8. Планування та організація державного фінансового контролю

Рахункова палата здійснює зовнішній контроль у формі ревізії, перевірки.

Перевірка - це встановлення та аналіз фактів у процесі виконання Державного бюджету України та їх оцінка з точки зору законності, ефективності та доцільності.

Залежно від місця проведення перевірки можуть бути камеральні та виїзні.

Камеральна перевірка - це перевірка, яка проводиться Рахунковою палатою на підставі звітності та інших документів без виходу на об'єкт.

Виїзна перевірка - це перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням об'єкта, що перевіряється.

Метою перевірки є встановлення стану справ щодо використання коштів Державного бюджету України, загальнодержавних цільових фондів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів, інших державних коштів, пов'язаних з Державним бюджетом України та його оцінка з точки зору законності, ефективності та доцільності, а також оцінка стану внутрішнього контролю об'єкта перевірки, надання пропозицій з усунення порушень законодавства України.

Предметом перевірки є порядок використання коштів Державного бюджету України, загальнодержавних цільових фондів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів, інших державних коштів, пов'язаних з Державним бюджетом України, їх рух, нормативно-правові акти, розпорядчі та інші документи, пов'язані з діяльністю учасників бюджетного

Етапи проведення перевірки:

1. Підготовка до проведення перевірки;

2. Попереднє вивчення об'єктів та предмета перевірки.

Організація за такими питаннями: а) предмет перевірки; б) перелік об'єктів, які підлягають перевірці; в) напрями діяльності кожного об'єкта перевірки; г) джерела отримання інформації; д) строки перевірки; є) склад контрольної групи суб'єкта перевірки; ж) інші питання.

Програма перевірки визначає: а) мету перевірки; б) предмет перевірки; в) перелік конкретних питань, які будуть перевірятися та обумовлюють обсяг перевірки; г) об'єкт перевірки; д) терміни проведення перевірки та складання акта і звіту за її результатами; є) планові трудовитрати; ж) склад контрольної групи суб'єкта перевірки.

Ефективність як економічна категорія може визначатися за допомогою таких елементів:

• продуктивність - це співвідношення між випуском продукції, наданням послуг та іншими результатами діяльності розпорядника або одержувача коштів Державного бюджету України та використаними на їх виробництво матеріальними, фінансовими та трудовими ресурсами;

• результативність - ступінь відповідності фактичних результатів діяльності розпорядника або одержувача бюджетних коштів запланованим результатам;

• економність - досягнення розпорядником або отримувачем бюджетних коштів запланованих результатів за рахунок використання найменшого обсягу бюджетних коштів або досягнення найкращого результату за рахунок використання заданого обсягу бюджетних коштів.

3. Порядок проведення перевірки – збір інформації;

4. Оформлення результатів перевірки РПУ. За результатами перевірки складається акт, у якому зазначаються: підстава, мета, предмет, об'єкт/об'єкти перевірки,період, за який проводилася перевірка, склад контрольної групи суб'єкта перевірки, фактичний стан справ, виявлений на об'єкті, з наведенням доказів.

5. Оцінка результатів перевірки. Здійснюється у звіті про перевірку , який подається в колегію РПУ.

6. Перевірка виконання пропозицій за результатами перевірки (перевірка в порядку контролю)

Проводиться з метою: а) сприяння виконанню пропозицій Рахункової палати, стимулювання усунення виявлених недоліків, підвищення дієвості звітів про результати перевірок; б) сприяння Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, іншим державним органам у розгляді та вжитті заходів, які забезпечують підвищення ефективності використання державних фінансових ресурсів; в) визначення ефективності контрольної діяльності Рахункової палати; г) аналізу повноти та ефективності впливу пропозицій Рахункової палати на роботу об'єкта перевірки.

8. Оформлення результатів ДФК

Ревізія оформляється актом. Перша сторінка оформляється на спеціальному бланку. Вказується – контролюючий орган, дата і номер, місце складання та номер примірника. На кожній сторінці ставляться підписи, а на останій ставиться загальна кількість сторінок. Акт складається у 3-х примірниках:1-й: для контролюючого органу (ДФІ); 2-й: для об’єкта контролю (п-ству); 3-й: для правоохоронних органів.

Акт ревізії складається:

1. Вступна частина в якій зазначається: підстава для проведення ревізії; тема ревізії; повна назва об’єкта контролю, його місцезнаходження; відмінності про організаційно-правову форму та форму власності; дати початку і закінчення ревізії; період, який підлягав ревізії; перелік посадових осіб контролюючого органу та залучених спеціалістів, що проводили ревізію, перелік посадових осіб, які відповідали за фін- господарську діяльність об’єкта контролю у період, що підлягав ревізії.

2. Констатуюча частина, в якій наведено інформацію про результати ревізії в розрізі кожного питання програми із зазначенням: за який період; яким способом, за якими документами перевірено ці питання; висновок про наявність або відсутність порушень законодавства. Дана частина починається зі слів ревізією встановлено.

