Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекція №5 Родини однодольних.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
23.11.2019
Размер:
417.28 Кб
Скачать

Родина Злакові (Gramineae), чи Тонконогові (Роасеае)

Злаки — високоспеціалізована анемофільна родина. Для них характерні: відсутність яскравих частин квітки (мал. 3) нектарників, редукція оцвітини, довгі тичинкові нитки, багато пилку, перисті приймочки — пристосування до запилення вітром. Переважно перехреснозапильні рослини, є й самозапильні. Відомо 650 родів і близько 10 тис. видів родини. Вони майже рівномірно поширені по всій земній кулі. В Україні налічується 99 родів. Загалом трави, у деяких представників часткове здерев'яніння (бамбуки), але без вторинного стовщення стебла. Стебло — циліндрична соломина з вираженими вузлами і міжвузлями, з ділянками інтеркалярної меристеми в їх основі; зрідка стебло сплюснуте. Серцевина в міжвузлях порожниста, рідко виповнена паренхімою (кукурудза, сорго, цукрова тростина). Листорозміщення дворядне почергове. Листки прості, сидячі, піхвові, рідко черешкові (бамбук). Листкова пластинка лінійна чи вузьколанцетна, для епідерми характерна наявність продихів иарацитного типу із замикаючими клітинами, розширеними на кінцях і вузькими посередині. У місці переходу піхви в листкову пластинку є плівчастий язичок. Піхва захищає інтеркалярну меристему, а язичок унеможливлює проникнення води.

Пагони галузяться в ділянці суцвіття чи в нижній частині. Галуження в зоні вкорочених міжвузлів основи пагонів — кущіння, а місце виникнення бічних пагонів називають зоною, чи вузлом, кущіння. У зоні кущіння у хлібних злаків утворюється 3—5, рідше 10—12 пагонів, у лучних видів — до 30 і більше. Ці пагони називають пагонами кущіння. Вони можуть мати підземну горизонтальну частину (кореневище) різної довжини.

Квітки злаків анемофільні, дрібні, редуковані, двостатеві, рідше одностатеві. Зібрані у прості моноподіальні суцвіття — колоски. Колоски — у складні суцвіття (складний колосок, волоть тощо). В основі колоска — колоскові луски. Зазвичай їх 2, рідше 1—3. Вони часто закінчуються вістю. У пазухах колоскових лусок квітки не розвиваються. Колоскові і нижня приквіткова луска мають листкове походження. У більшості видів зовнішнє коло оцвітини складається з двох зрослих листочків. Вони утворюють двокільову верхню квіткову луску. Внутрішнє коло оцвітини також складається з двох, але незрослих маленьких листків (плівок), які називають лодикулами. Під час цвітіння лодикули набухають і розсовують верхню і нижню луски. У деяких видів (бамбук, ковила) їх 3, зрідка відсутні (кукурудза, лисохвіст). З двох кругів тичинок, характерних для однодольних, зберігаються лише три зовнішнього кола, їх може бути менше чи більше. Тичинки вільні, довгі, пиляки прикріплені серединою. Гінецей псевдомонокарпний, з 2—3 плодолистиків.

Квітка осокових (1);

квітка ситникових (2);

квітка тонконога (3);

осока дводомна (4);

ситник стиснутий (5);

керелія лучна (6)

Останнім часом популярна гіпотеза, згідно з якою гінецей злаків утворений лише 1 плодолистиком. Деталі будови зародка і насінини злаків є характерними в систематиці. Тут важливе значення мають також особливості розміщення судинних пучків стебла, будова епідерми, розміщення мезофілу в листках, будова склеренхімних обкладок судинних пучків.

Серед злаків України виявлено біологічно активні речовини, з яких майже 100 видів можна використовувати як лікарські. Добре вивчені і популярні в народній медицині такі рослини, як пирій повзучий (Elytrigia repens) (містить інулін, білки, органічні кислоти, каротин, полівуглеводи, мінеральні солі; дія — сечогінна, відхаркувальна, потогінна, послаблювальна, обволікальна, протизапальна, болезаспокійлива, жовчогінна, кровоспинна, ранозагоювальна; застосовують при хворобах нирок, печінки; у гомеопатії — при олігурії, циститі, уретриті; при респіраторних інфекціях, гастритах, злоякісних пухлинах, стенокардії, гіпертонічній хворобі), свинорий пальчастий (Cynodon dactylon) (вуглеводи, органічні кислоти, тритерпеноїди, каротиноїди, вітаміни, лігнін, фенолкарбонові кислоти, флавоноїди, вищі жирні кислоти, жирна олія; дія загальнозміцнювальна, діуретична, послаблювальна; медонос; при раку нирок, гідронефрозі, папіломатозі сечового міхура, міомі матки, анемії, алопеції, сечокам'яній хворобі, гемофілії в дітей, енцефаліті, запамороченні, перикардиті, плевритах, імпотенції, гіпертрофії простати), чаполоч пахуча (Hierochloe odorata) (кумарини, алкалоїди, вуглеводи, фенолкарбонові кислоти, ефірна олія; для збудження апетиту; при туберкульозі легень, хронічних захворюваннях шлунка, в лікеро-горілчаному виробництві) та ін.

8

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.