3. Структура та способи творення українських термінів

При творенні нових термінів перед мовознавцями постає проблема: як передати новий термін у рідній мові. З кількох варіантів: просто запозичити його з мови-донора, переписавши його за правилами рідної орфографії або зберігши оригінальне написання, чи перекласти цей термін рідною мовою, а якщо перекласти, то яким чином – буквально (калькування) чи описово – слід вибрати оптимальний.

Ця проблема надзвичайно серйозна, бо кожен новий термін, запроваджений у ту чи іншу галузеву терміносистему, має бути вдалим; він повинен гармонійно вписатися у певну терміносистему, бути милозвучним, здатним утворювати похідні слова. Всі ці умови продиктовані тим, що технічна мова передбачає однозначне взаєморозуміння між укладачами технічного завдання і його виконавцями. Тому будь-який термін потрібно створювати з урахуванням його фізичної сутності та технічної ідеї.

Нові терміни можуть утворюватися такими основними способами:

1. Використання внутрішніх ресурсів мови:

а) творення похідних слів;

б) надання наявним словам нових значень;

в) складання основ;

г) творення словосполучень.

2. Запозичення термінів.

При цьому різні мови можуть надавати перевагу різним способам термінотворення. Наприклад, англійська мова набагато частіше, ніж інші європейські мови, використовує спосіб побудови нового терміна перенесенням відомого терміна на нове поняття.

Отже, побудова нового терміна – це не обов’язково пряме запозичення з іншої мови. Найчастіше терміни створюються використанням внутрішніх ресурсів мови. У переважній більшості мов світу, включаючи такі мови, як англійська, німецька, українська, російська, пряме запозичення іншомовних елементів не є головним способом творення нових термінів. Іншомовні елементи становлять при цьому лише частину. Ця частина може коливатися, але майже в усіх цих мовах перевага надається саме внутрішнім ресурсам мови.

Найпоширенішим видом творення термінів зміною значення є називання за схожістю ознак або функцій (вторинна номінація). Перенесення значення може відбуватися за класифікаційною співпідпорядкованістю понять; за аналогією понять; за технічною аналогією; за зовнішньою аналогією; за суміжністю понять: коліно, рукав, лапа, шов, жила, сорочка, щит, зуб, споживчий кошик, чиста конкуренція, ринок праці та ін.

Одним зі способів побудови нових термінів за рахунок внутрішніх ресурсів є утворення похідних слів (дериватів) від існуючих термінів або від загальновживаних лексем. При цьому суфікси та префікси, які через ті чи інші обставини виявляються найзручнішими для побудови термінів, запозичуються, як правило, із загального морфологічного фонду: розподіл – перерозподіл, орати — розорати, гіпс — гіпсувати – гіпсування, межа – межувати – межування, без контакту – безконтактний, без стоку – безстічний. Можуть запозичуватися також морфеми з інших мов. Деякі суфікси та префікси при цьому трапляються виключно у фахових термінах, а в загальнонародній мові вони можуть взагалі бути відсутніми. Це, передусім, афікси греко-латинського походження -ація: пролонгація, перфорація; -фікація: класифікація, електрифікація; -і/-изація: лібералізація, палаталізація; -і/ист : фінансист, артист; і/изм: русизм, кубізм; анти-: антимонопольний, антитіло; про-: пропедевтичний, протеза; прото-: протоукраїнський, прототип. Специфічним для термінотворення є закріплення за деякими суфіксами певних термінологічних значень (особливо в хімічній термінології): сульфат, нітрат, фосфат. Мотивація таких новоутворень є цілком прозорою, що полегшує розуміння цих термінів фахівцями та перекладачами.

Світ науки й техніки завжди перебуває в русі, якого вимагає постійне прагнення людини пізнати нове. Цей процес потребує відповідного мовного забезпечення, здатності термінів позначати нові поняття або уточнювати вже наявні. За багатьох комунікативних ситуацій виникає потреба у висловленні двох ідей однією лексемою, словом. Очевидною стає тенденція до появи у термінологічній лексиці складних понять, що виникають у результаті основоскладання (композиції), словоскладання (юкстапозиції) та скорочення (абревіації). Основоскладання – це поєднання кількох основ слів за допомогою сполучних звуків (інтерфіксів) о, є чи без них. Результатом основоскладання є складні слова, або композити: теплосітка, трубопровід, теплопостачання, водовідведення, паропоглинання. Складні слова, крім композиції, можуть утворюватися способом словоскладання, який полягає у складанні кількох оформлених форм слів, для яких характерне поєднання двох чи більше компонентів без сполучних голосних: бак-відстійник, речовина-носій, клапан-відсікач, план-схема, план-графік. Механізм цього способу творення складних слів подібний до способу утворення абревіатур – одиниць, що є скороченнями двох і більше слів: поверхнево-активні речовини – ПАР, паста тампонажна цементно-глиниста – ПТЦГ, ЕТГ - еколого-технологічні групи).

