- •Тема 1. Специфіка культурологічного знання
- •1. Предмет та методологічні основи курсу
- •2. Поняття, структура та функції культури
- •3. Сучасні культурологічні теорії
- •4. Культурна політика
- •Предмет і методологічні основи курсу
- •1.2. Поняття, структура та функції культури
- •1.3. Сучасні культурологічні теорії
- •1.4.Культурна політика
- •Сучасні культурологічні теорії.
- •Тестові завдання
- •Тема 2. Історична типологізація культури та характеристика її основних типів
- •Специфіка та основні завдання типології культури
- •Історична типологізація культури. Головні критерії
- •Типологія культури як наукова проблема
- •2.2. Історична типологія культури
- •Тема 3. Історико - культурні етапи
- •3.2. Антична культура східного і західного регіонів
- •3.3. Культура Візантії і Середніх віків
- •3.4. Культурний феномен Відродження
- •3.5. Культура Нового часу
- •3.6. Духовна культура епохи Просвітництва
- •3.7. Загальні риси розвитку культури хіх ст.
- •4. Тема Інформаційно – знакове розуміння культури
- •Інформаційно-семіотичне розуміння культури
- •4.3. Види знаків та символів
- •5. Тема Динаміка культури
- •1.Термін «культурна динаміка»
- •2.Типи культурної динаміки: фазовий,циклічний та інверсійний
- •Термін «культурна динаміка»
- •5.2.Типи культурної динаміки: фазовий,циклічний та інверсійний
- •Тестові завдання
- •6.Тема Сучасний етап і тенденції розвитку української культури
- •Оновлення української культури та перспективи розвитку
- •Національний характер, свідомість і самосвідомість як феномен культури
- •Тема Особистість у світі культури. Культура особистості
- •7.1. Людина в світі культури
- •7.3.Постмодернізм
- •7.4. Молодіжна субкультура
- •Тема 8. Естетика як наука та її основні категорії
- •Предмет естетики та становлення проблематики науки
- •Сткруктура естетичної свідомості
- •Основні естетичні категорії: «гармонія»і «міра»,»прекрасне» та «потворне»,»піднесене», «героїчне» та «низьке», «трагічне» та «комічне»
- •8.1. Предмет естетики та становлення проблематики науки
- •Природа естетичної діяльності
- •Сткруктура естетичної свідомості
- •Елементи
- •8.3.Основні естетичні категорії Природа величного
- •9.Тема Художня культура
- •1.Зміст поняття художня культура
- •2.Походження та функції мистецтва
- •3.Види та жанри мистецтва (просторове та тимчасове)
- •9.1.Зміст поняття художня культура
- •9.2.Походження та функції мистецтва
- •Соціокультурні функції мистецтва
- •Функції мистецтва по відношенню до суспільства
- •Функції мистецтва стосовно культури
- •Функції мистецтва по відношенню до власних потреб
- •9.3.Види та жанри мистецтва (просторове та тимчасове)
- •10.Тема Етичний вимір культури
- •Моральні проблеми в контексті співвідношення національно-загальнолюдських цінностей
- •Моральні проблеми в контексті співвідношення національних і загальнолюдських цінностей
- •Структура моральної свідомості
- •Добро як визначальна ідея моральної свідомості
- •Моральне зло,його походження та сутність
- •Совість і обов”язок як категорії моральної свідомості
- •Моральна культура спілкування і її принципи: рівність, альтруїзм, повага, толерантність
- •11. Перелік семінарських занять
- •1.Інформаційно-семіотичне розуміння культури
- •2.Види знаків та символів
- •3.Термін «культурна динаміка»
- •1.Передумови та джерела формування української культури
- •3.Оновлення української культури та перспективи розвитку
- •4.Проблема визначення національного характеру
- •Предмет естетики та становлення проблематики науки
- •Естетика: Підручник / л. Т. Левчук, д. Ю. Кучерюк, в. І. Панченко; За загальною редакцією л. Т. Левчук. – к.: Вища школа, 1997. – с. 67-108.
- •Семінарське заняття № 7 Тема: Поняття і структура моральної свідомості
- •Література
- •Аболіна т.Г. Етика: Навчальний посібник. – к.: Либідь, 1992.
