- •Тема 1. Специфіка культурологічного знання
- •1. Предмет та методологічні основи курсу
- •2. Поняття, структура та функції культури
- •3. Сучасні культурологічні теорії
- •4. Культурна політика
- •Предмет і методологічні основи курсу
- •1.2. Поняття, структура та функції культури
- •1.3. Сучасні культурологічні теорії
- •1.4.Культурна політика
- •Сучасні культурологічні теорії.
- •Тестові завдання
- •Тема 2. Історична типологізація культури та характеристика її основних типів
- •Специфіка та основні завдання типології культури
- •Історична типологізація культури. Головні критерії
- •Типологія культури як наукова проблема
- •2.2. Історична типологія культури
- •Тема 3. Історико - культурні етапи
- •3.2. Антична культура східного і західного регіонів
- •3.3. Культура Візантії і Середніх віків
- •3.4. Культурний феномен Відродження
- •3.5. Культура Нового часу
- •3.6. Духовна культура епохи Просвітництва
- •3.7. Загальні риси розвитку культури хіх ст.
- •4. Тема Інформаційно – знакове розуміння культури
- •Інформаційно-семіотичне розуміння культури
- •4.3. Види знаків та символів
- •5. Тема Динаміка культури
- •1.Термін «культурна динаміка»
- •2.Типи культурної динаміки: фазовий,циклічний та інверсійний
- •Термін «культурна динаміка»
- •5.2.Типи культурної динаміки: фазовий,циклічний та інверсійний
- •Тестові завдання
- •6.Тема Сучасний етап і тенденції розвитку української культури
- •Оновлення української культури та перспективи розвитку
- •Національний характер, свідомість і самосвідомість як феномен культури
- •Тема Особистість у світі культури. Культура особистості
- •7.1. Людина в світі культури
- •7.3.Постмодернізм
- •7.4. Молодіжна субкультура
- •Тема 8. Естетика як наука та її основні категорії
- •Предмет естетики та становлення проблематики науки
- •Сткруктура естетичної свідомості
- •Основні естетичні категорії: «гармонія»і «міра»,»прекрасне» та «потворне»,»піднесене», «героїчне» та «низьке», «трагічне» та «комічне»
- •8.1. Предмет естетики та становлення проблематики науки
- •Природа естетичної діяльності
- •Сткруктура естетичної свідомості
- •Елементи
- •8.3.Основні естетичні категорії Природа величного
- •9.Тема Художня культура
- •1.Зміст поняття художня культура
- •2.Походження та функції мистецтва
- •3.Види та жанри мистецтва (просторове та тимчасове)
- •9.1.Зміст поняття художня культура
- •9.2.Походження та функції мистецтва
- •Соціокультурні функції мистецтва
- •Функції мистецтва по відношенню до суспільства
- •Функції мистецтва стосовно культури
- •Функції мистецтва по відношенню до власних потреб
- •9.3.Види та жанри мистецтва (просторове та тимчасове)
- •10.Тема Етичний вимір культури
- •Моральні проблеми в контексті співвідношення національно-загальнолюдських цінностей
- •Моральні проблеми в контексті співвідношення національних і загальнолюдських цінностей
- •Структура моральної свідомості
- •Добро як визначальна ідея моральної свідомості
- •Моральне зло,його походження та сутність
- •Совість і обов”язок як категорії моральної свідомості
- •Моральна культура спілкування і її принципи: рівність, альтруїзм, повага, толерантність
- •11. Перелік семінарських занять
- •1.Інформаційно-семіотичне розуміння культури
- •2.Види знаків та символів
- •3.Термін «культурна динаміка»
- •1.Передумови та джерела формування української культури
- •3.Оновлення української культури та перспективи розвитку
- •4.Проблема визначення національного характеру
- •Предмет естетики та становлення проблематики науки
- •Естетика: Підручник / л. Т. Левчук, д. Ю. Кучерюк, в. І. Панченко; За загальною редакцією л. Т. Левчук. – к.: Вища школа, 1997. – с. 67-108.
- •Семінарське заняття № 7 Тема: Поняття і структура моральної свідомості
- •Література
- •Аболіна т.Г. Етика: Навчальний посібник. – к.: Либідь, 1992.