Нині у структурі сучасних терміносистем важливе місце належить термінам-словосполученням: вимірювач крутного моменту, змінний рух, кабель заземлювальний, компресорна станція, абсолютно тверде тіло та ін.

За статистикою, понад 70% термінів у різних терміносистемах – це словосполучення. Вони становлять певну семантико-синтаксичну єдність, відтворюються в готовому вигляді. Справді, термінологічні словосполучення здатні точніше, ніж терміни-слова, виразити характерні риси названого поняття.

Одним із продуктивних шляхів формування системи термінів на кожному із синхронних зрізів є запозичення іншомовного лексичного матеріалу. Практично жодна природна мова при творенні термінів не може обійтися своїми ресурсами, тому термінологія багатьох галузей знань різних мов послуговується не тільки власномовними лексичними та словотвірними засобами, а й засобами високорозвинених літературних мов, тобто значна частина термінів української мови є запозиченими з інших мов.

Запозичення в термінології – це цілком природний і закономірний процес. Аналіз термінів за походженням дав змогу мовознавцям зробити висновок, що близько 40% у різногалузевих мікросистемах – слова, запозичені з інших мов. Багато термінів – слова інтернаціональної лексики з грецькими й латинськими коренями. З грецької мови прийшла значна частина медичних, природничих, суспільно-політичних термінів, хімічні назви, терміни астрономії та географії, математики і фізики, мовознавства і літературознавства, напр.: біологія, бактерія, йод, озон, економія, політика, автономія, догма, галактика, клімат, теорема, метафора, драма. Запозичення з латинської мови також пов’язані з медициною, біологією, філософією, соціально-економічними науками, технікою, мовознавством, напр.: вакуум, гербарій, еволюція, агітація, інфекція, мотор, кримінал, модус, абревіація, інфінітив, станція, трансляція, оренда. Запозичення із західноєвропейських мов можна узагальнити так:

а) з німецької мови прийшли слова на позначення військових понять (штаб, гауптвахта, солдат, офіцер, юнкер), торгівлі, виробництва, техніки (шахта, бухгалтер, агент, акція, вексель, маклер, верстат, клапан, гвинт, ланцюг, сигнал);

б) із французької мови українська запозичила терміни суспільно-політичного життя (парламент, депутат, генерал, бюро, демонстрація), мистецтва (сюжет, увертюра, п’єса, сюїта, режисер, ансамбль), військової галузі (армія, авіатор, екіпаж, десант, парашут, арсенал, гарнізон); техніки (шасі, карбюратор, реле, зонд, ресора);

в) з англійської прийшли слова на позначення понять з мореплавства (шхуна, док, мічман); спорту (фініш, футбол, бейсбол, фристайл, хокей, нокаут); техніки (трамвай, ескалатор, комбайн, блюмінг, бульдозер, тролейбус); економіки (менеджер, спонсор, бюджет, лізинг, консалтинг, дисконт, бартер;, інформаційних технологій (інтерфейс, кластер, драйвер, модем, файл, принтер, сканер, хаб, джойстик);

г) із голландської мови українська запозичила морські терміни (боцман, кіль, шлюпка, трап, пеленг, каюта, матрос, гавань, бакен, шкіпер);

д) з італійської мови прийшло в українську багато слів-термінів музичного мистецтва (віолончель, дует, соло, композитор, тенор, піаніно, фортепіано, адажіо, арія, опера, сопрано, бас) та ін.

Термінологія – це атрибут науки, а наукова сфера, як відомо, має міжнародний характер. Рухливість термінів, зміна їхнього статусу, термінологічна міграція – наслідок інтегративних процесів у науці. Питома вага запозичених слів у лексичній системі кожної мови постійно зростає внаслідок формування глобального інформаційного простору, суспільних та економічних процесів, спрямованих на світову інтеграцію. Відомо, що близько 90% нових слів, що з’являються в мові, – це терміни. Проте не слід забувати, що надмірне використання запозичених термінів призводить до втрати національної своєрідності будь-якої науково-технічної мови, утруднює спілкування мовців, а отже, й розуміння певних понять.