Навчальна та наукова література

1. Адиханов Ф.Х. Теоретические проблемы правовой охраны земель сельскохозяйственного назначения. – Томск: Издательство Томского университета, 1989. – 272 с.

2. Аксененок Г.А. Рациональное использование сельскохозяйственных земель и охрана почв // Советское государство и право. – 1980. - № 6. – С. 43-50

3. Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії. – К.: Знання, 2005. – 445 с.

4. Быстров Г.Е. Собственность юридических лиц на земли сельскохозяйственного назначения и правовое обезземеливание крестьянства // Экологическое право. – 2003. - № 1. – С. 14-19.

5. Вовк О.Н. Право граждан на землю в сельской местности. Дис. ... канд. юрид. наук 12.00.06. – Харьков, Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава мудрого, 1997. –172 ст

6. Гафурова О. Право власності членів сільськогосподарських виробничих кооперативів на землю // Право України. – 2003. - № 1. – С. 68-72.

7. Довідник з охорони природи в сільському і лісовому господарстві (правові питання). За ред. д.ю.н. Ю.С. Шемшученка. – К.: «Урожай». – 1981. Ю.С. Шемшученко, В.Л. Мунтян, М.І. Малишко та ін. – 168 с.

8. Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України. Науково-навчальний посібник // За ред. докт. юрид. наук, проф. Н.І. Титової. – Львів: ПАІС, 2005. – 368 с.

9. Земельне право України: підруч. для студ. юрид. спец. навч. закл./В.І. Семчик, П.Ф. Кулинич, М.В. Шульга. – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2008. – 600с.

10. Земельное право: Учебник / С. А. Боголюбов, Е. А. Галиновская; 3-51 Под ред. С. А. Боголюбова. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. - 400 с.

11. Земельне право України: Підручник / За ред.. Погрібного О.О., Каракаша І.І. – К.: Істина, 2003. – 448с.

12. Земельне право України: Підручник / М.В. Шульга (кер. авт. кол.), Г.В. Анісімова, Н.О. Багай, А.П. Гетьман та ін.: За ред М.В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.

13. Земельний кодекс України: Науково – практичний коментар. Видання шосте, доповнене – Х.: ТОВ «Одіссей», 2009. – 624с.

14. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.І. Семчика. – 3-е вид., перероб. і доп. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – 896 с.Мачуська І.Б. Земельне право: Навч. посіб. – К.:КНЕУ, 2007. – 280с.

15. Ибрагимов К.Х., Ибрагимов А.К. Земли сельскохозяйственного назначения: понятие, сущность и особенности правовой охраны // Право и политика. – 2004. - № 4. – С. 82-85.

16. Ільницька Н. Про поняття, структуру та особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2000. – Вип. 35. – С. 350-355.

17. Крассов О.И. Правовой режим земель государственного лесного фонда. – М.: Наука, 1985. – 234 с.

18. Кулинич П.Ф. Об’єкти правової охорони земель сільськогосподарського призначення: теоретичний аспект // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. - № 12 (74). – С. 51-61.

19. Луняченко А.В. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення // Земельне право. – 2006. - № 1. – С. 56-64.

20. Мачуська І.Б. Земельне право: Навч. посіб. – К.:КНЕУ, 2007. – 280с.

21. Мірошніченко А.М. Земельне право України: Підручник. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. – 712с.

22. Носік В.В. Правове забезпечення сільськогосподарського землекористування в умовах перебудови господарського механізму в АПК // Вісник Київського університету. Юридичні науки. – 1990. – Випуск 31. – С. 19-22

23. Сидор В.Д. Правові засади застави земельних ділянок сільськогосподарського призначення в Україні. – Автореф. дис. … к. ю. н. … 12.00.06. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – 20 с.

24. Чічеріна М.О. Прибережні захисні смуги річок як зони обмеженої господарської діяльності // Поєднання публічно-правових та приватно-правових механізмів регулювання господарських відносин: Матер. всеукр. Наук.-практ. конфер. (19-20 жовтня 2007 року, м. Івано-Франківськ). – м. Івано-Франківськ: ВОНР та РВД ПЮІ ЛьвДУВС, 2007. – С. 245-248.