3) Реалізація результатів ревізії.

Державний фінансовий аудит оформляється звітом.

Аудиторський звіт складається з :

1. Вступної частини;

2. Основної частини;

3. Аудиторського висновку;

4. Рекомендації;

5. Додатків.

У вступній частині наводяться ті самі загальні відомості, як і в акті ревізії.

В описові частині викладаються процес дослідження: які операції, процеси, системи контролювання; які аудиторські процедури застосовуються та в яких обсягах; яких заходів вжито бюджетною установою для зміцнення фін. дисципліни, виправлення БО та фін. звітності, підвищення ефективності внутрішньогосподарського фін. контролю; який позитивний ефект від запровадження таких заходів.

В аудиторському висновку, який є основним розділом, аудит. звіту, має міститися оцінка достовірності фін. звіт. бюджетної установи.

Аудиторський висновок може бути:

• позитивний – підтверджується достовірність фін. звітності;

• позитивний із застереженням – не суттєві помилки;

• негативним – застережується, що фін зівт. бюджетних установ є недостовірною.

Негативний висновок надається якщо у фін. звітності: не відображаються господарські операції (події), що відбулись; та/або відображені господарські операції (події), які не відбулися; та/або відображені господарські операції (події) з порушенням встановленого порядку; вплив цих чинників або одного з них суттєво впливає на достовірність звітності.

Проект аудит. звіту в 3-х денному терміні надається для обговорення керівництву бюджетної установи. За результатами обговорення проекту аудит. звіту та зауважень і пропозицій до нього складаються протокол.

Звіт підписується керівником групи державних аудиторів. Один примірник звіту передається керівнику або гол. бухг. Бюджетної установи під розпис, другий – головному розпоряднику бюджетних коштів, а в разі відсутності відповідному фінансовому органу, третій – відповідному органу державного казначейства України.

Під час аудиту виконана аудиторська робота оформлюється у журналі обліку роботи державного аудитора.

Відмінності: Аудит більш аналізує фінансовий стан, в кінці є рекомендації. Аудит носить більш рекомендаційний характер.

Акт ревізії – з керівником не погоджується.

8. Звітність про результати державного фінансового контролю

Звіт про контрольно-ревізійну роботу складається за результатами контрольно-ревізійної роботи наростаючим підсумком з початку року.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади надсилають до ГоловКРУ України звіти про контрольно-ревізійну роботу до 5 січня, 5 квітня, 5 липня, 5 жовтня.

До звіту включаються дані, одержані в результаті закінчених та оформлених протягом звітного періоду ревізій та перевірок.

У звіті наводяться показники:

1. Проведено ревізій і перевірок.

2. Виявлено порушень, що призвели до втрат фінансових і ми матеріальних ресурсів держави.

3. Виявлено інших порушень фінансової дисципліни.

4. Ужиті заходи за підсумками ревізій і перевірок.

5. Чисельність ревізорів.

6. Кількість контрольно-ревізійних підрозділів у регіонах.

8. Інформаційна база державного фінансового контролю

Фінансовий контроль здійснюється на основі відповідної інформаційної бази. У загальному розумінні під інформацією розуміють певну сукупність відомостей про навколишній світ, подій, якусь діяльність; це форма зв'язку між керованими і керуючими об'єктами, які створюють основну систему управління.

Фінансовий контроль використовує, насамперед, економічну інформацію, яка містить кількісну і якісну характеристику господарської діяльності, фінансових, господарських явищ та процесів. Економічна інформація - це сукупність різних повідомлень економічного характеру, що виникають під час виробничо-господарської діяльності.

Інформація фінансового контролю поділяється на вхідну, яка використовується для здійснення фінансового контролю, та вихідну, яка відображає його результати. Вхідна інформація фінансового контролю складає його інформаційну базу.

Інформаційна база фінансового контролю поділяється на зовнішню і внутрішню.

Зовнішня інформація - це:

• нормативно-правова база фінансового контролю, яка забезпечує його правове регулювання;

• інформація про результати контролю, здійсненого різними контролюючими органами;

• зовнішня аналітична інформація (дані про розвиток відповідної галузі, макроекономічні і регіональні показники).

Внутрішня інформація - це:

• внутрішня нормативна база (накази, розпорядження тощо);

• облікова інформація (первинні документи, облікові регістри, бухгалтерська звітність);

• аналітичні дані про підприємство

1. Контроль, як самостійна функція управління

2. Предмет та об’єкт контролю

3. Метод фінансового контролю

4. Форми фінансового контролю

5. Класифікація фінансового контролю (види)

6. Історія фінансового контролю

7. Суб’єкти та організаційна структура фінансового контролю

8. Проблеми і перспективи розвитку системи ФК

9. Планування та організація державного фінансового контролю

10. Оформлення результатів ДФК

11. Звітність про результати державного фінансового контролю

12. Інформаційна база державного фінансового контролю