МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова

М е т о д и ч ні в к а з і в к и

до практично-лабораторних занять

з курсу «Основи землеробства та рослинництва»

Розділ – Сівозміни.

Одеса

«Астропринт»

2006

У к л а в: канд. геогр. наук, доцент Тортик Микола Йосипович

Р е ц е н з е н т и: д-р геогр. наук, професор, зав. кафедрою фізичної географії і раціонального природокористування Шуйський Юрій Дмитрович

Д-р біол.. наук, професор, зав кафедрою географії України Красєха Єрофей Никифорович

Рекомендовано до друку Вченою радою геолого-географічного факультету. Протокол № 5 від 04 січня 2006 року.

ВСТУП

Сівозміни є важливим фактором раціонального використання землі, одержання високих врожаїв сільськогосподарських культур і покращення якості продукції. Запровадження правильних сівозмін, при відповідній системі обробітку ґрунту й удобрення, забезпечує підвищення врожайності сільськогосподарських культур та створення міцної кормової бази тваринництва, збільшення виробництва сільськогосподарської продукції на гектар землі при найменших затратах праці і засобів виробництва на одиницю продукції, систематичне та постійне підвищення родючості ґрунту.

Раціональна структура посівних площ, науково-обґрунтоване чергування культур у сівозміні – незамінна умова високої культури землеробства. Дотримування сівозмін важливе для будь-якої системи землеробства. Особливо зростає роль сівозмін під час застосування ґрунтозахисної системи землеробства.

Інтенсифікація і спеціалізація сільськогосподарського виробництва потребують особливої уваги до впровадження сівозмін з відповідним набором культур і науково-обґрунтованим їх розміщенням.

Враховуючи природноекономічні умови основних зон і районів України, спеціалізацію господарств, у структурі посівних площ і сівозмінах доцільно мати широкий набір озимих, ярих колосових, бобових, технічних та кормових культур. Виходячи із організаційно-господарських і ґрунтово-кліматичних умов, ефективного використання техніки, потрібно впроваджувати сівозміни з різним насиченням їх культурами. Всі сівозміни обов’язково повинні бути ґрунтозахисними. Необхідно враховувати вплив інтенсивних сівозмін на родючість ґрунту, розробляти необхідну систему удобрення у сівозмінах, обробіток ґрунту проводити відповідно до ґрунтово-кліматичних умов й біологічних особливостей вирощуваних культур, комплексно застосовувати систему боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин, використовувати високоякісне сортове насіння тощо.

1. Поняття про сівозміни

Науково-обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і парів у часі й на території (полях) називають сівозміною. В основі сівозміни лежить науково-обґрунтована структура посівних площ, тобто співвідношення між різними сільськогосподарськими культурами й чистими парами, виражене у відсотках до загальної площі ріллі. Головним показником, економічним критерієм раціональної структури посівних площ є кількість вирощеної сільськогосподарської продукції високої якості з кожного гектара при найменшій собівартості. Агротехнічною основою сівозміни є періодичне або щорічне чергування культур на кожному полі, що у поєднанні з відповідною системою обробітку ґрунту й удобрення забезпечує підвищення врожайності сільськогосподарських культур та поліпшення родючості ґрунту, а також захист його від ерозії.

Перелік сільськогосподарських культур і парів у порядку їх чергування у сівозміні називається схемою сівозміни. Чергування культур у часі означає правильну заміну одних рослин другими на даному полі, а чергування культур на території полягає у тому, що кожна культура і пар проходять через всі поля сівозміни.

Період, протягом якого сільськогосподарські культури і пар проходять через кожне поле у послідовності, що передбачається схемою сівозміни, називається ротацією сівозміни. Ротацію, як правило, зображають у вигляді переліку культур у порядку послідовної їх зміни у часі на одному й тому ж полі. Зміну культур в усіх полях сівозміни протягом всієї ротації показують у вигляді таблиці, яку називають ротаційною.

Кількість полів у сівозміні повинна бути такою, щоб можна було зручно розмістити окремі культури і створити найбільш сприятливі умови для продуктивного використання машин і правильної організації праці. Досвід показує, що у господарствах де вирощується широкий набір культур і орні землі неоднорідні по якості ґрунтів і рельєфу найбільш доцільними є 8-10-пільні і навіть 11-12-пільні сівозміни. Вони дозволяють мати більш однорідні по якості поля і розміщувати у кожному з них одну культуру. Там, де ґрунти більш однорідні і вирощується невеликий набір культур доцільними є короткоротаційні сівозміни – до 6 полів.

Проведення земельної реформи потребує коректування нинішніх сівозмін. Так, для фермерських господарств найбільш придатні сівозміни з короткою ротацією і доцільним є такий варіант, коли одна сівозміна розчленовується на 2-3 короткоротаційні, в основі яких лежать ланки попередньої сівозміни.

У кожному полі сівозміни, як правило, висівають одну культуру. Однак, у деяких сівозмінах, інколи на одному полі висівають дві і більше культури. Такі культури повинні відноситися до однієї групи із подібними вимогами до зовнішніх умов і агротехніки. Поле, в якому висівають дві культури і більше, називають збірним.

Якщо культуру тривалий час вирощують на одному й тому ж полі, то її називають беззмінною. При беззмінному вирощуванні культур їх врожайність знижується і це призводить до негативного впливу на родючість ґрунту.

Зміна культур у сівозміні може відбуватися щорічно або періодично. В останньому випадку одну й ту ж культуру висівають декілька років підряд, а потім її замінюють другою культурою. Такі посіви називають повторними. Однак, слід пам’ятати і знати, що різні культури характеризуються неоднаковою реакцією на беззмінні і повторні посіви, що пояснюється особливостями їх біології і технології вирощування.