ВСТУП

Роль і значеня теми зумовлена тим, що земельне право є однією з найактуальніших галузей права, оскільки воно регулює відносини, що виникають при використанні, охороні та відтворенні землі. Це обумовлено як проведенням земельної реформи, вдосконаленням системи українського земельного законодавства, так і важливим значенням землі для суспільства, у зв’язку з чим вона перебуває під особливою охороною держави. В свою чергу поділ земель на категорії, використання земель за цільовим призначенням сприяють раціональному використанню землі. Знання з цієї теми необхідні для подальшої діяльності фахівців-юристів у сфері правового забезпечення діяльності суб’єктів земельних відносин.

Ключові поняття: правовий режим, правовий режим земель, землі сільськогосподарського призначення, землі лісогосподарського призначення, лісова ділянка, землі водного фонду, прибережні захисні смуги,смуги відведення, берегові смуги, землі природно-заповідного фонду, землі оздоровчого призначення, землі рекреаційного призначення, землі історико-культурного призначення

Обсяг знань, вмінь студента після вивчення теми:

Знати: особливості використання земель сільськогосподарського призначення на праві власності та праві користування, особливості охорони цих земель, особливості правового режиму земель, що особливо охороняються та особливості використання та охорони земель лісового та водного фонду.

Уміти самостійно орієнтуватися в земельному законодавстві, що стосується особливостей правового режиму земель сільськогосподарського призначення, земель, що особливо охороняються та земель лісового та водного фонду.

Поняття "правовий режим земель" - категорія доктринальна. На­водимо деякі наукові визначення цього поняття.

В.К. Гуревський зазначає, що "під правовим режимом земель при­йнято вважати встановлені правовими нормами порядок та умови ви­користання за цільовим призначенням земель всіх категорій, забезпе­чення та охорону прав власників землі і землекористувачів, здійснен­ня державного управління земельними ресурсами, контролю за раці­ональним використанням землі і додержанням земельного законодав­ства, ведення державного земельного кадастру, проведення землеу­строю, моніторингу землі, справляння плати за землю і застосування юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства.

За визначенням І.О. Іконицької, правовий режим земель - "вста­новлена нормами права можлива та належна поведінка по відношенню до землі як об'єкту права власності та інших прав на земельні ділян­ки, об 'єкту державного управління земельними ресурсами та об'єкту правової охорони землі як природного ресурсу, що виконує визначені Конституцією РФ найважливіші соціально-економічні функції - осно­ви життя та життєдіяльності народів, що проживають на відпо­відній території.

Майже аналогічно визначає дане поняття МЛ. Краснов: "режим ...-це порядок необхідної поведінки щодо землі як об'єкта права ...". В іншій праці науковець визначає правовий режим земель як "певне те­оретичне поняття, що узагальнює правову характеристику землі як об'єкта права та містить вказівку на коло найважливіших суспільних відносин, що виникають з приводу землі"

Крассов вказує, що "елементами змісту правового режиму с право власності, державне управління, регулювання використання земель, правова охорона земель", хоча "... сьогодні зміст терміну "право­вий режим земель "змінюється, він насичується новими елементами.

На думку A.B. Луняченка, "під правовим режимам земель сільсько­господарського призначення необхідно розуміти спеціальний порядок ви­користання земель, встановлений законодавством для найбільш цінної категорії земельного фонду України".

В.І. Семчик вважає, що "під правовим режимом розуміються як встановлені правовими нормами право власності і користування земель­ними ділянками, так і порядок та умови їх набуття у власність чи ко­ристування, зміна і припинення права власності, порядок та умови ви­користання у відповідності з цільовим призначенням, правової охоро­ни земель і відповідальності за порушення земельних прав і земельного законодавства"™.

На думку Н.І. Титової, правовий режим - це "сукупність право­вих норм, що встановлюють певний порядок землекористування пев­них видів".

Узагальнюючи наведені, видається, правовий режим земель слід визначити як встановлений нормами і заснований на принципах земельного права порядок можливої і належної поведінки стосовно землі як об'єкта права власності, права користування, управління й правової охорони, спрямований на забезпечення раціонального, стабільного й екологосбалансованого використання та охорони землі як основи для належного функціонування суспільства та забезпечення екологічної безпеки.

Поняття і склад земель сільськогосподарського призначення. Суб’єкти права сільськогосподарського землекористування

Поняття земель сільськогосподарського призначення

Правовому режиму земель сільськогосподарського призначення (далі - ЗСГП) присвячено главу 5 ЗКУ. Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗКУ, ЗСГП- "землі, надані для виробництва сільськогосподарської про­дукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та на­вчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструк­тури або призначені для цих цілей''.

