Лекція 3. Екологія та здоров’я.

Навчально –цільові питання

1. Екологія, як наука.

2. Вплив екологічних факторів на здоров’я людини.

3. Методи визначення впливу факторів зовнішнього середовища на сільських жителів.

4. Характеристика біологічних факторів фізичного виживання людини в умовах, що постійно змінюються.

5. Адаптаційні можливості людини.

Практичні навички

Студенти мають уміти:

1. Прогнозувати дію різних екологічних факторів на організм людини.

2. Характеризувати біологічні фактори фізичного виживання людини в умовах, що постійно змінюються.

3. Розробляти різноманітні екологічні заходи для дітей різного віку, які будуть впливати на формування екологічної культури особистості.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни – загальна біологія, екологія, органічна хімія, анатомія та фізіологія людини.

Забезпечувані дисципліни – педагогіка, психологія, основи медичних знань, педіатрія та гігієна дитини та інші

.

Текст лекції

Екологія - наука про взаємодію живих організмів з навколишнім середовищем. Термін “екологія” був запропонований німецьким біологом Э.Геккелем в 1866 р.. Елемент середовища, здатний робити прямий або опосередкований вплив на живі організми, називають екологічним фактором.

Протягом всього життя на людину впливають найрізноманітніші фактори зовнішнього й внутрішнього середовища організму. Всесвітня організація охорони здоров'я почала спробу ранжування їх у порядку значимості для здоров'я не тільки окремої людини, але й людства в цілому. У результаті було виділено більше двохсот факторів, що роблять самий значний, істотний вплив на сучасну людину. Серед перших трьох було виділено: гіподинамію (недолік руху), неправильне харчування (і, насамперед надлишкова вага) і шкідливі звички (уживання алкоголю, нікотину, наркотиків й інших хімічних речовин). Четверте місце займає несприятлива екологічна ситуація в багатьох країнах світу. Якщо перші три фактори залежать безпосередньо від самої людини, від його світогляду, культури й поведінки, то рішення екологічних проблем залежить від спільних зусиль багатьох країн, але в той же час відбиває спосіб життя й ступінь участі кожної людини в екологічній безпеці планети. Фактор екології (зовнішнього середовища) впливає на здоров'я людини в середньому на 20-25%.

Стурбованість станом середовища свого перебування і якістю власного здоров'я змусила людей звернути особливу увагу на екологію людини. Екологія людини - це наука, що вивчає закономірності впливу на населення конкретних регіонів природних, соціальних, побутових, виробничих факторів, включаючи культуру, звичаї, релігію з метою з'ясування спрямованості й наслідків еколого-соціально-демографічних (антропоекологічних) процесів, а також причин їхнього виникнення.

Практичне завдання екології людини - створення на всій території країни здорового, екологічно чистого, безпечного й соціально комфортного середовища перебування людини. Особливої уваги при рішенні цього завдання заслуговує демографічна поведінка населення й порушення його здоров'я.

Існує багато екологічних узагальнень, що досить надійно обґрунтовують логічні закономірності процесів взаємодії людини із природою - екологічні закони.

Прикладом екологічних законів можуть служити широко цитуємі в різних виданнях чотири закони екології відомого американського біолога Баррі Коммонера. Закони ці на перший погляд дуже прості: 1) усе зв'язано з усім; 2) все має кудись подітися; 3) природа знає краще; 4) ніщо не дається даром. По суті справи, це навіть не закони, а аксіоми, тобто положення, прийняті без логічного доказу в силу безпосередньої переконливості. У книзі Б.Коммонера

“Коло, що замикається,” (1974) висунуті ним закони досить докладно коментуються.

За Б.Коммонером, “...глобальна экосистема являє собою єдине ціле, у межах якого нічого не може бути вигране або загублене й котре не може бути об'єктом загального поліпшення: усе, що було витягнуто із неї людською працею, має бути повернуто. Платежу по цьому векселі не можна уникнути; він може бути тільки відстрочений”.

Об'єктом вивчення екології людини служить антропоекосистема – просторовий підрозділ середовища перебування людини, що характеризується подібністю природних, соціально-економічних, виробничих, еколого-гігієнічних, культурно-побутових умов життєдіяльності населення, що формують світогляд, спосіб життя, рівень здоров'я, обряди й звичаї, трудові навички певної спільноти людей. Прикладом різних антропоекосистем можуть бути : село, місто, плем'я в Південній Америці, що живе в ізоляції - своя антропоекосистема; Земля - глобальна антропоекосистема.

