- •Тема 1. Специфіка культурологічного знання
- •1. Предмет та методологічні основи курсу
- •2. Поняття, структура та функції культури
- •3. Сучасні культурологічні теорії
- •4. Культурна політика
- •Предмет і методологічні основи курсу
- •1.2. Поняття, структура та функції культури
- •1.3. Сучасні культурологічні теорії
- •1.4.Культурна політика
- •Сучасні культурологічні теорії.
- •Тестові завдання
- •Тема 2. Історична типологізація культури та характеристика її основних типів
- •Специфіка та основні завдання типології культури
- •Історична типологізація культури. Головні критерії
- •Типологія культури як наукова проблема
- •2.2. Історична типологія культури
- •Тема 3. Історико - культурні етапи
- •3.2. Антична культура східного і західного регіонів
- •3.3. Культура Візантії і Середніх віків
- •3.4. Культурний феномен Відродження
- •3.5. Культура Нового часу
- •3.6. Духовна культура епохи Просвітництва
- •3.7. Загальні риси розвитку культури хіх ст.
- •4. Тема Інформаційно – знакове розуміння культури
- •Інформаційно-семіотичне розуміння культури
- •4.3. Види знаків та символів
- •5. Тема Динаміка культури
- •1.Термін «культурна динаміка»
- •2.Типи культурної динаміки: фазовий,циклічний та інверсійний
- •Термін «культурна динаміка»
- •5.2.Типи культурної динаміки: фазовий,циклічний та інверсійний
- •Тестові завдання
- •6.Тема Сучасний етап і тенденції розвитку української культури
- •Оновлення української культури та перспективи розвитку
- •Національний характер, свідомість і самосвідомість як феномен культури
- •Тема Особистість у світі культури. Культура особистості
- •7.1. Людина в світі культури
- •7.3.Постмодернізм
- •7.4. Молодіжна субкультура
- •Тема 8. Естетика як наука та її основні категорії
- •Предмет естетики та становлення проблематики науки
- •Сткруктура естетичної свідомості
- •Основні естетичні категорії: «гармонія»і «міра»,»прекрасне» та «потворне»,»піднесене», «героїчне» та «низьке», «трагічне» та «комічне»
- •8.1. Предмет естетики та становлення проблематики науки
- •Природа естетичної діяльності
- •Сткруктура естетичної свідомості
- •Елементи
- •8.3.Основні естетичні категорії Природа величного
- •9.Тема Художня культура
- •1.Зміст поняття художня культура
- •2.Походження та функції мистецтва
- •3.Види та жанри мистецтва (просторове та тимчасове)
- •9.1.Зміст поняття художня культура
- •9.2.Походження та функції мистецтва
- •Соціокультурні функції мистецтва
- •Функції мистецтва по відношенню до суспільства
- •Функції мистецтва стосовно культури
- •Функції мистецтва по відношенню до власних потреб
- •9.3.Види та жанри мистецтва (просторове та тимчасове)
- •10.Тема Етичний вимір культури
- •Моральні проблеми в контексті співвідношення національно-загальнолюдських цінностей
- •Моральні проблеми в контексті співвідношення національних і загальнолюдських цінностей
- •Структура моральної свідомості
- •Добро як визначальна ідея моральної свідомості
- •Моральне зло,його походження та сутність
- •Совість і обов”язок як категорії моральної свідомості
- •Моральна культура спілкування і її принципи: рівність, альтруїзм, повага, толерантність
- •11. Перелік семінарських занять
- •1.Інформаційно-семіотичне розуміння культури
- •2.Види знаків та символів
- •3.Термін «культурна динаміка»
- •1.Передумови та джерела формування української культури
- •3.Оновлення української культури та перспективи розвитку
- •4.Проблема визначення національного характеру
- •Предмет естетики та становлення проблематики науки
- •Естетика: Підручник / л. Т. Левчук, д. Ю. Кучерюк, в. І. Панченко; За загальною редакцією л. Т. Левчук. – к.: Вища школа, 1997. – с. 67-108.
