2.Ефективна пористість, методи визначення.
Відкрита – це певний об’єм пор між уламками зерен породи, сполучених між собою.
Ефективна – об’єм тільки тих пор, що здатні пропускати пластові флюїди.
Ефективна пористість – це той максимальний об’єм (Vпор еф) пор водоносних, нафто- і газоносних пластів , в яких може знаходитись вільна вода, нафта і газ.
Цей тип пористості визначає в основному запаси вуглеводнів і характеризується коефіцієнтом ефективної пористості (Kп.еф).
Слід
відмітити, що коефіцієнт пористості є
кількісна величина, яка характеризує
породу відношенням об’єму пор до об’єму
породи.
По розмірах пори і каверни можна характеризувати ефективним діаметром – це є діаметр кола з площею рівною площі пори, яка вивчається.
Тріщини – середньою шириною розкриття.
Так
от (Kп.еф)
характеризує корисну ємкість породи
для вуглеводнів (нафта, газ) і представляється
собою об’єм відкритих пор за виключенням
об’єму заповненого фізично-звязаною
водою і капілярно-утриманою водою:
Достовірність визначення коефіцієнт ефективної пористості буде залежати від точності визначення коефіцієнт залишкової водонасиченості.
3.Пористість гірських порід, типи пористості, одиниці виміру.Гошовський
4.Поровий склад (розподіл пор за розміром).Гошовський
5.Пористість ефективна і динамічна та методи їх визначення.Громяк
6.Способи визначення загальної, ефективної та відкритої пористості.Громяк
7.Форма (або структура) порового простору порід.
Поровий простір - це об'єм породи, не зайнятий мінеральною або органічною частиною ( за виключенням вуглеводнів).
Форма пор може бути різноманітною. Вона значною мірою визначається їх генезисом і структурою породи. У плоских перерізах піщаних та алевролітових порід пори мають форму багатокутників, а за наявності недвеликої кількості цементу контактового або плівкового типу - овальну або круглу. В хемогенних породах - вапняках, доломітах - розвинута кавернова пористість. Каверни своєю формою нагадують ходи черв'яків з розширеннями та звуженнями або представляють камери, сполучені одні з одними невеликими каналами.В щільних осадочних породах різних груп (уламкових, глинистих, хемогенних та органогенних) може бути розвинута тріщинна пористість.Розмір пор коливається у широких межах. Згідно з існуючими класифікаціями виділяють пори зверхкапілярні (більше 0,1 мм), капілярні (0,0002-0,1мм) і субкапілярні (менше 0,0002 мм). Інколи виділяють ультракапілярні пори (менше 0,0001мм
8.Залежність пористості від різних факторів.Доскіч
Глинистість гірських порід
1. Глинистість осадових порід та її вплив на покази геофізичних методів дослідження свердловин.
Глинистість породи в основному викликані мінералами алюмосилікатів (халцедон, монтморилоніт, лимоніт, польові шпати, перидотит, пірит і т.д.)
Мінерали групи монтморилоніту і їх змішані шарові утворення гідрослюд володіють розсувними кристалічними решітками і здатні поглинати молекули води, а також обмінні катіони в просторі між алюмосилікатами пакетами кристалічної решітки, що призводить до набухання глин. Також глинистість впливає на пористість, зі збільшенням глинистого матеріалу у породі, пористість знижується.
2 .Глинистість осадових порід, типи глинистості, одиниці виміру.
Глинистість гірських порід (колекторів) буває розсіяна, об’ємна масова.
Характеризується в основному розсіянням до об’єму всієї породи.
1) масовою глинистістю:
Кгл.м =Мгл/М,
де Мгл, М — відповідно маса глинистих частинок розмірами менше 0,01 мм і повна маса жорсткого скелета породи;
2) об’ємною глинистістю:
Kгл = Vгл/(Vск+Vгл+Vпор),
Де Vгл, Vск, Vпор — об’єми відповідно глинистої фракції, скелета та пор.
м
3. Способи визначення глинистості гірських порід лабораторними та геофізичними методами. До лабораторних методів визначення глинистості належить гранулометричний аналіз.
Для визначення глинястості порід також використовують такі геофізичні методи: метод самочинних потенціалів (ПС) і метод природної радіоактивності (ГК).
При використанні методу ПС для визначення об'ємної глинястості порід на діаграмі потенціалів самочинної поляризації відраховують від умовної лінії глин значення амплітуд ЕІ і Емакс проти досліджуваного пласта і опорного пласта з максимальною амплітудою ПС. В якості опорного пласта вибирають чистий незаглінізірованний пласт великої товщини. При цих умовах вважають, що для опорного пласта об'ємна глинистого - 0, а глинисті пласти представлені чистими, не містять домішки інших мінералів. У зняті з діаграми відліки вводять поправки за товщину і опір досліджуваного пласта, вміщуючих порід і бурового розчину. Після введення поправок визначають відносну амплітуду а, і за допомогою спеціальної палетки визначають об’ємну глинистість.
Для визначення масової глинястості за даними гамма-методу використовують значення виміряної радіоактивності у визначеному і опорному пластах. У виміряні значення вводять поправки за щільність бурового розчину, діаметр свердловини, вплив вміщуючих порід і інерційність апаратури (остання у разі потреби). Потім використовують спеціальну палетку, де модулем кривих є масовий вміст глинистого матеріалу в опорному пласті глин. Масову глинистих визначають за даними петрофізичних досліджень керна, відібраного у досліджуваній свердловині. У разі відсутності таких даних значення модуля кривих можна вважати рівним 0,7 0,8 для платформних райо ¬ нів і 0,4 0,6 для Предуральского прогину (в межах Башкортостану).
На практиці дані ГК використовують для визначення глинястості карбонатних порід і кварцових пісковиків, що характеризуються невисокою природною радіоактивністю.