- •Фізіологія рослин Навчальний практикум
- •Правила безпеки під час роботи в лабораторії
- •Перша допомога при травмах і отруєннях
- •Робота 2
- •Контрольні запитання
- •Розділ іі. Водний режим рослин
- •Робота 9
- •Контрольні запитання
- •Розділ ііі. Фотосинтез Робота 11
- •Робота 20
- •Робота 21
- •Робота 22 Фотосинтез та утворення крохмалю у листкових дисках пеларгонії
- •Хід виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Розділ IV. Дихання рослин
- •Контрольні запитання
- •Розділ V. Мінеральне живлення рослин
- •Оцінка вмісту елементів у клітинному соку рослини
- •Вміст поживних елементів у соку рослин
- •Виявлення нітратів у рослинах
- •Хід виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Розділ VI. Ріст і розвиток рослин
- •Робота 43
- •Хід виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Розділ VII. Стійкість рослин
- •Інгібування катехолоксидази в бананах важкими металами
- •Іі Вплив важких металів на активність атехолоксидази
- •Контрольні запитання
- •Додаток
- •1/15 М фосфатні буфери рН 3,6-7,4
- •0,1М фосфатний буфер рН 7,0
- •50ММ фосфатний буфер (рН 7,2) із додаванням 0,4м сахарози, 1% альбуміну сироватки крові бика, 10 мМ кCl та 5 мМ MgCl2
- •Словник ключових термінів
- •СписОк використаної літератури
Робота 21
Визначення інтенсивності фотосинтезу
Інтенсивність фотосинтезу можна оцінювати за кількістю поглинутого вуглекислого газу чи виділеного кисню, або ж за кількістю органічної речовини, синтезованої за певний проміжок часу. Метод, описаний у роботі, ґрунтується на врахуванні СО2, який поглинається дослідним листком. Визначення проводять у закритій посудині. Листок рослини поміщають у скляну колбу і витримують під різним освітленням. Контрольна колба служить для визначення початкового вмісту СО2 у повітрі: початковий вміст СО2 в контрольній колбі буде рівним початковому вмісту СО2 в досліді. При різних об’ємах контрольної і дослідної колб вносять відповідну поправку. Різниця у вмісті СО2 в повітрі колби до і після досліду характеризує кількість вуглекислого газу, поглинутого рослиною в процесі фотосинтезу.
Якщо інтенсивність фотосинтезу потрібно встановити з високою точністю, дослід виконують тричі і, окрім цього, враховують процес дихання. Для цього проводять такий самий дослід, закриваючи колбу (для уникнення фотосинтезу) світлонепроникним чохлом (чорний всередині, білий ззовні).
Мета роботи: експериментально визначити кількість вуглекислого газу, засвоєного листком у процесі фотосинтезу за одиницю часу.
Прилади і матеріали дослідження: бюретка; торзійна або електронна вага; лезо (скальпель); електрична лампа (200 Вт); конічні або плоскодонні колби (250 мл), пробірки на 4 мл; по 2 шт. на 1 варіант; гумові корки або Parafilm; ножиці; папір; фенолфталеїн у крапельниці; 0,02н розчин Ва(ОН)2; 0,02н HCl; листки форзиції або фуксії.
Хід виконання роботи
Перед дослідом 2 колби (дослід і контроль) ставлять у однакові умови і залишають відкритими протягом 20-30 хвилин для заповнення повітрям однакового складу.
Зрізають листок рослини. Лезом або скальпелем оновлюють зріз під водою і поміщають у пробірку з водою. Пробірку переносять у дослідну колбу. Обидві колби одночасно закривають корком або плівкою Parafilm. Колби ставлять на світло і фіксують час.
Через 15-20 хв пробірку з листком виймають, а колбу швидко закривають. Контрольну колбу також відкривають на кілька секунд.
Визначають площу листка ваговим методом. Для цього вирізають паперовий контур листка, зважують його з точністю до 0,001 г; паралельно визначають масу квадрата такого ж паперу з відомою площею, наприклад, 1 см2. За пропорцією визначають площу листка.
Аналізують повітря у колбах: у кожну колбу через отвір у корку наливають по 2-3 краплі фенолфталеїну і по 20 мл розчину Ва(ОН)2. Барит вступає в реакцію з вуглекислим газом відповідно до рівняння:
Ва(ОН)2 + CO2 = BaCO3 ↓+ H2O
Для збільшення площі контакту Ва(ОН)2 з CO2 обережно змочують цим розчином внутрішні стінки колб та періодично струшують вміст протягом 20-ти хвилин.
Надлишок бариту через отвір у корку чи в плівці Parafilm відтитровують HCl до зникнення рожевого забарвлення фенолфталеїну:
Інтенсивність фотосинтезу в мг СО2, поглинутого за годину на 1 дм2 поверхні, розраховують за формулою:
,
де А – об’єм (мл) НCl, який був використаний на титрування бариту в контролі;
В – об’єм (мл) НCl, який був використаний на титрування бариту в досліді;
0,44 – кількість мг CO2, що відповідає 1 мл 0,02н розчину HCl;
60 – коефіцієнт перетворення хвилин у години;
s – площа листка у дм2;
t – час експозиції, хв.
Барит при тривалому зберіганні може змінювати титр, тому перед титруванням встановлюють співвідношення між розчинами бариту і соляної кислоти, і, якщо потрібно, розраховують поправку до титру.
Результати досліду заносять у таблицю:
Варіант досліду |
Об’єм колби, мл |
Загальний об’єм бариту |
Об’єм бариту, зв’язаного з СО2 |
мг СО2 у колбі |
Поглинуто СО2 у ході фотосинтезу |
Інтенсивність фотосинтезу, мг СО2/дм2·год |
||
мл |
мл, з поправкою до титру |
до досліду |
після досліду |
|||||
Дослід |
|
|
|
|
|
|
|
|
Контроль |
|
|
|
|
|
|
|
|
Висновок.