- •Семінарське заняття № 7 Тема: Поняття і структура моральної свідомості
- •Література
- •Аболіна т.Г. Етика: Навчальний посібник. – к.: Либідь, 1992.
- •Технічних та інших навчально-наочних засобів, які використовуються в навчальному процесі
Структура моральної свідомості
Моральна свідомість ідеально (умоглядно) відображує і впорядковує не реальність як таку, а саме моральну практику й моральні відносини. Тобто з єдиної, цілісної реальності вона виокремлює те, що здійснюється в межах протистояння добра і зла.
Безпосередній зміст моральної свідомості становлять моральні норми, тобто елементарні форми моральної вимоги, зразки поведінки, що відбивають усталені потреби людських відносин та мають обов”язковий характер. Це також усталена риса масового явища. Всі моральні норми стосуються конкретних сторін людської поведінки.
Сутнісні риси моральних норм:
імперативність (обов”язковість), характер якої є категоричним (людина має їх виконувати неодмінно), а не гіпотетичним (умовним);
універсалізм (в різних регіонах світу є актуальною), унеможливлює подвійні стандарти в царині моралі.
Головний критерій моральних норм – взаємність: вимагай від себе того, чого вимагаєш від інших. Проблема моральних норм актуалізується на сучасному етапі історії людства, коли орієнтація на аномальні зразки (екстрамізм, гонка озброєнь, індустріалізація та ін.) поставила під загрозу саме існування людства. На відміну від моральних норм, які стосуються конкретних аспектів людської поведінки, моральні принципи характеризують цілісну лінію поведінки людини, є складовими її мморального характеру (справедливість, працелюбність, гуманізм, патріотизм та ін.. Тобто вони дозволяють нам прогнозувати дії людей у різних ситуаціях, а не лише за певних обставин.
Своєрідною специфікою моральних принципів є вміння не перетворювати їх на знаряддя тиску на інших людей. Моральним принципам не властива категоричність, а тому прищеплювати їх іншим можна лише силою власного прикладу. Інакше вони неодмінно втрачатимуть свою дієвість. Для реалізації вимог моралі потрібні значущі спонуки до дії – тобто мотиви, які і виражають зацікавленість людини в певній дії і є відповіддю на запитання, а чому вона її вчинила.
Мотивація може зіткнутися із проблемою, при якій моральна вартість самого вчинку не завжди відповідає моральній вартості мотиву, що лежить в їх основі. Адже зовні добронравні вчинки часом зумовлені такими мотивами, які з мораллю несумісні, - жадоба слави, влади, користолюбство та ін. З іншого боку, часом люди від щирого серця скоюють щось недоречне або й згубне за наслідками (феномен “ведмежої послуги”). Отже, якщо дії людини є лише зовні моральні, а по суті вуалюють позаморальні чи аморальні мотиви, моральна оцінка їх буде нижчою, ніж у тому випадку, коли б такі дії базувалися на моральних мотивах. Водночас провина засуджується мораллю менш суворо, якщо вона зумовлена не злим задумом, а щиросердною помилкою.
Ціннісні орієнтації людини формують тривалу смислову перспективу її діяльності. Тому тут актуалізується доповнююча мотивацію (чому, для чого людина діє певним чином) ціннісна орієнтація, яка висвітлює те, заради чого діє людина. Отже, смислове значення цінності визначається як суб"”ктивна значущість певних явищ реальності з точки зору потреб людини і її інтересів. Але треба зауважити, що цінність відрізняється від простої корисності. Ми будемо розрізняти два типи цінностей:
Перші, сенс яких визначається наявними потребами й інтересами людини;
Другі – цінності, які, навпаки, надають смислу існування самої людини.
Цінності другого типу є смисложиттєвими, оскільки вони є самодостатніми і, отже, такими, що принципово вимагають морального ставлення до себе. Саме ці цінності залучають людину до духовного самовдосконалення.