3. Метод фінансового контролю

Метод контролю - сукупність загальнонаукових методів та спеціалізація прийомів виявлення законності, доцільності та ефективності діяльності підконтрольних об'єктів.

У фінансовому контролі використовується дві найбільш загальні групи методичних способів і прийомів: загальнонаукові і спеціальні.

До загальнонаукові методи належить: - аналіз і синтез; - індукція і дедукція; - аналогія і порівняння; - абстрагування і конкретизація, - моделювання та інші.

Спеціальні прийоми контролю використовують для одержання необхідних доказів у процесі контрольних дій. Їх класифікують за двома групами:

1. документальні: - формальна перевірка; - арифметична перевірка; - перевірка за змістом; - зустрічна перевірка.

2. фактичні: - інвентаризація; - контрольний обмір будівельно-монтажних робіт; - лабораторний аналіз;- фотографія робочого часу - контрольний запуск сировини у виробництво; - контрольне придбання; - опитування.

Документальні методичні прийоми ґрунтуються на використанні інформації, відображеної в документах.

фактичний контроль полягає у здійсненні контролю стану об’єкта за матеріалами огляду у натурі, застосовуючи спеціальні прийоми фактичного контролю.

4. Форми фінансового контролю

Форми - це способи здійснення контролю. Науковці виділяють такі форми контролю:

• ревізія;

• перевірка;

• експертиза;

• службове розслідування;

• слідство;

• обстеження;

• аудит.

До форм державного фінансового контролю віднесемо:

• державний фінансовий аудит;

• інспектування (ревізія);

• камеральна перевірка.

Державний фінансовий аудит полягає у перевірці та аналізі фактичного стану щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.

Інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні. Проводиться у формі ревізії.

Камеральна перевірка - застосовується а органах виконавчої влади при одержанні і перевірці показників звітності.

5. Класифікація фінансового контролю (види)

Види фінансового контролю за суб'єктами:

1. Державний фінансовий контроль - вид контролю, який здійснюється відповідними органами державного фінансового контролю.

2. Муніципальний контроль - контроль за станом обліку і звітності на підприємствах та організаціях, які є комунальною власністю, дотримання законності здійснення фінансових операцій при будівництві і експлуатації об'єктів соціального значення і житлово-комунального господарства, а також за виконання планів і програм економічного і соціального розвитку регіону, здійснення платежів до місцевих бюджетів.

3. Незалежний фінансовий контроль (аудит) — перевірка достовірності фінансової звітності, законності обліку господарських операцій, аналіз фінансово-господарської діяльності, інші види економіко-правового забезпечення діяльності суб’єктів господарювання.

4. Контроль власника (внутрішній контроль )- може бути відомчий та внутрішньогосподарський контроль.

Така класифікація вважається дещо застарілою. Розглунимо сучасну класифікацію фінансового контролю. Отже, державний фінансовий контроль поділяється на:

• Зовнішній – (повинна здійснювати законодавча влада) повинен оцінити об’єктивність і достовірність прогнозних і фактичних макроекономічних параметрів соціально-економічного розвитку держави, ступінь виконання державних програм і проектів бюджетних призначень та бюджету в цілому;

• Внутрішній - (урядовий контроль) – це контроль, який здійснюється вищестоящими організаціями по відношенню до нищестоящих. Контроль здійснюється такими службами: контрольно-ревізійним управлінням, фін. відділами, іншими службами.

Види ДФК:

1. Види контролю за часом здійснення: а) попередній, б) поточний, в)заключний;

2. Види контролю за джерелами: а) документальний, б) фактичний.

3. Види контролю залежно від частоти проведення: а) безперервний, б) періодичний, в) епізодичний;

4. Види контролю за організаційно приналежністю: а) внутрішній, б) зовнішній;

5. Види контролю за організаційними ознаками: а) плановий; б)позаплановий.

6. Види контролю залежно від обсягів охоплення діяльності суб’єктів господарювання: а) технологічний; б)комплексний;

7. Види контролю за способами охоплення предмета контролю: а)суцільний, б) вибірковий.

6. Історія фінансового контролю

Після проголошення незалежності України розпочалася робота по створенню національної фінансової системи (організовано Мінфін, НБУ, пізніше ДПС, Державне казначейство, Рахункова палата).

КРУ

26.01.93 р. – прийнято ЗУ «Про державну КРС України». Вона включала в себе Голов. КРУ, КРУ в АРК, областях, містах Києві та Севастополі та контрольно-ревізійні підрозділи.

27.08.2000 року – Указ Президента України «Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи»: Голов. КРУ надано статус центрального органу виконавчої влади.

2005 рік – ухвалена концепція розвитку державного внутрішнього фінансового контролю, передбачено запровадження нових форм контролю: внутрішнього аудиту і внутрішнього контролю. На Мінфін покладено здійснення нагляду за реформуванням системи державного внутрішнього фінансового контролю. Голов КРС визнано органом гармонізації внутрішнього аудиту і зовнішнього контролю.

15.12.05 р. – зміни до ЗУ «Про ДКРС і про аудиторську д-сть».1) Уточнено головне завдання ДКРС.

2)Визначено основні форми ДФК. Це: - державний фінансовий аудит; - інспектування (ревізія); - перевірка державних закупівель.

Голов. КРУ розроблено методичні рекомендації проведення органами ДКРС таких видів аудиту: виконання бюджетних програм, д-сті бюджетних установ, д-сті суб’єктів господарювання, виконання місцевих бюджетів.

Указ Президента України від 09.12.2010 р «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади». Голов. КРУ реорганізовано у Державну фінансову інспекцію.

РПУ

Функціонує з 1997 року як постійно діючий орган зовнішнього ДФК. Конституція у 1996 році закріпила статус Рахункової палати як органу, що діє від імені ВРУ і здійснює контроль за використанням коштів державного бюджету України.

З 1998 року РПУ стала членом Міжнародної організації вищих органів фінансового контролю INTOSAI, а з 1999 року її прийнято до EVROSAI.

2002 р. – ВРУ внесено зміни до статті 98 Конституції України – «Парламентський контроль за формуванням і виконанням державного бюджету від імені ВРУ здійснює РПУ».

30.09.2010 року – рішення Конституційного Суду – РПУ втратила повноваження в частині контролю за надходженням коштів до державного бюджету України. Ст. 98 Конституції – «Контроль за використанням коштів Державного бюджету України від Імені ВРУ здійснює РПУ».

7. Суб’єкти та організаційна структура фінансового контролю

Рахункова палата України(суб’єкт зовнішнього державного фінансового контролю) - самостійний контрольний орган, який діє незалежно від інших органів держави. Утворений, підпорядкований і підзвітній ВРУ.

Напрямки діяльності РПУ:

1. Бюджетна політика;

2. Використання коштів державного бюджету фінансами та контрольними органами;

3. Правове забезпечення;

4. Обробка та правоохоронна діяльність;

5. АПК, природоохоронна діяльність та надзвичайні ситуації;

6. Державний борг, міжнародна діяльність та фінансові установи;

7. Наука та гуманітарна сфера;

8. Соціальна політика;

9. Використання коштів державного бюджету в регіонах;

10. Промисловість, виробнича інфраструктура та державна власність.

Завданнями Рахункової палати є:

- організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням;

- здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів

- контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

- контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України;

- контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках;

- аналіз встановлених відхилень від показників Державного бюджету України та підготовка пропозицій про їх усунення, а також про удосконалення бюджетного процесу в цілому;

- регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій;

- виконання інших завдань, передбачених для Рахункової палати чинним законодавством України.