"сіль­ськогосподарська продукція" - продукція, віднесена до сільськогосподарської наказом Держстандарту України від 30.12.1997 № 822 ДК 016— 97 "Державний класифікатор продукції та послуг".

Н.І. Титова критикує законодавчий термін "землі сільськогосподар­ського призначення", пропонуючи замінити його терміном "сільсько­господарські землі", вказуючи, зокрема, що "землі не можуть ніким (у тому числі державними органами будь-якого рівня) бути суб'єктивно "призначені"як сільськогосподарські: вони об'єктивно, від природи є такими". Але: далеко не всі землі, "від природи" придатні для ведення сільсько­го господарства, можуть і повинні використовуватися саме для таких потреб. По-перше, це об'єктивно неможливо; по-друге, максималь­не сільськогосподарське освоєння земель є дуже шкідливим з еколо­гічної точки зору.

Склад земель сільськогосподарського призначення

Склад ЗСГП визначається ч. 2 ст. 22 ЗКУ. ЗСГП включають:

"а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги)

Перелоги - один з видів сільськогосподарських угідь, переважно орних, що втратили родючість і не були в обробітку протягом кількох років. На ділянках, зайнятих перелогами, формуються сприятливі умо­ви для відновлення природного рослинного покриву. За іншим визна­ченням, перелоги - І. Заросле травою пале, що свідомо не обробляєть­ся кілька років для відновлення родючості фунту. 2. Земля, що ніколи не оброблялась; цілина.

За даними Держкомзему України, на 01.01.2006 структура сільськогосподарських угідь (усього - 42030,3 тис. га) України вклю­чає 77,8 % ріллі, 13,2 % пасовищ, 5,8 % сіножатей, 2,2 % багаторічних насаджень, 1,0 % перелогів. За роки проведення земельної реформи на 1033,7 тис. га зменшилася площа ріллі при одночасному збільшенні пло­щі перелогів на 432,7 тис. га.

На сьогодні законодавство не визначає критеріїв від­несення сільськогосподарських угідь до тих чи інших видів. Відсутні внутрівидові пріоритети у межах категорії земель, що сприяє зловжи­ванням при внутрігосподарському будівництві. Належність до певно­го виду угідь визначається переважно за даними статистичної звітності.

"б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під госпо­дарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо) ". Під словом тощо можуть "ховатися" аеродроми сільськогосподарської авіації, вигульні майданчики тощо.

Природно, що різні види угідь повинні мати різний правовий ре­жим. Між тим, на сьогодні відсутні спеціальні правила використан­ня різних сільськогосподарських угідь, якщо не враховувати розрізне­них вимог, вміщених у законодавстві про меліорацію, селекцію та на­сінництво, боротьбу з бур'янами, ерозією, про консервацію деградованих земель тощо. Дана проблема може бути вирішена за допомо­гою нормування у галузі охорони земель, землевпорядного та агротех­нічного нормування.

На сьогодні не має однозначного законодавчого вирі­шення питання про категорію та правовий режим сільськогосподар­ських угідь, що знаходяться у складі інших категорій земель: транспор­ту, лісогосподарського призначення та водного фонду, природоохорон­ного, оздоровчого, рекреаційного призначення тощо (у т. ч. тих, що на­даються для сільськогосподарських потреб тимчасово). Наприклад, на сьогодні фактично існують, хоча і поза правовим полем, службові зе­мельні наділи. Питання надання та використання службових земель­них наділів визначались главою 27 ЗК УРСР від 25.12.1970. Такі наді­ли згідно зі ст. 131 надавались для вирощування сільськогосподарських культур, а також для сінокосіння окремим категоріям працівників тран­спорту, лісового господарства, лісової промисловості, зв'язку, водно­го, рибного, мисливського господарства, а також деяких інших галузей народного господарства. Виділялись із земель, які були в користуванні підприємств, організацій і установ відповідних міністерств і відомств, а при нестачі таких земель - із земель державного запасу і земель дер­жавного лісового фонду. Розміри наділів визначалися ст. 132 ЗК УРСР.

На думку В.І. Семчика, такі землі не належать до ЗСГП. Як вида­ється, достатніх законодавчих підстав для такого висновку немає. Більш правильним було б вважати, що вказані землі належать одночасно до кількох категорій земель, маючи складний правовий режим.

Основні особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення