- •2.Предмет та призначення філ-ії. Її функції.
- •3.Філософія давньої Індії
- •4.Філософія стародавнього Китаю
- •5.Мілетська школа
- •6.Геракліт.
- •7.Демокріт
- •8.Сократ і Платон.
- •9.Арістотель.
- •10. Епікур і епікурейство
- •11.Філософія середньовіччя
- •13. Фома Аквінський.
- •14.Філософія Відродження
- •16.Натурфілософія доби Відродження.
- •17. Философия Нового времен. Ф.Бэкон, т.Гоббс
- •18. Философия Нового времени. Р.Декарт, д.Локк.
- •19. Философия б. Спинозы.
- •20. Философия д.Беркли, д.Юма, Лейбница.
- •21. Механистический материализм и атеизм 18 ст. Ж. Мелье, Ламетри, Гольбах, Гельвеций, д. Дидро. Ламетри Человек – машина.
- •Смертность души и нравственный закон
- •Гольбах
- •22. Эпоха Просветительства. Вольтер, ж.-ж. Руссо
- •23. Г.С. Сковорода – известный гуманист, философ, поэт, просветитель.
- •28.Філософське вчення Феєрбаха (ф).
- •29 К.Маркс . Енгельс.
- •31.Позитивізм.
- •32. Экзистенциализм. С.Кьеркегор, м.Хайдеггер, а.Камю.
- •34. Неотомизм и философия Тейяра де Шардена.
- •35. З. Фрейд – основатель психоаналитической философии.
- •36. Материя как философская категория.
- •37. Проблема сознания в философии.
- •38. Идеалистическая и материалистическая концепции движения материи.
- •39.Простір і час.
- •40.Суспільна свідомість.
- •41.Елементи суспільної свідомості.
- •42.Форми суспільної свідомості. Політика . Право.
- •43.Форми суспільної свідомості.Етика.Естетика.
- •44. Самосознание, Самооцінка, інтелігентність, культура
- •45.Метафізика та діалектика
- •47. Закон перехода кол-ва в качество и качества в количество.
- •Загальне – це об’єктивно існуюча тотожність між предметами, речами явищами, що власвива багатьом предметам, речам і явищам у рамках конкретної якісної визначеності.
- •52.Причина і наслідок
- •53.Мождивість і дійсність.
- •54.Необхідність і випадковість, необхідність і свобода.
- •55.Філософський аналіз суспільства
- •56.Сфери суспільства.
- •57.Підходи до періодизації суспільства. Поняття "суспільно-економічна формація" і "цивілізація".
- •58. Проблема пізнання філософії.
- •62. Проблема сутності людини у філософії, людина як цілісність.
- •63.Соціальна структура суспільства.
- •64.Політична влада.
- •66.Суспільство і особистість.
- •67.Пізнання і творчість. Уявлення, інтуїція, передбачення.
- •68.Философское понимание культуры, интелигентности
52.Причина і наслідок
Причина - це явище, подія, процес і інш.
Слідство - явище процесу, події, якщо:
перше передує другому у часі;
друге є необхідною умовою, або основою виникнення, зміни або розвитку другого, іншими словами якщо перше породжує друге.
Відносини між причиною і слідством називають причинно-слідчим зв'язком.
Види причинно-слідчих відносин:
Класифікація за внутрішнім змістом процесів спричинення; пов'язаний з перенесенням матерії, енергії і інформацій. По ознаці обов'язкового перенесення яких-небудь субстанціально-енергетичних якостей причинний зв'язок відрізняється від інших, неенергетичних зв'язків.
Другий тип будується на основі способів вияву причинного зв'язку, які поділяються на динамічні (однозначні) і статистичні (можливі).
Існують також різного роду гносеологічні класифікації, наприклад, виділяють причини загальні, специфічні і головні: об'єктивні і суб'єктивні, безпосередні і посередні, загальні, особливі і одиничні.
Класифікація по числу вступаючих в причинний зв'язок явищ: простої, складові, однофакторні, многофакторні, системні, несистемні і інші.
53.Мождивість і дійсність.
