Стратегічне та тактичне планування
СТРАТЕГІЧНЕ планування включає встановлення місії і цілей організації, аналіз середовища та стану організацій, оцінку стратегічних альтернатив та вибір стратегії.
Стратегічне планування полягає в розробці стратегії.
Стратегія являє собою детальний всеохоплюючий комплексний план, що розробляється на перспективу, і повинен сприяти досягненню місії організації та досягненню її цілей. Стратегія розробляється та формулюється вищим керівництвом, а її реалізація передбачає участь всіх рівнів управління, а інформаційне забезпечення для затвердження стратегії створюють продукції чи працівники, що надають роботи чи надають послуги.
Стратегічний план повинен розроблятися з точки зору перспективи усієї організації, а не якогось окремого її представника.
Стратегія планування здійснюється у спеціальному плановому відділі з невеликою чисельністю (близько 5-10 чоловік) і приймається на нарадах вищого керівництва один раз в рік.
Мескон, Альберт і Хедоурі запропонували таку схему процесу стратегічного планування:
1. Встановлення місії організації.
Основна загальна мета підприємства це чітко встановлена місія.
Місія - це чітко виражена причина існування підприємства, тобто чим буде займатися організація.
У більшості випадків місією сучасної фірми (підприємства) можна вважати виробництво продукції (послуг) для потреб ринку і одержання максимального прибутку.
2. Визначення цілей організації.
Цілі розробляються для забезпечення місії і підпорядковуються їй. При формуванні системи цілей необхідно дотримуватись таких вимог:
а) бути конкретними і підлягати вимірюванню;
б) мати різну тривалість;
- довгострокові - від 1-5 років
- середньострокові - від 1 року
- короткострокові - декада, місяць, квартал
- перспективні - на невизначний період.
Необхідно не тільки точно визначити, чим організація буде займатися, а й коли буде досягнутий бажаний результат.
В першу чергу організація формує довгострокові цілі, а потім середньострокові і короткострокові для забезпечення довгострокових.
3. Оцінка і аналіз зовнішнього середовища.
Аналіз зовнішнього середовища допомагає отримати важливі результати та інформацію. Він дає організації час для прогнозування можливостей, час для складання плану на випадок непередбачених обставин.
4. Управлінське дослідження сильних та слабких сторін організації.
Процес, за допомогою якого здійснюється діагноз внутрішніх проблем, називається управлінським дослідженням.
Управлінське дослідження сильних та слабких сторін проводиться в напрямку вивчення стану фінансів, обліку, нормування та оплати праці, культурного рівня організації, використання робочої сили, а також позиції організації на ринку.
5. Аналіз стратегічних альтернатив групується на оцінці чотирьох можливих для організації варіантів.
o Обмежений ріст - цілі встановлюються від досягнутого. Застосовуються тоді, коли організація задоволена своїм положенням.
o Ріст - стратегія росту здійснюється шляхом щорічного підвищення рівня коротко і довгострокових цілей над рівнем показників попереднього року. Вона застосовується у більш розвинутих галузях, де впроваджується нова технологія.
o Скорочення - це альтернатива, яку рідко вибирає керівник.
В рамках альтернативи скорочення може бути по таких причинах:
а) Ліквідація. Найбільш радикальним варіантом скорочення є повна розпродаж матеріальних запасів організації.
б) Відмова від зайвого. Часто фірми вважають вигідним, відокремити від себе деякі підрозділи або види діяльності.
в) Скорочення і переорієнтація. Багато фірм вважають за необхідне скоротити частину своєї діяльності, що дасть можливість збільшити прибуток.
Стратегічне скорочення повертається тоді, коли показники діяльності продовжують погіршуватись (знижуватись).
г) Поєднання попередніх альтернатив - використовують великі фірми, які активно діють в декількох галузях.
6. Вибір стратегії.
Після того, як керівництво розгляне стратегічні альтернативи, воно повертається до конкретної стратегії, яка максимально підвищить довгострокову ефективність організації.
Слід пам'ятати про те, що кінцевим результатом стратегічного планування будуть конкретні рішення і показники.
3. Стратегічне планування має зміст тоді, коли воно реалізується.
Обгрунтовані цілі є важливим компонентом ефективного планування.
Реалізація перетворює стратегічний план в дію. Успішна реалізація стратегічного плану потребує довгострокових та короткострокових програм, політики, процедур, правил, бюджету та управління за цілями.
Реалізація стратегії здійснюється в двох напрямках:
o За використанням економічних важелів на основі бюджету та управлінням за цілями.
o 3 використанням адміністративних важелів на основі тактики, політики, процедур та правил.
Стратегія — це детальний комплексний план дій для забез-печення місії організації та її цілей у майбутньому. Тактика — це короткостроковий план дій відповідної стратегії на рівні лінійного менеджера. На відзнаку від стратегії, тактичні результати проявляються дуже швидко від виконання конкретних дій.