Антропоекосистема складається із сукупності компонентів і єдиних процесів, що відбуваються в певному просторі в конкретний час. Розглянемо модель антропоекосистеми. У центрі моделі перебуває спільнота людей, вона взаємодіє із природою, господарством, населенням, частиною якого є і з соціально-економічними умовами. Дуже сильний вплив на людину має забруднення навколишнього середовища. При цьому всі елементи зовнішнього для людської спільноти оточення, у свою чергу, взаємодіють між собою, становлячи більшу систему. Властивості окремих елементів і всієї сукупності факторів зовнішнього середовища та їхня зміна приводить до того, що змінюються основні характеристики існування людей: демографічна поведінка, екологічна свідомість, рівень здоров'я, професійні переваги, рівень культури й рівень утворення. Зміни ці можуть бути як позитивними, так і негативними.

Якщо розглядати дві сусідні антропоекосистеми - міста й сільської місцевості, то вони відрізняються між собою сполученням ряду екологічних, культурних, технічних, соціально-економічних, медичних факторів.

Так, серед факторів, що негативно впливають на селян можна відзначити наступне: 1) режим праці в сільському господарстві менш сприятливий, ніж у промисловості, на транспорті й інших видах діяльності. Працівники сільського господарства не мають регулярних вихідних днів, або повноцінних відпусток; 2) наявність особистого підсобного господарства вимагає більших витрат фізичної праці й часу. Ця обставина в певній мері перешкоджає розвитку людської особистості через скорочення вільного часу; 3) діяльність людей, зайнятих у найбільш масових сільськогосподарських професіях, пов'язана із тривалим перебуванням на відкритому повітрі, що визначає постійний вплив на організм погодних факторів. Тому в жителів села часто реєструються невралгії, ревматизм й інші захворювання, причиною яких служать охолодження організму, особливо при фізичній напрузі. У літню пору року спостерігаються високі температури повітря в сполученні з підвищеною інсоляцією; 4) слабка розвиненість інфраструктури села, віддаленість культурних центрів, недолік кваліфікованої медичної допомоги й ін.

Все це приводить до того, що тривале життя населення в сільській місцевості відрізняється від міської в гіршу сторону й відбиває загальну тенденцію - у містах живуть довше.

Для опису міста як антропоекосистеми розглядають фактори міського середовища, що впливають на життєдіяльність населення й відповідні реакції населення на вплив цих факторів. При оцінці ступеня комфортності міста розглядаються такі сторони городян, як: 1) рівень соціального благополуччя (бюджети родин, забезпеченість житлом, якість медичного обслуговування й соціального забезпечення й ін.); 2) ступінь екологічної безпеки; 3) правова захищеність; 4) зайнятість і задоволеність роботою; 5) наявність умов для повноцінного відпочинку й відновлення .

В умовах сучасного великого міста складається певний соціально-психологічний тип людини, що відрізняється рухливістю, раціональністю поведінки, високою соціальною мобільністю. Інтенсивність просторових пересувань і підвищена щільність населення у великих містах впливають на більш частіші змушені контакти між людьми, підсилюючи в них ступінь психічної напруги.

Високий ступінь міських функцій призводить до негативних впливів на суспільне здоров'я, що позначається на відтворенні населення, особливо в умовах забрудненого середовища, на збільшенні генетичних захворювань, захворюваності, а також стабільності інституту родини. Смертність городян від різних причин нижча, ніж у сільських жителів. При меншому рівні смертності в містах, смертність від онкологічних захворювань там вища.

Рівень здоров'я населення – показник адаптованості конкретної спільноти людей до певних умов життя (визначається за допомогою медико-демографічних коефіцієнтів захворюваності, інвалідності, смертності й т.д.), залежить від природних, соціальних, еколого-гігієнічних умов і відбиває ступінь комфортності цих умов для нормальної життєдіяльності даної спільноти людей.

Стан здоров'я окремо взятої людини - явище, у значній мірі, випадкове. Воно може бути обумовлене переважно ендогенними факторами (стать, вік, статура, спадковість, тип нервової системи й ін.).

