- •2.Предмет та призначення філ-ії. Її функції.
- •3.Філософія давньої Індії
- •4.Філософія стародавнього Китаю
- •5.Мілетська школа
- •6.Геракліт.
- •7.Демокріт
- •8.Сократ і Платон.
- •9.Арістотель.
- •10. Епікур і епікурейство
- •11.Філософія середньовіччя
- •13. Фома Аквінський.
- •14.Філософія Відродження
- •16.Натурфілософія доби Відродження.
- •17. Философия Нового времен. Ф.Бэкон, т.Гоббс
- •18. Философия Нового времени. Р.Декарт, д.Локк.
- •19. Философия б. Спинозы.
- •20. Философия д.Беркли, д.Юма, Лейбница.
- •21. Механистический материализм и атеизм 18 ст. Ж. Мелье, Ламетри, Гольбах, Гельвеций, д. Дидро. Ламетри Человек – машина.
- •Смертность души и нравственный закон
- •Гольбах
- •22. Эпоха Просветительства. Вольтер, ж.-ж. Руссо
- •23. Г.С. Сковорода – известный гуманист, философ, поэт, просветитель.
- •28.Філософське вчення Феєрбаха (ф).
- •29 К.Маркс . Енгельс.
- •31.Позитивізм.
- •32. Экзистенциализм. С.Кьеркегор, м.Хайдеггер, а.Камю.
- •34. Неотомизм и философия Тейяра де Шардена.
- •35. З. Фрейд – основатель психоаналитической философии.
- •36. Материя как философская категория.
- •37. Проблема сознания в философии.
- •38. Идеалистическая и материалистическая концепции движения материи.
- •39.Простір і час.
- •40.Суспільна свідомість.
- •41.Елементи суспільної свідомості.
- •42.Форми суспільної свідомості. Політика . Право.
- •43.Форми суспільної свідомості.Етика.Естетика.
- •44. Самосознание, Самооцінка, інтелігентність, культура
- •45.Метафізика та діалектика
- •47. Закон перехода кол-ва в качество и качества в количество.
- •Загальне – це об’єктивно існуюча тотожність між предметами, речами явищами, що власвива багатьом предметам, речам і явищам у рамках конкретної якісної визначеності.
- •52.Причина і наслідок
- •53.Мождивість і дійсність.
- •54.Необхідність і випадковість, необхідність і свобода.
- •55.Філософський аналіз суспільства
- •56.Сфери суспільства.
- •57.Підходи до періодизації суспільства. Поняття "суспільно-економічна формація" і "цивілізація".
- •58. Проблема пізнання філософії.
- •62. Проблема сутності людини у філософії, людина як цілісність.
- •63.Соціальна структура суспільства.
- •64.Політична влада.
- •66.Суспільство і особистість.
- •67.Пізнання і творчість. Уявлення, інтуїція, передбачення.
- •68.Философское понимание культуры, интелигентности
5.Мілетська школа
Антична .Ф-ия – это совокупность ф-ских учений , развившихся в др.гр. с 7 в. до.н.э. и в др.рим. с 2 в. до н.э. и до 6 в. н.э. А.ф-ия сложилась на основе восточных знаний.Исходной точкой развития А.ф-ии был материализм Милетской школы.
Фалес из Милета основой всего сущего считал воду.Все остальное возникает путем «сгущения» и «разрежения» этой первоматерии. Анаксимандр считал, что перво-основой явл. беспредельное Apeiron ( это не вода, не воздух – это целое, безграничное в пространстве и во времени) Анаксимен считал первоосновой воздух , разрежения которого приводят к возникновению огня, а сгущения вызывают ветры – тучи – землю – камни.
6.Геракліт.
ГЕРАКЛІТ. Родом з Ефеса. (530 - 470 ггднэ). Аристократ, що відсторонився від влади. Вихідний пункт навчання про світ - представлення про минущому, мінливому хар. всього існуючого. Усі ім. речі виникли з матеріальної першооснови. Однак первовещ. - це вогонь. Вибір вогню в кач. первовещества обумовлений поглядами Г. на характер життя природи. Світ нах. у постійному процесі зміни, а з усіх прир. речей наиболе рухливий, мінливий вогонь. " Цей космос той самий для всього існуючого не створив ні який бог і ніякий еловек, але завжди був, є і буде вічно живим вогнем, мірами що загоряється і мірами погасаючої". Причина вічної зміни - боротьба протилежностей. Світ залишається в основі вогнем, незважаючи на всі зміни. Душу теж з вогню, душа матеріальна - це найменш вологий вогонь. Усі речі виникають з вогню відповідно до необхідності. Світом править "логос".(закон, необхідність)"Навіть Сонце не може переступити логос." Світ есь процес у якому всяка річ переходить у свою противопол.(холодне в тепле, Вложное в сухе і навпаки)"Не можна двічі ввійти в одну ріку" У челов. життя превращ. у противопол. є боротьба. Вона "батько усього, цар усього". Завдяки боротьбі противопол. виявляється їхня внутрішня подібність "юессмертные-смертны, смертні - безсмертні; смертю один одного вони живуть, життям один одного вони вмирають." Загальність зміни і перехід кожної якості в противоп. роблять усі кач. речей відносними.(морська вода - найчистіша і разом з тим грязнейшая: для риб -живильна, для людей -непридатна) Логос - основа загальності й істинності чел. пізнання. В основі мислення лежать відчуття. Мислення предпочитает усе, що доступно почуттям зору і слуху. Мислення - загальне всім людям, усім дане пізнати себе і бути розумними. Навіть якщо щось залишилося схованим від світла, сприйманого почуттями, воно не могло бу укритися від разуминого світла, "від того, що ніколи не заходить" Однак,считае Г. більшість людей не знають загального і вічного, не шукають пізнання, приймають многознание за розум.
7.Демокріт
Демокрит – греч.философ,считал бытие чем-то простым, понимая под ним неделимое – атом (наименшая, неделимая частица). Он признавал 2 первоначала : атомы и пустоту(небытие, непознаваемое)Атомы различаются по форме, величине , они постоянно двигаются, их случайные столкновения есть причиной всего сущего.Так происходит множество «рождающихся и умирающих» миров, к-рые возникают и уничтожаются естественным путем.