Домашні конфлікти: механізми та профілактика
Відомий афоризм, що кожна дорога починається з перших кроків, кожна будівля - з фундаменту, а становлення кожної людської особистості - з сім'ї, підкреслює надзвичайну роль батьків, родини в становленні особистості як члена суспільства. Навіть доросла людина сприймає і оцінює події, явища, ситуації повсякденного життя з позицій тих критеріїв, які вироблені під впливом батьків ще в дитинстві.
Безперечно, зв`язок сім'ї з суспільством міцний, глибокий і багатогранний. Сім`я формує особистість, яка згодом стає членом даного суспільства.
Від того, яку особистість сформує сім`я, буде залежати доля суспільства.
Спостерігається закономірність концентричності: від того, які люди будуть створювати нові сім'ї, на яких стосунках вони будуть будуватися, що батьки будуть знати про свої завдання, функції сім'ї, про закономірності розвитку дитини, які біологічні, вікові та соціальні фактори впливають на цей процес, буде залежати те, які люди увійдуть у суспільство.
Тому взаємини між батьками безпосередньо впливають на виховання дитини. І непоправної шкоди завдають малюкові ті батьки, які конфліктують між собою з будь-якого приводу.
Психологи давно довели пряму залежність дитячих неврозів, страхів, проблем у спілкуванні від конфліктів в сім'ї.
Деякі батьки легковажать: конфлікт владнається, в сім'ї запанує мир. Дехто навіть переконаний, що сварки корисні, так як вони, мовби, освіжають рутину сімейного життя. Проте, батьки не знають, що психіка дитини відрізняється від психіки дорослого. Дитина ще не вміє прогнозувати майбутнє, планувати. Дитина живе "тут і тепер" і тому дуже важко переживає конфлікти між батьками.
На думку фахівців, багато дітей, не розуміючи причин конфлікту, намагаються звинуватити себе. Наприклад, дитина може вирішити, що вона дуже погана і батьки її більше не люблять. Відомо, що батьківська любов для малюка - джерело життєвих сил.
Якщо дитина стала свідком конфлікту дорослих, необхідно, на думку психологів, відверто поговорити з малюком, приголубити його, сказати, що він ні в чому не винен, і тато з мамою люблять його.
Найскладніше пояснити дитині сварку. Досить сказати, що батьки були чимось роздратовані, а тому говорили голосно і різко. Зараз все владналося, мама і тато люблять одне одного і намагатимуться більше не сваритися.
Не всі діти залишаються сторонніми спостерігачами конфлікту. Деякі діти під час сварки приймають сторону одного з батьків, протистоячи проти іншого.
Не можна підтримувати таку поведінку дитини. Адже, дружина може вибачити своєму чоловікові вчорашню непоступливість, а маленький син може віддалитися від батька, що, як йому здалося, образив матір.
Більшість проблем у взаєминах між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми виникають в результаті очікувань і неправильного спілкування. А так, як одним з основних факторів розвитку дитини є наслідування* то не доводиться дивуватися з того, що ми маємо замість нашого очікування. На жаль, діти не завжди чують від батьків "мудре, добре, вічне". Діти наслідують наш стиль спілкування, нашу поведінку в різних ситуаціях.
Достатньо поспостерігати за грою дитини, щоб мати уявлення про взаємини батьків, стиль життєдіяльності сім`ї. В грі проходить процес ідентифікації, яка значною мірою формує характер дитини. Велике значення у формуванні 3-4-річного малюка має особистий приклад батьків.
Якщо в сім`ї постійні конфлікти, то дитина вчиться сваритися Це так просто. Значно складніше показати дитині життя без конфліктів і сварок.
Варто звернутися до народної педагогіки, щоб навчитися попереджати конфлікти між дітьми. Найпоширенішим прикладом є дитячі дражнилки -невеликі віршовані твори ( "лірика висміювання" за висловом відомого збирача фольклору Г.Виноградова), які виступають своєрідною формою словесної агресії, певним способом висміювання тих чи тих відхилень від норм та правил поведінки, способом утвердження неписаного кодексу дитячого життя.
Бажаючи сформувати у дитини ті чи інші корисні звички, показуйте їй, що самі робите це з задоволенням - від проведення, скажімо, гігієнічних процедур, до толерантного спілкування з членами родини та виявів любові до дружини (чоловіка) і до дитини.
Інколи спостерігаються конфлікти між батьками і дитиною, в той час, вони мають бути дружніми і довірливими.
Американські психологи розробили основні принципи хороших взаємин між батьками і дітьми.
• дайте зрозуміти вашому малюкові, що завжди готові допомогти
• відкладіть усі справи, коли ваш малюк хоче з вами поспілкуватися
• найкраще спілкування з дитиною, коли більше нікого немає
• не висміюйте свою дитину перед чужими людьми. Це може викликати образу або злостивість
• під час довірливого спілкування з дитиною намагайтеся бути з нею на одному рівні (фізичний ріст)
• ніколи не принижуйте малюка навіть словами
• якщо дитина хоче досягти якогось результату, допоможіть їй спланувати її дії
• надайте дитині свободу вибору, не дивлячись на результат її самостійних дій
• якщо ви розгнівалися на дитину, не треба зразу з'ясовувати стосунки, так як це буде не об’єктивно. Краще спочатку заспокоїтися, а лише потім поговорити з дитиною.
• робіть все, щоб стосунки між вами залишалися відкритими і довірливими.
Психотерапевт О.Г.Добрович визначає спеціальні уміння, які допомагають підтримувати добрі стосунки: "вміння тримати посмішку" (з приємним виразом на обличчі), звертати увагу на інших, слухати, що говорять інші, говорити "ні", не ображаючи, схвалювати інших. Такі нескладні дії, але чи завжди їх використовують у сімейному спілкуванні?