Таким чином, програма дій передбачає одночасне визначення цілі, лінії поведінки якої треба дотримуватися, етапи, які треба пройти: засоби, якими треба користуватися, це деяке уявлення майбутнього, де близькі події більш відомі, а події далекі уявляються все більш невизначеними, це хід підприємства у майбутнє на визначений період часу.
Перевага програми полягає у наступному:
1. Програма надає більше впевненості при рішенні поточних справ.
2. Вона захищає керівництво від великих помилок і непередбачених дій.
3. Впорядковує загальний хід усіх служб, залишаючи менеджеру можливість зосередження уваги на головних проблемах поточного моменту.
4. Охороняє підприємство не стільки від помилок орієнтування, але також і від змін, які можуть з'явитися від можливої непослідовності вищого керівництва.
5. Установлює єдність поглядів, а звідси і довіру між вищим керівництвом (спостережною радою, правлінням, виконавчою дирекцією і генеральним директором в акціонерних товариствах).
Причинами невдач програми є:
1. Відсутність зацікавленості й підтримки вищого керівництва.
2. Посилення опору виконавців, якщо програма використовується для посилення контролю за виконавцями.
3. Труднощі в об'єктивній оцінці і кількісному визначенні деяких видів робіт і галузей діяльності.
4. Опір виконавців від збільшення обсягу канцелярської роботи.
5. Нестача часу на виконання заходів.
6. Недостатність професійної компетентності для визначення цілей планування.
7. Відсутність індивідуальної мотивації.
8. Слабкість інтеграції з іншими підрозділами організації.
Важливим напрямком стратегічного планування є розробка бізнес-плану підприємницької діяльності. У ньому визначаються стратегічні і тактичні цілі та методи їх досягнення в умовах конкурентного середовища. Бізнес-план аргументовано переконує майбутніх інвесторів у можливості вкладання капіталу на вигідних умовах. У менеджерів та працівників з'являється впевненість у майбутній роботі, а звідти необхідність в подальшому удосконаленню своєї праці.
ТАКТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ. Тактичне планування розробляється і здійснюється для реалізації стратегічних планів. Термін "тактика" запозичений із військової лексики і першочергово означав маневрування силами, необхідними для найближчих цілей. Якщо стратегічне планування відповідає на питання чого хоче досягти підприємство (організація), то тактичне планування акцентує увагу на тому, як підприємство (організація) може досягти бажаного результату. Тактичне планування — це організована послідовність дій, розроблених з метою виконання стратегічного плану. Якщо стратегічне зосереджує увагу на ресурсах, середовищі, місії, то тактика стосується переважно людей та їхньої діяльності. Незважаючи на те, що тактичне планування залежить від багатьох чинників, які відрізняються в кожній конкретній ситуації, головну його лінію можна окреслити:
1) менеджеру слід з'ясувати, на виконання яких тактичних цілей, що випливають із широкої стратегічної мети, спрямоване планування;
2) коли стратегічний план змальовує ціль у загальному, то тактичний стосується конкретних ресурсів та часових меж. Стратегією може бути досягнення першості в галузі чи на ринку, тоді як тактичний план визначає діяльність, що приведе до досягнення цієї мети.
Крім того, тактичне планування передбачає використання людських ресурсів. Тактичні результати базуються звичайно на конкретній інформації, рішення в тактичних планах в меншій мірі схильні до ризику, так як вони стосуються головним чином внутрішніх проблем фірми. Показники тактичних планів відображають певні цифри і конкретні факти. Тактичне планування зосереджено на середніх і нижчих рівнях управління і тяжіє до рівнів конкретних підрозділів.
Тактична плани мають короткострокові (до року) і середньострокові (до трьох років) періоди, тобто створюються і реалізуються на нижчих і середніх рівнях управління.
Тактичне планування для досягнення найближчих цілей підприємства передбачає розробку поточних програм дій, бюджетів і планів прибутку, які доводяться до кожного підрозділу підприємства, і по кожному підрозділу встановлюється оперативний контроль за їх виконанням. Поточні програми і бюджети разом з планом прибутку є орієнтиром для підрозділів у роботі з забезпечення рентабельності поточних заходів. Якщо стратегія маркетингу базується на прогнозах довгострокових перспектив зміни ринків і потреб покупців, то тактика відображає кон'юнктурні міркування і принципи формування попиту на існуючу номенклатуру товарів фірми. Тактичні плани розробляються на найближчі рік-півтора і протягом цього терміну систематично здійснюються ревізії. Тактичне планування здійснюється поетапно.
Маркетингові дослідження є початковим етапом тактичного планування, на його результатах базується розробка тактичних заходів. Визначення тактики. Тактика — це конкретні заходи, спрямовані на реалізацію маркетингової програми. Маркетингові заходи розробляються для кожної деталізованої мети. За кожним заходом визначаються необхідні для його реалізації ресурси. З альтернативних варіантів вибирають ті, які мають найбільше переваг (із максимальним внеском у виробництво, або з мінімальними витратами ресурсів). Тактичне планування охоплює: розробку конкретних завдань на найближчий період у асортиментній, торговій, ціновій, рекламній, фінансовій, кадровій політиці підприємства.