3.6. Духовна культура епохи Просвітництва

Терміном “Просвітництва” в історії культури позначають той ідейний напрям епохи капіталізації суспільства, що розхитував духовні основи феодального ладу (ХУІІ-ХУІІІ ст.). Розвиток ідей Просвітництва бере початок в Англії і поширюється у Франції, Німеччині, Італії та інших країнах Європи. Причинами цього були становлення національних держав, революційний розвиток економіки, соціальні суперечності.

Носії ідей Просвітництва мали за мету докорінну перебудову суспільних відносин, зміст яких мав визначати розум, а також принципи рівності, свободи, справедливості. За переконаннями просвітителів (Ж. Мельє, Вольтер, Монтеск”є, Дідро, Руссо, Гельвецій) ці принципи зумовлені самою природою людини.

Спонукальною причиною історичного розвитку і сили розуму просвітителі вважали поширення прогресивних ідей, знань і духовності в суспільстві. Розкутість розуму людей, вважали вони, сприятиме їх політичній активності. Віра в можливість безмежної досконалості людини споріднює просвітителів з гуманістичними традиціями Ренесансу.

Просвітництво, через специфічні умови розвитку європейських країн, мало свої відмінності і особливості, але разом з тим йому властиві й спільні риси, що відзначені вище. Це дає підставу бачити в Просвітництві цілісний етап в історії європейської культури.

У добу Просвітництва зріс соціальний статус літератури і мистецтва як зосередження духовного життя. Художня культура стала провідним чинником розвитку суспільства. Вона репрезентована такими художніми напрямами як бароко, класицизм, рококо, сентименталізм.

3.7. Загальні риси розвитку культури хіх ст.

На розвиток культури ХІХ ст. вплинули світоглядні та соціальні зміни. Серед них:

• прискорений розвиток капіталізму;

• демократизація політичного життя;

• формування світогляду під впливом принципу історизму. Історія для ХІХ ст. типове захоплення. Це час утворення історичних товариств, музеїв, журналів, шкіл. Причина – швидкоплинні глобальні політичні зрушення;

• завершення формування наукового світогляду, що стало причиною створення нового типу культури, в якій домінує наука, насамперед техніко-економічна та природнича. Погляд на природу змінився від метафізичного на діалектичний. Цьому сприяли три революційних наукових відкриття (клітинна теорія, відкриття закону збереження та перетворення енергії, еволюційна теорія).

В цю епоху взаємодіяли такі культурні процеси, як розвиток національних культур та інтегруючі культурні феномени світового значення (концепції Гегеля, Дарвіна).

Розвиток світових економічних контактів зумовив зростання міжнародного культурного обміну – це міжнародні конгреси, виставки. Поширилися взаємовпливи культур Сходу і Заходу. Проте процес “європеїзації” культури був домінуючим.

Художня культура збагатилася мистецькими доробками, що були здійснені в межах таких напрямків, як класицизм ( Ж.Л. Давід, Н. Буало, Корнель), романтизм (Г. Гейне, Дж. Байрон, Е. По, М. Лермонтов), реалізм (О. де Бальзак, Ч. Діккенс, Ф. Стендаль), натуралізм (Е. Золя, Гі де Мопассан, А. Доде, Е. Гонкур), символізм (Ш. Бодлер, П.Верлен, А. Рембо, Д. Мережковський, К. Бальмонт).

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1.Ідеал людини в культурі Давнього Сходу:

а) універсал;

в) мислитель;

с) страстотерпець;

д) раб;

е) герой.

2.Давньоримська культуроутворююча ідея:

а) космічність;

в) державність;

с) індивідуальність;

д) антропоцентричність;

е) антропоморфність.

3.Людина в культурі Давнього Сходу:

а) дієва;

в) персоналістична;

с) родова;

д) суперечлива;

е) раціональна.

4.Вислів: «Наш космос став видимою живою істотою» належить культурі:

а) античній;

в) середньовічній;

с) ренесансній;

д) новій;

е) новітній.

5.Давньогрецька світомодель:

а) антропоморфна;

в) соціальна;

с) державна;

д) персоналістична;

е) антропоцентрична.

6.Вислів: «Твоя душа просвітлена, і твоє імя живе у вічності. Ти так завжди, поза загибеллю» належить культурі:

а) Давнього Єгипту;

в) Передньої Азії;

с) Давнього Китаю;

д) Давньої Японії;

е) Давньої Індії.

7.Ідеал людини в античній культурі:

а) універсал;

в) мислитель;

с) страстотерпець;

д) раб;

е) герой.

8.Людина в культурі античності:

а) ірраціональна;

в) персоналістична;

с) родова;

д) суперечлива;

е) раціональна.

9.Наймолодшою з культур є культура:

а) китайська;

в) японська;

с) арабська;

д) індійська;

е) корейська.

10. Слова: «Я створив тебе…, щоб ти без обмеження сам собі зробився творцем і сам викував цілком свій образ» – були звертанням до людини доби:

а ) Середньовіччя;

в) Ренесансу;

с) бароко;

д) класицизму;

е) реалізму.

11. Православний храм:

а) антропоморфний;

в) антропоцентричний;

с) антропокосмічний;

д) космоцентричний;

е) космологічний.

12. Ренесансна модель світу:

а) антропокосмічна;

в) антропоморфна;

с) антропоцентрична;

д) космоцентрична;

е) космоморфна.

13. Ідеальна особистість Ренесансу:

а) герой;

в) мислитель;

с) страстотерпець;

д) раб;

е) універсал.

14. Модель часу доби Середньовіччя:

а) циклічна;

в) хвильова;

с) лінійна;

д) позачасова;

е) спіральна.

15.Слова: «Людина є тим, що вона їсть» – виголошував герой:

а) рококо;

в) класицизму;

с) романтизму;

д) реалізму;

е) символізму.

16. Знаний заклик: «Знання – сила» - був породженням доби:

а) античної;

в) середньовічної;

с) ренесансної;

д) нової;

е) новітньої.

17.Слова: «Обставини не мають значення, уся суть – у характері» – характеризують героя доби:

а) античної;

в) середньовічної;

с) ренесансної;

д) нової;

е) новітньої.

18. Художній текст: «Я – м’яч несталого щастя, образ рухомості та зерцало несталості життя людського» – належить стилю:

а) бароко;

в) рококо;

с) романтизму;

д) класицизму;

е) символізму.