6.3.2 Розвиток українського театру

Перший професійний театр в Україні з’явився в Харкові в 1780 році. Першою професійною актрисою була Е. Москвичова. До цього на сцені всі ролі, у тому числі і жіночі, виконувалися чоловіками.

У ХІХ ст. театр стає провідним напрямом в українській культурі. Театр відііграв найважливішу роль в національно-культурному відродженні українського народу. Глибоко занурений на своєму початковому етапі в українську етнографію, театр пропонував привабливе поєднання акторської гри і співу.

Основи українського професійного театру були закладені в Харкові і Полтаві — центрах театрального життя України. В 1812 р. директором і режисером Харківського театру став Г. Квітка-Основ’яненко. Частина театральної трупи була вже професійною, до її складу входив талановитий актор, друг М. Гоголя і Т. Шевченко, знаменитий М. Щепкін, який до 1822 р. був кріпаком і грав в кріпосному театрі. Коли директором Полтавського театру став І. Котляревський, за його ініціативою кріпосний артист М. Щепкін був викуплений з кріпацтва. М Щепкін був першим виконавцем ролі Виборного в «Наталці-Полтавці» І. Котляревського.

Пізніше М. Щепкін стане провідним актором Малого театру в Москві, засновником реалізму в російському сценічному мистецтві, реформатором

66

театру. Все своє життя він присвятить затвердженню просвітницького суспільного призначення театру, відстоюючи необхідність підпорядкування всього творчого процесу загальній ідеї. Йому належать акторські знахідки у виконанні кращих театральних ролей — Фамусова в «Горі від розуму»

О. Грибоєдова, Городничого в «Ревізорі» М. Гоголя, Кречинського в «Весіллі» О. Сухово-Кобиліна та ін.

Вирішальним чинником його розвитку і однією з небагатьох поступок українському руху з боку державної (російської) влади став дозвіл користуватися на сцені українською мовою, який був даний урядом в 1881 р. Завдяки цьому театр залишався єдиним місцем, в якому українська культура могла розвиватися більш-менш вільно, тому він швидко зосередив у собі велику творчу енергію. Вплив театру виходив за художні рамки, оскільки в душі багатьох українців іскра національної гордості і самосвідомості часто спалахувала під час перегляду виконаного рідною мовою спектаклю.

У Києві за ініціативою відомого українського письменника і перекладача Михайла Старицького, за участю талановитих артистів — братів Тобілевичів (Карпенка-Карого, Садовського і Саксаганського), артисток Марії Заньковецької і Ганни Затиркевич була заснована перша театральна трупа на Придніпров’ї. Організація цієї трупи мала велике значення для розвитку української драматургії, з’явилася потреба збагатити театральний репертуар. Ця потреба висунула нові драматичні таланти: М. Старицького,

М. Кропивницького і І. Тобілевича, які є справжніми творцями української соціальної драми. Відомий російський театральний діяч К. Станіславський називав Кропивницького, Заньковецьку, Саксаганського, Садовського «блискучою плеядою», яка нічим не поступалася російським знаменитостям. Вони сприймали театр, як надзвичайно цінну школу народного виховання, а свою діяльність в театрі вважали важливим суспільним служінням і тим самим заклали міцні основи для розвитку українського театру і заохотили інших письменників спробувати себе в цій галузі літературної творчості.

Окрім Лесі Українки, Івана Франка, Панаса Мирного, в українській драматургії з’явилися імена Людмили Старицької-Черняховської, Григорія Цеглинського, Антона Крушельницького і Василя Пачовського. Пробували свої сили в драматургії Олесь, Степан Васильченко, але значно поступалися силою таланту своїм попередникам і видатному наступнику — Володимиру Винниченку. На початку XX ст. в Україні налічувалося близько 300 театральних колективів.

Оперні співачки — сестри Ганна і Соломія Крушельницькі — співали на сценах оперних театрів Європи і Америки. Свою оперну майстерність після навчання у Львові вони удосконалювали і відточували в Італії. До їх репертуару входили партії з опер Моцарта, Вагнера, Чайковського, Брамса, Гулака-Артемовського, Лисенка. Соломію Крушельницьку порівнювали з блискучими Карузо і Шаляпіним.

67