодную,
Незобуту, незодягненую («Головонька моя бідная»).
Значення ‘докласти зусилля’ має вираз лізти в воду: Щоб рибу їсти, треба в воду лізти. Хоча іноді вона означає ‘починати ризиковану справу’: Не спитавши броду, не лізь у воду.
Сполука виливати водою в народних замовляннях та піснях має значення ‘звільняти від чогось’ актуалізує потенційну сему ‘лікувати’, ‘приводити до тями’: Переляк, перелячище! Я ж тебе яйцем викочую, а водою виливаю, на пущі і на сухий ліс відсилаю:
Ми виділи, ми бачили хорошого Йвана:
Сидить собі на стільчику серед Станіслава.
Сидить собі на стільчику, кучері спускають,
Єго мамку рідненькую водов відливають
У сполучення пускати водою (на воду), плисти (плинути) (за) водою вода позначає водну поверхню річки або озера й може набувати кількох додаткових значень:
ворожіння:
Ой пущу віночок
На биструю воду
На щастя, на долю,
На милого вроду;
рух часу або зникнення, втрату чогось з часом: Багато води уплине, заки людина до того доживе; Було, та водою спливло
відсутність спроб щось змінити (антонімічний вираз пливти проти води, що позначає активну життєву позицію: Не той молодець, що за водою пливе, а той, що проти води).
Різного змісту набуває і вираз світити воду. У прямому значенні він виступає в обрядових піснях (На Дунаєчку, при бережечку, щедрий вечір, святий вечір, А там, у лісі, святі воду святили, щедрий вечір, святий вечір). У приказках вираз може набувати іронічної конотації (Без нього води не освятиш).
У фольклорних текстах вода часто є не тільки об’єктом,а й суб’єктом дії, що часто зумовлено давніми анімістичними й антропорфічними уявленнями. Дієслова, з якими поєднується лексема вода, можна поділити на дві групи:
які позначають природно властиву воді процесуальну ознаку;
які називають дії, властиві істотам.
Домінанта першої групи – дієслово текти:
Тече вода коло млина,
Мамко моя, я не винна:
Бо ми такі паровані,
Як горнятка мальовані («Тече вода каламутна»).
Тече вода із города
Край кореня дуба.
Нема ж мені одрадоньки
Од мого нелюба («Тече вода із города»).
У такому поєднанні лексема вода передає значення ‘річка, потік, джерело’, а також позначає рух, зміну. Натомість стояча вода – це ще й застій, відсутність змін у житті: І вода як на місці стоїть, то засмерджується.
Поєднуючись з дієсловом омивати (як варіант – очищати, сполоскати), набуває значення не стільки фізичного очищення, скільки тілесного й духовного зцілення: Вода все сполоще, крім лихого слова. Якщо до води звертаються із проханням омити чи очистити (тобто вилікувати), то її часто називають на ім’я (Йорданко, Улянко, Єлено), що також є виявом анімістичних уявлень: Водо Йорданко, омиваєш луги, береги, бервіння, коріння, – омий моєї пчоли от прозору жіночого; Вода Єлено! Очищаєш луги і береги, очисть мене від усього злого, болісті й слабості; Вода Уляно, ти очищаєш луги, береги, очисть та ісціли раба божого (замовляння).
У замовляннях, які є одним з найдавніших фольклорних текстів, зафіксоване також сполучення-оксюморон: іменник вода поєднаний із дієсловом горіти (Гад, гад, земля горить, тебе спалить, і я горю, тебе спалю! Гад, гад, вода (камінь, трава, пісок) горить, тебе спалить, і я горю, тебе спалю!).
До другої групи належать дієслова взяти, прийти, забрати, бігти та ін., наприклад:
Камінь росте без кореня,
Вода біжить без повода,
Папороть цвіте без цвіту («Ой біжить, біжить мала дівчина»).
Іванку, Іванку, взяла вода лавку,
Ей, кади ми підеме по зелену травку.
Яка вода пришла, в такій м тя купала,
Який шугай пришов, який шугай пришов – за такого м дала
(«Іванку, Іванку»).
Вираз вода взяла (або забрала) у народних піснях означає ‘затопило під час повені’:
Подивись, дівчино, камінь над водою, –
Як камінь попливе, оженюсь з тобою.
Дівчина ходила, камінь доглядала,
Як вода прибула, то з собою взяла («Сухая тополя»).
У прислів’ях воду іноді наділено здатністю розподіляти блага між людьми: Вода в одного бере, а другому дає.
Проведення асоціативного експерименту дасть змогу виявити, наскільки когнітивні ознаки концепту вода на сьогодні відмінні від зафіксованих у фольклорних текстах.
Загальтна кількість реакцій, викликаних вербальним стимулом вода у ході експерименту, – 234, з них відмінних 86. Серед чоловіків: чиста 12, мокра, рідина 8, прозора 6, море 4, вогонь, життя, мінеральна, мокро, річка, тече 3; земля, кран, питна, рідка, спрага 2, блоха, «Бонаква», буря, ванна, відро, вода, джерело, джерельна, «Джерельна», добра, Дунай, зелена, краса, кришталь, митися, мокрий, пар, пити, плавання, плавати, пляж, похмілля, рапа, ріка, розум, свіжість, синя, сирість, спокій, стихіяґ, темна, трава, хліб, холодна зранку, чистий, чистота 1; 102/ 52; ІІ гаряча, нема, спрага 1; 3/3. Серед жінок: І чиста 13, прозора, річка, тече 9, холодна, море, питна, рідина, тепла 3, гаряча, лід, мокрий, пити, струмок, хвилі 2, вогонь, газ, горілка, джерельна, «Джерельна», дзюркотить, добра, дощ, жива, життя, земля, зимна, кран, мінеральна, морська, м’яка, напій, небо, озеро, океан, пісок, плавання, повітря, ріка, свіжа, свіжість, синя, сік, смачна, сніг, спрага, тиха, холодно, час, чистота, щось чисте, ясна 1; 114/53; ІІ море, холодна 2; водоспад, мокра, озеро, океан, пити, прозора, рідка речовина, чиста 1; 12/10; ІІІ озеро, солодка, тече 1; 3/3 [АСУМ 76]. Окремі асоціації (наприклад, жива, життя, Дунай, розум, тиха) свідчать про збереження в сучасній когнітивній структурі концепта ознак, зумовлених міфологічним світоглядом давніх українців і культом води зокрема.
Отже, у фольклорі концепт вода об’єднує низку різнорідних ознак, що зумовлено суперечливими відносинами людини з цією стихією. З одного боку вода є джерелом життя й об’єктом поклоніння і пошани, що засвідчено, зокрема, зменшено-пестливими формами (водонька, водиця, водиченька), зверненням до неї на ім’я (Йордань, Єлена), наділенням її лікувальними й магічними властивостями (жива вода, сильна вода, чар-вода). Про асоціювання води із життям свідчить і зіставлення її руху із плином часу й життєвими змінами. Однак вода – це і джерело небезпеки, про що свідчить набуття лексемою вода у сполученні з ознаковими словами значень прихованої або явної загрози зіставлення з житейськими негараздами, нетривкою опорою тощо. У фольклорних текстах до структури аналізованого концепту входить переважно образна інформація, зумовлена анімістичними уявленнями язичників, давніми обрядами і ритуалами.