4. Тема Інформаційно – знакове розуміння культури

1. Культура – сукупність знакових систем

2. Інформаційно-семіотичне розуміння культури

3. Види знаків та символів

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

4.1. Культура – сукупність знакових систем

Формування культурології як самостійної наукової дисципліни в ХХ ст. було у значній мірі намаганням подолати різноманітність уявлень про культуру і побудувати її загальну теорію. Розробка цих теоретичних поглядів відбувалася у двох основних напрямках.

Культура – це соціальна інформація, яка зберігається, накопичується у суспільстві за допомоги створювальних людьми знакових засобів.

• адаптаціонизм:

• ідеаціонизм.

Адаптационизм - розглядає культуру як специфічно людський спосіб взаємодії з оточуючим середовищем. Центральне місце в поясненні культурних явищ відводиться тут діяльності.

Ідеаціонизм – пояснює культуру як галузь ідеального, яка містить наслідки духовної творчості. Визначаючим началом тут є лише окрема обмежена сфера духовної творчості – головним чином наука і мистецтво (так звана “висока культура”). Саме тут створюються символи, ідеї, цінності, в контексті яких люди сприймають і розуміють дійсність, будують своє буття у світі.

Позиції адаптационизму та ідеаціонизму на протязі останнього часу поступово зближуються. Основою, на якій відбувається це зближення, є інформаційно- семіотична концепція культури.

Вихідним моментом інформаційно-семіотичного підходу до культури є адаптационістська теза про способи та наслідки людської діяльності.

2. Інформаційно-семіотичне розуміння культури

З інформаційно – семіотичної точки зору, світ культури постає у трьох основних аспектах:

1. Світ артефактів,

2. Світ смислів,

3. Світ знаків.

Феномени культури – будь-які артефакти (штучно створені людьми предмети і явища.), які несуть в собі смисли, тобто постають як знаки, що мають значення. Сукупність знаків утворює тексти, у яких міститься соціальна інформація (див.рис.1).

Виходячи з вище сказаного, можна сформувати коротке (інформаційно-семіотичне) визначення культури:

Культура – це соціальна інформація, яка зберігається і накопичується у суспільстві за допомогою створюваних людьми знакових засобів.

АРТЕФАКТИ ( від лат. – штучний, виконаний) – це продукти та наслідки людської діяльності. Артефакти – це штучно створені людиною,суспільством продукт культури, господарські знаряддя, зброя, одяг, предмети культу і поклоніння, тощо.

Знання (когнітивний смисл) лат. –знання, пізнання – це інформація про властивості об”єкту. Може здатися, що таке визначення є тривіальним. Проте, насправді його простота недостатня. Визначення знання – одне із складних філософських питань, з приводу якого існує багато різних думок:

• інформація є завжди інформація про щось, а тому в будь-якій інформації міститься якесь знання (відомості про деякий об”єкт). Але інформація і знання – все ж таки поняття тотожні. Знання є зміст інформації, що характеризує її об”єкт, а інформація тут співвідноситься тільки з об”єктом, виноситься за дужки:

СЕМІОТИКА- або семіологія (від грец. semeion — знак, ознака) — наука, яка досліджує способи передачі інформації, властивості знаків та знакових систем в людському суспільстві (головним чином природні та штучні мови, а також деякі явища культури, системи міфів, ритуалів), природі (комунікація у тваринному світі) або в самій людині (зорове та слухове сприйняття тощо). Іншими словами, семіотика — це теорія знаків та знакових систем.культури передбачає вивчення соціокультурних процесів і явищ,як системи висловлювань,культурних текстів,культурних мов,яке здійснюється насамперед лінгвістичними методиками.Засновник семіотики американський філософЧ.Пірс(1839-1914).

Семантика як розділ семіотики вивчає знакові системи як засоби вираження смислів,методи інтерпретації знаків культури.

Різноманітні знакові системи виступають специфічно людським каналом передачі інформації від покоління до покоління.Спільним для всієї живої природи каналом передачі інформації є генетичний.Людська культура починається там і тоді,коли з`являється здатність свідомості до символізації.ЗНАК виступає частиною матеріального світу,а СИМВОЛ –частиною людського світу значень.Знак характеризується інструментальністю і адресністю,прямим зв`язком між знаком і тим ,що він означає.У символі прямий,первісний буквальний смисл передбачає водночас смисл інший,непрямий,вторинний,переносний: наприклад,трикутник,як символ може означати те,що взагалі не має відношення до трикутної форми.

Символи утворюють символічні композиції в просторі та часі.Комбінація символів істотно впливає на їх інтерпретацію