Тема 4. Піфагорійський союз та філософське вчення елеатів. Семінарське заняття на тему: «Піфагорійський союз та елейська школа

у історії філософської думки».

1. Піфагорійська школа як наукова, філософська, політична і релігійна спільнота.

2. Філософія елейської школи:

1. Внесок Ксенофана у розвиток елейської школи. Вчення про Єдиного Бога;

2. Парменідове вчення про Єдине Буття;

3. Філософський зміст апорій Зенона Елейського;

4. Мелісс як систематизатор філософської спадщини елейської школи.

Література:

Основна:

1. Антология мировой философии. Античность. – М.: АСТ, 2001. – С. 32-57.

2. Гегель Г.В.Ф. Лекции по истории философии / Редакционная коллегия Ю.В. Перов, К.А. Сергеев, Я.А. Слинин, В.М. Kaмнев. – Кн. 1. – СПб.: Наука, 1993. – С. 220-254, 254-286.

3. Кессиди Ф.Х. К истокам греческой мысли. – СПб.: Алетейя, 2001. – С. 116-129.

4. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. – М.: Мысль, 1986. – С. 337-342.

5. Платон. Парменид: Пер. с древнегреч. // Платон. Собрание сочинений в 4т. – М.: Мысль, 1994 – Т.2. – С. 401-478.

6. Фрагменты ранних греческих философов: Ч. 1. От эпических теокосмогоний до возникновения атомистики / Под ред. А. В. Лебедева. – М.: Наука, 1989. – С. 138-149, 156-176, 274-314.

7. Чанышев а.Н. Философия Древнего мира: Учеб. Для вузов. – м.: Высшая школа, 1999. – с. 191-227.

8. Pythagoras [electrpnic resource] // http://plato.stanford.edu/entries/pythagoras/

Допоміжна:

1. Античная философия. Энциклопедический словарь. – М.: Прогресс-Традиция, 2008. – 896 с.

2. Басов Р.А. История древнегреческой философии от Фалеса до Аристотеля. – М.: Летопись ХХІ, 2002. – 416 с.

3. Богомолов А.С. Античная философия. – М.: Высшая школа, 2006. – 392 с.

4. Виндельбанд В. История древней философии/ Пер.с нем. под ред. А.И.Введенского. – К.: Тандем, 1995. – 368 с.

5. Дюмон Ж.-П. Античная философия / пер. Е. Шукшина. – М.: АСТ, 2006. – 160 с.

6. Жмудь Л.Я. Пифагор и его школа. – М.: Наука, 1990. – 192 с.

7. Жмудь Л. Наука, философия и религия в раннем пифагореизме. – СПб.: Алетейя, 1994. – 384 с.

8. Коплстон Ф. История философии. Древняя Греция и Древний Рим. В 2х томах. – М.: Центрполиграф, 2003. – Т.1. – 336 с.; Т.2. – 320 с.

9. Лосев А.Ф. Словарь античной философии: Избранные статьи. – М.: Мир идей, 1995. – 323 с.

10. Мамардашвили М.К. Лекции по античной философии. – М.: Аграф, 2002. – 320 с.

11. Рассел Б. Історія західної філософії / Юрій Лісняк (пер.), Петро Таращук (пер.). – К.: Основи, 1995. – 759 с.

12. Реале Дж., Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. – СПб.: Петрополис, 1997. – Т.1. – 320 с.

13. Савченко А.Я., Узбек К.М. Пифагор: Магия числа. – Донецк: Лебедь, 1993. – 100 с.

14. Симаков М. Пифагорейцы. – 2-е изд., М.: Самообразование, 2006. – 144 с.

15. Татаркевич В. Історія філософії. – Т. 1: Антична і середньовічна філософія/ Андрій Шкраб’юк (пер.з пол.).. – Львів: Свычадо, 1997. – 456 с.

Самостійна робота:

1. Історія розвитку піфагорійської школи.

2. Піфагорійське розуміння числа. Символ гармонії у філософії Піфагора.

3. Синкретичність піфагореїзму та його основні питання.

4. Методологічне значення онтології Парменіда.

5. Апорії Зенона Елейського: спроби їх вирішення та доведення.

Література:

6. Антология мировой философии: Античность / Отв. за вып. Хацкевич. – М.: АСТ, Минск: Харвест, 2001. – 957с.

7. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. – М.: Мысль, 1986. – 571 с.

8. Пифагоровы законы и нравственные правила. Афоризмы Эпиктета. Антология. – СПб.: Нева, 2000. – 384 с.

9. Халкидский Я. О Пифагоровой жизни. – СПб.: Алетейя, 2002. – 192 с.

10. Чанышев А.Н. Философия Древнего мира: Учеб. для вузов. – М.: Высшая школа, 1999. – 703 с.

11. Pythagoras [electrpnic resource] // http://plato.stanford.edu/entries/pythagoras/

Індивідуальне навчально-дослідні завдання:

1. Есе: Піфагореїзм і сучасність.

2. Аналітична розвідка: Ксенофан та християнська теологія.

3. Реферативна доповідь на тему: Взаємозв’язок вчення елеатів з попередньою філософською думкою стародавньої Греції.

4. Переклад статті з англійської мови: Parmenides (Stanford Encyclopedia of Philosophy) // http://plato.stanford.edu/entries/parmenides/

Критерії оцінювання:

за присутність – 0,5 балів;

доповідь – максимум 1 бал;

доповнення – максимум 0,5 балів;

проблемні запитання – максимум – 0,5 балів;

за самостійну роботу – максимум – 1 бал;

за індивідуальну роботу (навчально-дослідне завдання) – максимум – 1,5 бали.