2.Управління інвестиційною діяльністю страховика.

Інвестування коштів страхових резервів регламентовано державою. Втручання держави в цю справу пов’язане з тим, що ці кошти не є власністю страховика. Сума таких коштів повинна відповідати обсягу страхових зобов’язань компанії. До настання страхового випадку, страховик повинен тримати кошти страхових резервів у диверсифікованих, прибуткових, надійних активах, які мають високу ліквідність.

При інвестуванні тимчасово вільних коштів страховика необхідно враховувати їх структуру, а також оптимальний термін інвестування. Ще раз наголошуємо, що резерви є коштами страхувальників і в разі настання страхового випадку мають своєчасно повертатися їм у вигляді страхового відшкодування ( виплат). Закон вимагає розміщення активів страхової компанії з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості. Страховик будує свою інвестиційну політику, виходячи з видів страхування, терміну та розміру акумульованих коштів.

Кошти, які надходять від ризикових видів страхування, перебувають у розпорядженні страховика протягом терміну дії договору страхування, тобто, як правило, до одного року. Частина коштів може знадобитися в будь-який час для відшкодування збитків за договорами страхування. Тому кошти страхових резервів за договорами ризикових видів страхування мають бути інвестовані у високоліквідні, короткострокові активи.

В той же час кошти, зосереджені в резервах коливань збитковості та катастроф, призначаються для забезпечення страховиком своїх зобов’язань у випадках, коли поточних надходжень страхових премій буде недостатньо. Такі резерви використовуються за призначенням не щорічно, а тому вони можуть бути інвестовані в довгострокові активи. Але вони також мають бути високоліквідними.

На більш тривалий термін можуть бути інвестовані кошти резервів зі страхування життя. Тому цей вид страхування є дуже важливим з точки зору створення додаткових джерел інвестицій в економіку країни. Уряди країн з ринковою економікою всіляко підтримують розвиток страхування життя. На жаль, в Україні цей вид страхування ще не отримав належного визнання населенням країни.

При цьому, величина окремих категорій активів приймається для представлення технічних резервів в обмежених обсягах ( у відсотках до їх наявності), а саме:

• банківський вклад (депозит)- в кожному банку не більше 30;

• нерухоме майно – не більше 10;

• права вимоги до перестраховиків – не більше 50;

• цінні папери, що передбачають одержання доходів – не більше 40, в т. ч.:

• акції, які не котуються на фондовій біржі, - не більше 15, з них на одного емітента – не більше 2;

• акції, які котуються на фондовій біржі, - не більше 5 одного емітента;

• облігації – не більше 5, з них облігацій одного підприємства – не більше 2.

Не менше 90% страхових резервів повинні бути розміщені на території України.

3.Платоспроможність страховика

Говорячи про ліквідність активів страхових компаній, мають на увазі можливість оперативної конвертації їх у готівкові платіжні кошти, за рахунок яких страховик дістає змогу виконати свої зобов'язання. Особливістю використання принципу ліквідності у страхуванні є те, що вимоги до ліквідності залежать від ризиків страховому портфелі страховика.

Але безпечність, прибутковість, ліквідність активів не є взаємозамінюваними характеристиками. Збалансований портфель інвестування досягається за допомогою диверсифікації вкладень. Диверсифікованість - це розподіл інвестиційних коштів між категоріями активів інвестування.

• До га­рантійного фондустраховика талежать спеціальні та резервні фонди страховика, а також сума не­розподіленого прибутку. Для забеспечення вико­нання страховиками зо­бов”язань щодо окремих видів страх-ня стра­хов-ки можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та ор­гани, які здійснюють управління цими фон­дами.Джерела утворення централ. Стр. Ре­зервних ф-в можуть бути відрахуання від над­ходжень страхових платежів, внески власних коштів страх-ка, а також доходів від розміщення коштів централ страх-х резерв. Ф-в.Запас платоспро­можності страховика виз-ся вирахуванням із вар­тості майна страх-ка суми нематеріальних ак­тивів і загальної суми зобов”язань, в тому числі страх-х.Нормативний запас платоспроможності страх-ка на звітну дату = більшій з визначених величин, а саме :

1. шляхом множення суми надходжень стра­хових премій протягом звітного періоду на 0,25. При цьому сума надходжень страх-х премій зм. на 90 % страх-х премій сплачених перестрахо-кам;

2. шляхом множ. Суми здійснених виплат протя­гом звітного періоду за договорами страхування на 0,30. При цьому сума здійснених виплат зм. на 90 % виплат. для забеспечення страх-х зо­бов”язань із страхув-ям життя і медичного страх-ня страхо­вики формують окремі ре­зерви за рахунок над­ходження страх-х пла­тежів і доходів від інвестування коштів сфор­мованих резервів по цих видах страхування.

Підвищити свою платоспроможність страховик може шляхом здійснення таких заходів:

*підвищення ефективності розміщення коштів ( інвестиційної діяльності;

*скорочення витрат на ведення справи;

*збалансування страхового портфеля;

*удосконалення тарифної політики;

*збільшення статутного фонду;

*удосконалення перестрахових операцій.

Для визначення платоспроможності страховика слід використовувати і низку додаткових показників, що характеризують фінансову стійкість і ліквідність компанії.

Такими показниками, зокрема, є: коефіцієнт загальної ліквідності. Він розраховується як відношення суми ліквідних активів до страхових резервів. Значення цього коефіцієнта не повинно перебільшувати 1.