- •Технічних та інших навчально-наочних засобів, які використовуються в навчальному процесі
4. Тема Інформаційно – знакове розуміння культури
Культура – сукупність знакових систем
Інформаційно-семіотичне розуміння культури
Види знаків та символів
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
4.1. Культура – сукупність знакових систем
Формування культурології як самостійної наукової дисципліни в ХХ ст. було у значній мірі намаганням подолати різноманітність уявлень про культуру і побудувати її загальну теорію. Розробка цих теоретичних поглядів відбувалася у двох основних напрямках.
Культура – це соціальна інформація, яка зберігається, накопичується у суспільстві за допомоги створювальних людьми знакових засобів.
адаптаціонизм:
ідеаціонизм.
Адаптационизм - розглядає культуру як специфічно людський спосіб взаємодії з оточуючим середовищем. Центральне місце в поясненні культурних явищ відводиться тут діяльності.
Ідеаціонизм – пояснює культуру як галузь ідеального, яка містить наслідки духовної творчості. Визначаючим началом тут є лише окрема обмежена сфера духовної творчості – головним чином наука і мистецтво (так звана “висока культура”). Саме тут створюються символи, ідеї, цінності, в контексті яких люди сприймають і розуміють дійсність, будують своє буття у світі.
Позиції адаптационизму та ідеаціонизму на протязі останнього часу поступово зближуються. Основою, на якій відбувається це зближення, є інформаційно- семіотична концепція культури.
Вихідним моментом інформаційно-семіотичного підходу до культури є адаптационістська теза про способи та наслідки людської діяльності.
Інформаційно-семіотичне розуміння культури
З інформаційно – семіотичної точки зору, світ культури постає у трьох основних аспектах:
Світ артефактів,
Світ смислів,
Світ знаків.
Феномени культури – будь-які артефакти (штучно створені людьми предмети і явища.), які несуть в собі смисли, тобто постають як знаки, що мають значення. Сукупність знаків утворює тексти, у яких міститься соціальна інформація (див.рис.1).
Виходячи з вище сказаного, можна сформувати коротке (інформаційно-семіотичне) визначення культури:
Культура – це соціальна інформація, яка зберігається і накопичується у суспільстві за допомогою створюваних людьми знакових засобів.
АРТЕФАКТИ ( від лат. – штучний, виконаний) – це продукти та наслідки людської діяльності. Артефакти – це штучно створені людиною,суспільством продукт культури, господарські знаряддя, зброя, одяг, предмети культу і поклоніння, тощо.
Знання (когнітивний смисл) лат. –знання, пізнання – це інформація про властивості об”єкту. Може здатися, що таке визначення є тривіальним. Проте, насправді його простота недостатня. Визначення знання – одне із складних філософських питань, з приводу якого існує багато різних думок:
інформація є завжди інформація про щось, а тому в будь-якій інформації міститься якесь знання (відомості про деякий об”єкт). Але інформація і знання – все ж таки поняття тотожні. Знання є зміст інформації, що характеризує її об”єкт, а інформація тут співвідноситься тільки з об”єктом, виноситься за дужки:
СЕМІОТИКА- або семіологія (від грец. semeion — знак, ознака) — наука, яка досліджує способи передачі інформації, властивості знаків та знакових систем в людському суспільстві (головним чином природні та штучні мови, а також деякі явища культури, системи міфів, ритуалів), природі (комунікація у тваринному світі) або в самій людині (зорове та слухове сприйняття тощо). Іншими словами, семіотика — це теорія знаків та знакових систем.культури передбачає вивчення соціокультурних процесів і явищ,як системи висловлювань,культурних текстів,культурних мов,яке здійснюється насамперед лінгвістичними методиками.Засновник семіотики американський філософЧ.Пірс(1839-1914).
Семантика як розділ семіотики вивчає знакові системи як засоби вираження смислів,методи інтерпретації знаків культури.
Різноманітні знакові системи виступають специфічно людським каналом передачі інформації від покоління до покоління.Спільним для всієї живої природи каналом передачі інформації є генетичний.Людська культура починається там і тоді,коли з`являється здатність свідомості до символізації.ЗНАК виступає частиною матеріального світу,а СИМВОЛ –частиною людського світу значень.Знак характеризується інструментальністю і адресністю,прямим зв`язком між знаком і тим ,що він означає.У символі прямий,первісний буквальний смисл передбачає водночас смисл інший,непрямий,вторинний,переносний: наприклад,трикутник,як символ може означати те,що взагалі не має відношення до трикутної форми.
Символи утворюють символічні композиції в просторі та часі.Комбінація символів істотно впливає на їх інтерпретацію