- •2.Предмет та призначення філ-ії. Її функції.
- •3.Філософія давньої Індії
- •4.Філософія стародавнього Китаю
- •5.Мілетська школа
- •6.Геракліт.
- •7.Демокріт
- •8.Сократ і Платон.
- •9.Арістотель.
- •10. Епікур і епікурейство
- •11.Філософія середньовіччя
- •13. Фома Аквінський.
- •14.Філософія Відродження
- •16.Натурфілософія доби Відродження.
- •17. Философия Нового времен. Ф.Бэкон, т.Гоббс
- •18. Философия Нового времени. Р.Декарт, д.Локк.
- •19. Философия б. Спинозы.
- •20. Философия д.Беркли, д.Юма, Лейбница.
- •21. Механистический материализм и атеизм 18 ст. Ж. Мелье, Ламетри, Гольбах, Гельвеций, д. Дидро. Ламетри Человек – машина.
- •Смертность души и нравственный закон
- •Гольбах
- •22. Эпоха Просветительства. Вольтер, ж.-ж. Руссо
- •23. Г.С. Сковорода – известный гуманист, философ, поэт, просветитель.
- •28.Філософське вчення Феєрбаха (ф).
- •29 К.Маркс . Енгельс.
- •31.Позитивізм.
- •32. Экзистенциализм. С.Кьеркегор, м.Хайдеггер, а.Камю.
- •34. Неотомизм и философия Тейяра де Шардена.
- •35. З. Фрейд – основатель психоаналитической философии.
- •36. Материя как философская категория.
- •37. Проблема сознания в философии.
- •38. Идеалистическая и материалистическая концепции движения материи.
- •39.Простір і час.
- •40.Суспільна свідомість.
- •41.Елементи суспільної свідомості.
- •42.Форми суспільної свідомості. Політика . Право.
- •43.Форми суспільної свідомості.Етика.Естетика.
- •44. Самосознание, Самооцінка, інтелігентність, культура
- •45.Метафізика та діалектика
- •47. Закон перехода кол-ва в качество и качества в количество.
- •Загальне – це об’єктивно існуюча тотожність між предметами, речами явищами, що власвива багатьом предметам, речам і явищам у рамках конкретної якісної визначеності.
- •52.Причина і наслідок
- •53.Мождивість і дійсність.
- •54.Необхідність і випадковість, необхідність і свобода.
- •55.Філософський аналіз суспільства
- •56.Сфери суспільства.
- •57.Підходи до періодизації суспільства. Поняття "суспільно-економічна формація" і "цивілізація".
- •58. Проблема пізнання філософії.
- •62. Проблема сутності людини у філософії, людина як цілісність.
- •63.Соціальна структура суспільства.
- •64.Політична влада.
- •66.Суспільство і особистість.
- •67.Пізнання і творчість. Уявлення, інтуїція, передбачення.
- •68.Философское понимание культуры, интелигентности
66.Суспільство і особистість.
Суспільство — надзвичайно складний і суперечливий предмет пізнання. Воно постійно змінюється, набуваючи все нових і нових форм. На зорі історії виникло первісне суспільство мисливців і збирачів. Пізніше його змінило рабовласницьке, згодом — феодальне, капіталістичне, соціалістичне суспільство. Є й інші класифікації типів і форм суспільства (доіндустріальне, індустріальне, постіндустріальне та ін.).
У межах однієї й тієї ж країни в різні періоди існували різні типи суспільства.
Термін "суспільство" у філософській, економічній та історичній літературі має щонайменше чотири різних значення.
1. Окреме конкретне суспільство, що є самостійною одиницею історичного розвитку. Прикладом можуть бути суспільства стародавніх Афін, середньовічної Венеції, сучасної Болгарії, України тощо.
Кожне таке суспільство є не просто сукупністю людей, а єдиною системою соціальних відносин, цілісним соціальним організмом, що розвивається певною мірою незалежно від інших соціальних організмів. Це дає підстави вживати для означення таких одиничних конкретних суспільств термін "соціальний організм".
2. Та чи інша конкретна сукупність соціальних організмів.
3. Сукупність усіх соціальних організмів, що існували й існують на земній кулі, тобто все людство в цілому.
4. Суспільство певного типу взагалі, наприклад, феодальне, індустріальне.
Таким чином, соціум є особливий спосіб життя особливих істот — людей, головними чинниками якого є свідомість, діяльність і спілкування, генетично-функціональний зв'язок між якими спричиняє до створення відмінного від природного предметно-духовного світу культури
Таким чином, суспільство — це реальний процес життєдіяльності людей, що має історичний характер, існує об'єктивно, тобто незалежно від свідомості та волі людей, хоч вони як носії свідомості й волі є головними дійовими особами суспільно-історичного процесу.
Суб'єктом суспільного розвитку є особистість, що виступає як соціальний вияв кожної людини, виражений у конкретній індивідуальній характеристиці. Найглибші витоки ролі особистості у суспільстві закладені в її суспільній природі. А це означає, що всі проблеми суспільства, його об'єктивні потреби, можливості розвитку, його перспективи і цілі в кінцевому результаті живуть, функціонують не в якійсь своїй абстрактній самостійності, а саме як "переплавлені" в реальні індивідуально-конкретні потреби, інтереси, турботи, цілі кожної особистості, кожної індивідуальності. Тобто витоки ролі особистості в історії — в її нерозривному зв'язку з соціальними спільнотами, соціальними відносинами. Належність особистостей до різноманітних типів спільнот виступає як певний імпульс життєдіяльності кожної людини, кожної особистості. Саме в них формується її життєдіяльність, соціальна активність.
Активна ж роль особистості у суспільстві виражається у тому, що у сфері виробництва людина постійно вдосконалює знаряддя праці і накопичений досвід; у сфері соціальній людина, відчуваючи вплив інших людей, сама постійно впливає на них і, таким чином, на всі існуючі відносини; у сфері політичній особистість поводиться як і в сфері соціальній, але можливості виявлення активності більш багатоманітні; у сфері духовного життя активність людини у засвоєнні, створенні та вдосконаленні духовних цінностей цілком очевидна.