1683 Р. Водночас корона здобула найбільшу перемогу у боротьбі з опозицією: суд

визнав законними накази королівської канцелярії щодо міський привілеїв Лондону

Серед великої кількості публічної літератури цього часу з’явилися памфлет The

Last Will and Testament of Anthony, King of Poland і проза Great News from Poland, в

яких висміювалися виборна монархія, слабка королівська влада і пов’язана з нею

загальна слабість держави.

Карл II добився спокою в країні. Денбі і три лорди католики були звільнені з

Тауера, Яків знову призначений лордом-адміралом Англії. Отес опинився у в’язниці, король будував новий палац у Вінчестері. Нових коханок напевне вже не мав, хоч було йому всього 54 роки. Absolutum dominium поширено й на Нову Англію, де також відкликано королівські привілеї. Помер Карл II 6 лютого 1685 р. через хворобу нирок, а ще більше через лікарів і ліки. _

Здавалося, Карл залишив королівство у безпечному стані, але його брат і наступник трону Яків II (1685-1688 pp.) відразу вчинив політичну помилку. Негативно наставлений щодо англіканства, замість того, щоб організувати Карпові великий державний похорон за участю представників усіх церков, наказав перенести тіло до Вестмінстеру, де Карла приватно поховано в гробівці Генриха VII.

Влада Стюартів була на той час настільки сильною, що парламент міг підтримати будь-яку ініціативу Якова, яка б не стосувалася зміни релігійного status quo У першій промові до Королівської ради, король обіцяв, що збереже усі права свободи підданих”. Необхідність нових субсидій стала причиною скликання парламенту, при цьому плата общин була вперше від 1661 р. прихильна до короля. Але Яків вже на другу неділю свого панування слухав святу літургію в католицькш церкві що до цього часу робив приватно. Французькому послу признався, що прагне повного зрівняння католиків у правах підданих. Наказав звільнити всіх ув’язнених за релігійними мотивами, незалежно від конфесійної приналежності. Він сподівався, що англіканці, як і католики, є монархістами і зрівняння прав не стане

причиною глибшого конфлікту.

Такі дії нового короля викликали .незадоволення серед опозиційної

англіканської еліти. Успадкування корони на користь доньки Якова II Мари та и

чоловіка Вільгельма Оранського. . .

Релігійні суперечності загострилися, коли Людовик IV у жовтні ^ Р' відкликав Нантський едикт. Яків II намагався встановити абсолютну свободу корони у призначенні на державні посади. Засідання парламенту було призупинено,

а в липні 1687 р. представницький орган розпущено.

14 квітня 1687 р. Яків II видав свою Декларацію поблажливості, що була значно толерантнішою від подібного документа КарлаІІ (1672 р.). Король визнав дисидентам повну свободу віросповідання. При цьому, власникам націоналізованих від часу тюдорівської реформації земель було гарантовано недоторканність цієї

приватної власності.

20 червня 1688 р. дружина Якова II Марія Моденська народила сина. А оскільки

до цього часу в цієї пари всі діти народжувалися мертвими, або ж помирали відразу після народження, то католики назвали це чудом, а протестанти злим підступом. Це значно загострило ситуацію в країні, бо раніше більшість противників Стюартів вважала панування Якова II тимчасовим, по смерті якого трон перейде до доньки Якова Марії і Вільгельма Оранського. Противники Стюартів відіслали Вільгельму Оранському запрошення з проханням “допомогти країні”. У запрошенні не стверджувалося чітко чого хочуть і що пропонують Вільгельму англійці, його суть зводилася до захисту протестантів. Запрошення підписали сім чоловік. . .

Вільгельм Оранський, штатгальтер Голландії, віддавна підтримував тісні зв’язки з багатьма впливовими англійцями. Хоча, водночас, він був прихильним і до Якова II. Зокрема, допоміг англійській короні під час бунту Монмоуза, а в 1687 р. між Англією і Об’єднаними провінціями було відновлено оборонний договір.

Вільгельм вирішив втрутитися. У власній декларації щодо англійських справ, виданій ще в Голландії, Вільгельм застеріг, що всі найважливіші питання, у тому числі й успадкування корони, будуть вирішені парламентом. Вітер був настільки сприятливим для Вільгельма і його англійських союзників, що в історію ввійшло твердження про “протестантський вітер”, який допоміг Вільгельму уникнути морської битви з англійцями. Вільгельм висадився зі своїм військом 5 листопада 1688 р. в затоці Торбей. Його військо було найбільшим з тих, які коли-небудь нападали на Англію: 11 тис. піхотинців і 4 тис. вершників.

У Лондоні розпочалася анархія. 29 лордів під керівництвом Галіфакса вирішили долучитися до Вільгельма. Тим часом, рибалки впізнали Якова і доставили його в Лондон, де він запропонував переговори. У відповідь, рада лордів під керівництвом

Галіфакса вирішила, що король має залишити країну. На Різдво Яків вже слухав

святу літургію у Франції.