Суспільний поділ праці і спеціалізація виробництва

Суспільний, поділ праці—процес, що постійно розвивається і поглиблюється.

Доведено, що поглиблення і всебічний розвиток суспільного поділу праці є за­гальним економічним законом функціонування продуктивних сил суспільства. Першим великим суспільним поділом праці було ви­ділення пастуших племен і поділ сільськогосподарського виробни-

68

цтва на землеробство й тваринництво. Другий великий суспіль­ний поділ праці—. відокремлення ремесла, яке раніше було під­собним заняттям землероба, від сільського господарства. Це сприяло подальшому зростанню продуктивної сили праці, її спе­ціалізації та кооперації, поглибленню обміну виробничої діяль­ності людей у зв'язку з виробництвом матеріальних і духовних цінностей, які використовує людина.

Вираженням прогресивного розвитку суспільного поділу пра­ці стали галузева, територіальна і міжнародна спеціалізація ви­робництва, а також предметна, подетальна і вузлова (техноло­гічна) спеціалізація, що досягла в сучасних умовах особливо гли­боких масштабів. Досить сказати, що при виробництві відомого авіалайнера “Боінг-747” використовується майже 4,5 млн деталей і вузлів, у виготовленні яких беруть участь 1500 компаній з різ­них країн світу.

Суспільний поділ праці та спеціалізація виробництва є осно­вою формування і розвитку товарних, у тому числі ринкових відносин.

3. Система виробничих відносин Економічний базис

Формаційна специфіка економічної си­стеми суспільства визначається змістом виробничих відносин, що є вторинною конкретно історичною фор­мою економічної системи суспільства. Сукупність виробничих від­носин утворює економічний базис кожної суспільної формації, який є фундаментом формування і розвитку ідеологічної та політичної надбудови суспільства. Співвідношення цих понять ілюст­рує схема, наведена на рис. 5.

З економічним ладом суспільства, що є його базисом, пов'язані інші суспільні відносини, що складаються у сферах політичного і духовного життя людей. Це правові, політичні, наукові, ідеоло­гічні відносини та. відповідні структури (державний апарат управ­ління, політичні партії, суспільні організації, ідеологічні заклади тощо). Вони є надбудовою над базисом. Надбудова має бути адекватною базису, що склався. Перша не тільки утворюється базисом, а й у свою чергу активно впливає на економічні відноси­ни, регулює їх за допомогою спеціальних нормативних актів (за­конодавство про власність, підприємство, податкову політику, працю тощо).

Надбудова може сприяти економічному розвитку або проти­діяти йому. Тому слід вивчати економічні відносини у взаємо­дії з надбудовою, особливо з такою її складовою, як економічна політика.

Наша країна докорінно змінює не лише базисні, а й надбу-

59

Рис. 5. Структурні ланки суспільно-економічної формації

довні відносини. У попередні роки склався надзвичайно великий бюрократичний апарат управління, що займався управлінням основними ланками народного господарства, які були позбавлені всілякої ініціативи, самостійності, стимулів до саморозвитку.

У процес управління втручались органи, які ніякої матеріаль­ної відповідальності за свої рішення не несли (міністерства існували за рахунок державного бюджету, а партійні органи — за ра­хунок свого бюджету). Склалася досить парадоксальна ситуація: підприємства були під владою тих, хто фактично був поза еконо­мічними зв'язками.

Зараз здійснюється перехід до ринкових відносин, яким при­таманні економічні методи управління, які передбачають наяв­ність та ефективну дію не тільки економічних стимулів та інстру­ментів, а й відповідних надбудовних інститутів.