1. Особливе цільове призначення

На наш погляд, основною особливістю правового режиму ЗСГП є їх особливе цільове призначення . Певні особливості цільового призначення мають окремі різновиди ЗСГП:

• землі сільськогосподарських підприємств (див. ст.ст. 24,25,27-30 ЗКУ, ст. 10 ЗУ "Про колективне сільськогосподарське підприєм­ство", ст. 20 ЗУ "Про сільськогосподарську кооперацію");

• землі фермерських господарств (ст.ст. 31, 32 ЗКУ, ЗУ "Про фер­мерське господарство");

• землі для ведення особистого селянського господарства (ст. 33 ЗКУ, ЗУ "Про особисте селянське господарство");

• землі для сінокосіння та випасання худоби (ст. 34 ЗКУ);

• земельні ділянки для садівництва (ст. 35 ЗКУ);

• земельні ділянки для городництва (ст. 36 ЗКУ);

• земельні ділянки для підсобного сільськогосподарського виробництва несільськогосподарських підприємств (ст. 37 ЗКУ).

На наш погляд, встановлення особливостей правового режиму у перерахованих випадках є невиправданим, особливо тоді, коли пра­вовий режим земель пов'язується виключно із формою здійснення господарської діяльності. Переконані, що сад на землях комунально­го сільськогосподарського підприємства не повинен мати відміннос­ті у правовому режимі порівняно із "фермерським" садом або садом "несільськогосподарського" підприємства чи садом на ділянці, нада­ній для ведення ОСГ.

Особливе цільове призначення ЗСГП визначає й інші особливості їх правового режиму, що будуть розглянуті нижче.

2. Принцип пріоритету сільськогосподарського використання земель

(ст. 23 ЗКУ). Гаряче підтримують необхідність такого пріори тегу і авторитетні вчені зокрема, Н.І. Титова. Проте у правовій доктрині також цілком обґрунтовано відзначається, що положення ст. 23 ЗКУ слід застосовувати в сукупності із положеннями ст. 5 кодексу, яка закріплює принцип пріоритетності вимог екологічної безпеки та забезпечення раці­онального використання та охорони земель. Тобто земельні ділянки пови­нні використовуватися насамперед у спосіб, що забезпечить їх максималь­не наближення до природного стану, і лише в другу чергу, по можливос­ті - використання для сільськогосподарських потреб за умови забезпечення нормативів оптимального співвідношення земельних угідь (ст. 165 ЗКУ).

3. Особливий суб'єктний склад у відносинах із використання ЗСГП.

Субєктами права сільськогосподарського землекористування є лише ті особи, які мають спеціальну, тобто земельну правоздатність. Вона є лише у тих осіб, які в установленому порядку одержали конкретну земельну ділянку на праві власності або на праві користування.

Основні суб’єкти – громадяни України. Іноземці, особи без громадянства можуть лише орендувати.

Юридичні особи (не іноземні) – фермерські господарства, сільськогосподарські кооперативи, приватні аграрні підприємства.

До певних суб’єктів с/г призначення, особливо для фермерів, існують спеціальні вимоги (наявність сільськогосподарської освіти, відповідного досвіду роботи).

Станом на 01.04.2006 площа земель, переданих у власність недер­жавним сільгосппідприємствам, становить 30,7 млн. га, або 50,9 % зе­мельного фонду України, з них: сільськогосподарських угідь переда­но 28,3 млн. га, або 67,9 % від загальної площі продуктивних земель.