Здоров'я населення формується й підтримується всією сукупністю умов повсякденного життя. Умови, обставини, конкретні причини, які більш за інших впливають на виникнення й розвиток хвороб, одержали назву “факторів ризику”. Формування популяційного здоров'я визначають наступні фактори:

1) спосіб життя й соціально-економічні умови;

2) генетика, біологія людини;

3) якість зовнішнього середовища, природні умови;

4) охорона здоров'я.

Величезне число факторів зовнішнього середовища, що впливають на рівень здоров'я людей, можна звести в ряд груп, що якісно розрізняються між собою:

1. фізичні фактори - всі електромагнітні коливання природного (електричне й магнітне поле Землі; електричні процеси в атмосфері, Сонці й ін.) або штучного походження (радіостанції, високовольтні лінії електропередач та ін.);

2. біологічні фактори (мікроорганізми: зовсім безпечні для людини; небезпечні для здоров'я; умовно патогенні);

3. хімічні фактори (хімічні речовини, широко використовувані людиною на виробництві й у побуті - що консервують, миючі, що чистять, дезінфікуючі засоби, а також засоби для фарбування й склеювання різних предметів, лікарські препарати);

4. соціальні фактори (фактори, пов'язані із життям людей, з їхнім відношенням один до одного й до суспільства);

5. психічні фактори (поведінка людини в різних ситуаціях, її сприйняття навколишньої дійсності);

6. природні фактори (клімат, природні води, ґрунтовий покрив, геологічна будова території, стихійні явища - землетрусу, цунамі, урагани й ін.).

У цей час накопичений великий науковий матеріал, що доводить безпосередній вплив цілого ряду факторів навколишнього середовища на здоров'я людини. Так, розроблений своєрідний “календар” хвороб, характерний для середніх географічних широт північної півкулі. Узимку грип і простудні захворювання зустрічаються там частіше, ніж улітку, однак, якщо стоїть суха зима, хворіють менше; якщо погода з різкими коливаннями температури, то сила її впливу рівняється із втратою здоров'я, які приносять епідемії. Запаленням легенів частіше хворіють у січні; пік виразкових кровотеч доводиться на лютий; ревматизм загострюється у квітні; для зими й літа характерні шкірні захворювання.

“Сезонно” працюють і ендокринні залози: узимку основний обмін знижений через ослаблення їхньої діяльності; навесні й восени підвищений, що позначається на нестійкості настрою.

На самопочуття впливає й зміна електромагнітного поля. У магнітоактивні дні загострюються серцево-судинні захворювання, підсилюються нервові розлади, підвищується дратівливість, спостерігається швидка стомлюваність, погіршується сон.

Установлено, що сплески сонячної активності розігрівають зовнішні шари атмосфери Землі, змінюють їхню щільність і хімічний склад, потужні потоки заряджених часток і випромінювань вторгаються в атмосферу. Від цього змінюється й сама погода, і реакція на її зміну в людини.

Екологічний стан також впливає на здоров'я людини. Порушення екологічної рівноваги небезпечно зривом механізмів адаптації людини. Організм відповідає різними розладами на шкідливі впливи фізичних випромінювань; професійними захворюваннями на непідготовленість до нових професій; нервово-психічною нестійкістю на інформаційні перевантаження й перенаселеність, надмірний шум у містах; алергійними реакціями на зміну хімічного складу навколишнього середовища.

Здатність пристосовуватися до негативних впливів різна в людей з різним рівнем здоров'я, фізичної підготовленості. Адаптаційні особливості людини залежать від типу його нервової системи. Слабкий тип (меланхолійний) пристосовується важко й часто підданий серйозним зривам. Сильний, рухливий тип (сангвіністичний) психологічно легше пристосовується до нових умов.

У той же час, як показують спеціальні дослідження у людей з більш високим рівнем фізичної підготовленості стійкість організму значно вище, ніж в осіб з низькою загальною фізичною підготовленістю.

Питання для самоконтролю:

1. Як можна охарактеризувати термін “Екологія?

2. Який вплив робить фактор екології (зовнішнього середовища) на здоров'я людини?

3 Що таке “Екологія людини ”?

4. Відзначте найбільш важливі відмінності міста від села як антропоекосистеми?

4. Які фактори зовнішнього середовища негативно впливають на сільських жителів?

6. Як звучать чотири закони екології відомого американського біолога Баррі Коммонера?

7. Що є головним біологічним фактором фізичного виживання людини в умовах, що змінюються?

8. Що відбиває рівень здоров'я населення?

9. Від чого залежать адаптаційні можливості людини?