- •Технічних та інших навчально-наочних засобів, які використовуються в навчальному процесі
Соціокультурні функції мистецтва
Проблема соціокультурних функцій мистецтва є однією з найбільш фундаментальних проблем естетики. Сутність мистецтва найбільш виразно проявляється в його функціях, ролі, яку воно виконує в суспільстві. Є різні підходи до типології функцій мистецтва. Найбільш цікавими та обґрунтованими можна вважати підходи відомих дослідників філософських проблем культури і мистецтва Юрія Борисовича Борєва та Мойсея Самійловича Кагана.
Виходячи з ролі мистецтва в житті людини та суспільства, Ю.Б.Борєв дає наступну класифікацію його функцій:
- суспільно-перетворююча (мистецтво як діяльність) – мистецтво на основі переробки життєвого матеріалу створює образи “нової дійсності”, котрі ідейно-емоційно впливають на людей, орієнтуючи їх світосприйняття, мислення та соціальну поведінку;
- пізнавально-евристична (мистецтво як знання та просвіта) – твори мистецтва завжди втілюють та несуть певне знання, формують нові горизонти бачення життя;
- прогностична (“кассандрове начало”, або мистецтво як передбачення) – у творах мистецтва часто має місце інтуїтивно-цілісне передчуття майбутнього, образно-емоційне уявлення про нього, доповнюючи або навіть випереджаючи наукове передбачення;
- інформаційно-комунікативна (мистецтво як спілкування та повідомлення) – мистецтво завжди є повідомленням та спілкуванням, воно служить засвоєнню індивідом суспільного досвіду (історичного, національного); створюючи ідеї-символи загальнолюдських цінностей, воно сприяє залученню індивідів до культурних надбань людства;
- виховна (мистецтво як катарсис) – мистецтво формує цілісну особистість, структуру відчуттів та думок людей, загальний емоційний настрій на життя; особлива дієвість мистецтва пов’язана з катарсичним впливом його на читача чи глядача, котрий співпереживає героям художнього твору, ототожнюючи себе з ними;
- сугестивна (мистецтво як навіювання) - мистецтво нерідко діє немовби гіпнотично, може формувати впевненість перед битвою, священний страх, закликати до певної дії, мобілізуючи сили та здібності людей;
- естетична – (мистецтво як формування творчого духу та ціннісних орієнтацій) - мистецтво формує чуттєвість людини, здатність бачити життя крізь призму образності, уявлень про прекрасне та потворне, формує естетичні смаки, ідеали;
- гедоністична (мистецтво як насолода) - як художня творчість, так і сприйняття художнього твору несуть людині безкорисливу радість, задоволення від відкриття та співпереживання гармонії і довершеності.
- компенсаторна (мистецтво як психотерапія) – оскільки людина не завжди має можливість реально змінити своє життя у бажаному плані, у неї виникає потреба у мистецтві як особливому засобі, що дозволяє перетворити життя символічно, ілюзорно відновити у сфері духу гармонію, втрачену чи недосяжну у реальності.
Розглянемо особливості кожної з цих функціональних орієнтацій мистецтва.
Функції мистецтва по відношенню до людини
Проблема відношення мистецтва до людини має два масштаби: історичний і біографічний. Історичний масштаб проявляється в тому, що мистецтво з самого початку виступало засобом олюднення людини – відривало її від тваринного стану, підносило над суто біологічними, утилітарними практичними потребами. Вивчення вже первісного мистецтва свідчить про те, що мистецтво од самого початку одухотворювало, облагороджувало людину, активно розвивало в ній духовні потенції. Ступінь приналежності людини до мистецтва протягом усієї історії розвитку культури характеризувала загальний рівень її духовного розвитку, рівень естетичної сприйнятливості та здатність людей не обмежуватися лише задоволенням фізіологічних потреб. Тому слід наголосити, що мистецтво по відношенню до людини здійснює функцію розвитку її духовного потенціалу. І мистецтво розвиває духовність людини цілісно, впливаючи як на почуття, так і на мислення та волю. Ця функція по відношенню до окремої особистості знаходить свій прояв у реалізації потреби людини до духовного самовизначення, до здобуття самоусвідомлення. Нездатність мистецтва задовольнити цю потребу призводить до «знеособлення» людини. Завдяки мистецтву ми здатні розширити межі власної свідомості, і відповідно - залучитися до досвіду, накопиченого людством протягом усього свого розвитку.
Потреба в мистецтві кожної окремої особистості є насамперед естетичною, оскільки виражає прагнення людини переживати радість, задоволення, насолоду від досконалості художніх творінь. Ця функція мистецтва здійснює сильний зворотний вплив на цю потребу, розвиваючи та вдосконалюючи її.