Можливість і дійсність категорії, за допомогою яких відображається розвиток матеріального світу. Категорія можливості фіксує об'єктивну тенденцію розвитку існуючих явищ, наявність умов їх виникнення або, як мінімум, відсутність обставин, перешкоджаючих цьому виникненню. Категорія дійсність являє собою будь-який об'єкт, який вже існує як реалізація деякої можливості. Перехід можливості в дійсність заснований на причинному зв'язку явищ об'єктивного світу.
54.Необхідність і випадковість, необхідність і свобода.
Необхідність і випадковість - філософські категорії, що виражають відношення до основи (сутності) процеса його окремих форм (виявів).
Необхідність - є те, що обов'язково повинно статися в даних умовах, однак в такій формі, яка залежить не тільки від сутності, що відбувається, але і від чого склалися умови його вияву. Форма необхідності може бути різною; по відношенню до основи процеса вона виступає як випадковість. З одного боку всі явища виникають під дією якоїсь причини, отже вони не могли не виникнути. З іншого боку, їх поява залежить від нескінченного числа різноманітних умов, при яких дана причина діє, їх поєднання, що непередбачається робить таке положення не обов'язково випадковим.
Свобода є продукт історичного розвитку. Свобода особистості - можливість всебічного розвитку людини і вияви його здібностей, суттєвих сил і людські якості
Cвобода воли- это способность человека принимать решения и совершать поступки в соответствии со своими интересами, целями, оценками и идеалами, выражающаяся в его избирательной деятельности, основанной на познанных им объективных свойствах и отношениях вещей , закономерных связей явлений и событий объективного мира. Таким образом, каждое свободное действие человека есть сплав свободы и необходимости
55.Філософський аналіз суспільства
Суспільство — надзвичайно складний і суперечливий предмет пізнання. Воно постійно змінюється, набуваючи все нових і нових форм.
Разом з тим суспільство не може бути зведене до простої суми факторів, навіть до їхньої взаємодії. Одні з них є визначальними, інші — похідними, одні кваліфікуються як матеріальні, другі — як ідеальні; одні вважаються об'єктивними, інші — суб'єктивними.
Соціум у теоретично-філософській уяві стародавніх мислителів у буквальному розумінні цього слова ототожнювався з державою. Суспільне життя не мислилось інакше, як державне. Людина трактувалась як політична (державна) істота (Арістотель). Закономірності розвитку суспільства і
Таким чином, соціум є особливий спосіб життя особливих істот — людей, головними чинниками якого є свідомість, діяльність і спілкування, генетично-функціональний зв'язок між якими спричиняє до створення відмінного від природного предметно-духовного світу культури.
У процесі життєдіяльності люди вступають у певні стосунки між собою. Спілкування (взаємодія, суспільні відносини), як і діяльність, є необхідною і всезагальною умовою формування і розвитку соціальності.
Діяльність і спілкування взаємообумовлюють, детермінують якісну своєрідність одне одного. Спілкування людей завжди має діяльний характер, і навпаки, — людська діяльність можлива лише на засадах спілкування. Діяльність і спілкування — всезагальні необхідні умови соціального.
У науковому осягненні соціум розглядався насамперед як історія людської життєдіяльності. Перші історичні вчення (Геродот, Фукідід, Полібій) одночасно з описом подій, фіксацією фактів намагалися виявити і проаналізувати їх чинники. Проте переважна більшість древніх історичних вчень мали описовий характер. Таке ж саме спостерігається й далі, практично аж до середини XIX ст. Незважаючи на окремі спроби осягнути історичний процес як цілісність (Августин Блаженний, Кондорсе, Гердер, Руссо, Гегель та ін.), вчення про соціум у межах історичних досліджень мали аморфний характер. Перша спроба виходу за вузькі рамки історичного аналізу (зі збереженням його переваг і надбань), осмислення соціуму не лише в контексті історії, а й у більш широких межах діяльності та спілкування була зроблена К.Марксом, у вченні якого суспільство постало у вигляді суспільно-економічної формації.
Матеріальне в суспільстві — це, звичайно, люди, природні умови їхнього життя, способи виробництва матеріальних благ, продуктивні сили й виробничі відносини
Таким чином, суспільство — це реальний процес життєдіяльності людей, що має історичний характер, існує об'єктивно, тобто незалежно від свідомості та волі людей, хоч вони як носії свідомості й волі є головними дійовими особами суспільно-історичного процесу