Основними умовами економічної ефективності регіональних промислових комплексів є:

1. широке залучення до господарського обігу природних, економічних, сировинних і трудових ресурсів з метою виконання важливого народно­господарського завдання;

2. раціональний поділ праці між певними ланками регіонального про­мислового комплексу, поглиблення спеціалізації підприємств;

3. формування єдиної транспортної мережі з метою ефективності транс­портних перевезень у межах промислового району;

4. централізація допоміжних виробництв, які обслуговують, на великих підприємствах;

5. створення потужної бази будівельної індустрії.

У межах регіональних промислових комплексів, що охоплюють значну територію (промислові райони), функціонують певні локальні промислові утворення, представлені промисловими центрами й вузлами. Система локальних промислових груп і комплексів утворює каркас промислового району, його територіальну структуру.

Локальні промислові комплекси - це найбільш прогресивна форма організації промисловості мікрорайонного масштабу. Вони є взаємо­пов'язаним поєднанням промислових підприємств на невеликій території, яке забезпечує найбільш ефективне використання природних багатств, трудових ресурсів і основних фондів на основі технологічної спільності виробництва, широкого розвитку виробничих зв'язків у формах комбіну­вання й кооперування. Найбільш широко локальні промислові комплекси відображені у формі виробничих об'єднань.

Об'єднання промислових підприємств здійснюється за такими основ­ними принципами:

• технологічна спільність виробничих процесів та однорідність випу­щеної продукції;

• розвиток кооперованих зв'язків між головним підприємством і його філіалами;

• послідовна переробка сировини на базі комбінування виробничих процесів;

• використання продукції спільним споживачем (за наявності одного типу виробництва). Головною умовою формування локальних промислових комп­лексів у формі об'єднань є територіальна наближеність підприємств.

Джерелом додаткового економічного ефекту при формуванні локальних промислових комплексів можуть слугувати такі заходи:

поглиблення спеціалізації об'єднаних спільним виробництвом підприємств;

концентрація сировини і відходів;

скорочення транспортних витрат у результаті збільшення кількості внутрівузлових зв'язків;

концентрація проектно-конструкторських робіт; скорочення апарату управління.

Типи промислових утворень:

1. комплекси переробної індустрії(машинобудівні, текстильно-промислові);

2. гірничо-металургійні комплекси (пірометалургійні чорних і кольо­рових металів, гірничохімічні, рідкометальні);

3. енергопромислові (гідроенергопромислові, вуглепромислові);

4. нафтогазохімічні (нафтохімічні, газохімічні);

5)біопромислові (індустріально-аграрні, лісопромислові, океанічні).

За умовами формування всі промислові комплекси поділяються на три групи:

1. ті, що сформувалися на основі сировинних або паливно-енергетичних ресурсів;

2. на базі забезпечення трудовими ресурсами або інтересами транспортно-географічного положення;

1. на основі природних і трудових ресурсів.

Найбільш повною видається типологія промислових комплексів за ознакою спеціалізації виробництва (функціональна ознака).

За цією ознакою виокремлюють три типи промислових комплексних утворень: комплекси добувної промисловості, обробної промисловості та комплекси мішаного типу (видобуток і обробка).

Комплекси добувної промисловості формуються в районах видобутку вугілля, нафти, газу, руд чорних і кольорових металів, гірничо-хімічної сировини. Прикметною рисою цього типу комплексів є переважання видобутку сировини над її обробкою й вивезенням сировини в інші райони.

Комплекси обробної промисловості охоплюють такі основні типи виробничих процесів у групах галузей: металургія-машинобудування; *металургія-хімія;металургія-машинобудування-хімія;нафтохімія-хімія; машинобудування; машинобудування-хімія; машинобудування-текстильна промисловість; машинобудування-хімія-текстильна промисловість; текстильна промисловість.

Комплекси на базі видобутку й обробки сировини (змішаний тип) представлені такими типами виробничих процесів: вугільно-енергетичні, вугільно-металургійні, вугільно-хімічні, вугільно-металургійно-машинобудівні, вугільно-металургійно-хімічні, нафтогазохімічні, гідроенерго-промислові, гірничо-металургійні, гірничоенергопромислові, гірничо-хімічні, лісопромислові.

Згідно зі значенням у народному господарстві й участю в територіаль­ному поділі праці, промислові комплекси поділяються натри групи:

1. комплекси міжрайонного значення, розвиток яких має вагомий уплив на формування структури виробництва, спеціалізації господарства і виробничо-територіальних зв'язків усіх районів країни;

2. комплекси районного значення, створені з метою комплексно-пропорційного розвитку господарства економічного району й удоскона­лення його територіальної організації;

3. комплекси локального характеру виробництва - промислові вузли, що розглядаються як ''опорний каркас" промислових регіонів (локальні міські та локальні кущові утворення).

На основі оцінки умов і факторів розвитку промисловості, а також різних ознак комплексоутворення, пропонується класифікувати про­мислові комплекси за трьома ознаками: розмір території, походження і тип сировини, спеціалізація (основний виробничий напрямок) (рис. 11).

За розміром території варто виділяти макро-, мезо- і мікрокомплекси;

за походженням і типами промислової сировини - комплекси мінеральної орієнтації, агропромислові, лісопромислові й морепромислові;

за основною спеціалаацією - паливно-енергетичні, металургійні, машино­будівні, хімічні, лісопереробні, будівельно-індустріальні, комплекси легкої та харчової промисловості.