Перша допомога при травмах і отруєннях

1. У випадку будь-якого нещасного випадку студенти зобов’язані негайно повідомити викладача або відповідальних працівників кафедри.

2. Якщо реактиви потрапили на тіло, їх потрібно змити великою кількістю проточної води, а потім нейтралізувати. Кислоти нейтралізують 3-5%-ним NaHCO₃, а луги – 2-3%-ним розчином оцтової або щавлевої кислот і знову водою. При ураженні кислотою слизової оболонки рота або очей їх обробляють 3-5%-ним розчином гідрокарбонату натрію.

3. Якщо на тіло потрапили органічні речовини, які нерозчинні у воді, їх змивають великою кількістю розчинника цієї речовини, а потім промивають етиловим спиртом і змащують кремом.

4. У разі поранення битим скляним посудом, рану насамперед очищають від уламків скла стерильним пінцетом або стерильною марлею, зупиняють кровотечу, очищають поверхню шкіри навколо рани від бруду і обробляють краї рани антисептиком (напр., розчином йоду). У випадку сильної кровотечі накладають стискаючу пов’язку (джгут) вище рани для припинення кровотечі, накривають рану стерильним перев’язувальним матеріалом і викликають лікаря.

5. У разі отруєння газом потерпілого слід негайно вивести на свіже повітря, напоїти великою кількістю молока і забезпечити спокій.

6. У разі ураження струмом, до прибуття лікаря, потерпілому забезпечують повний спокій і надходження свіжого повітря. Якщо порушене дихання і серцева діяльність, необхідно вдатися до штучного дихання та непрямого масажу серця і не припиняти цих дій до повного відновлення функцій або до прибуття медпрацівників.

7. У разі опіку гарячими предметами обпечене місце змочують розчином перманганату калію, етанолом або прикладають вату, зволожену рідиною від опіків. При сильних опіках слід негайно звернутися до лікаря.

8. Якщо у лабораторії спалахнув бензин, спирт чи інша легкозаймиста речовина, то полум’я слід засипати піском, накрити негорючою тканиною або застосувати вогнегасник. Людину, на якій зайнявся одяг, швидко і щільно закутують у протипожежну ковдру, щоб загасити полум’я.

РОЗДІЛ І. ФІЗІОЛОГІЯ РОСЛИННОЇ КЛІТИНИ. КЛІТИНА ЯК ОСМОТИЧНА СИСТЕМА

Робота 1

Явище плазмолізу та деплазмолізу в рослинних клітинах

П лазмоліз – явище відокремлення протопласта від оболонки рослинної клітини, яке властиве лише для живих, функціонально цілісних клітин. Причиною плазмолізу є зменшення об’єму протопласта внаслідок виходу води у гіпертонічному середовищі. Процес повернення плазмолізованої клітини до вихідного стану називається деплазмолізом, відбувається у гіпотонічному середовищі. На початковому етапі плазмолізу при великому збільшенні мікроскопа можна побачити тоненькі тяжі цитоплазми – плазмодесмові нитки або нитки Хехта, що свідчить про в’язкість та елас-тичність цитоплаз-ми.

Залежно від в’язкості цитоплаз-ми можна спосте-рігати різні форми плазмолізу (рис. 1). При невеликій в’я-зкості-опукла фор-ма плазмолізу, при вищій – увігнута, а при високій – су-домна форма плазмолізу. Форма і час настання плазмолізу залежать також і від природи йонів плазмолітика, оскільки вони здатні змінювати в’язкість цитоплазми рослинних клітин. Катіони К⁺ як компонент плазмолітика спричиняють набрякання та розрідження цитоплазми, а Са²⁺, навпаки, її ущільнення. По-різному діють на процес набрякання колоїдів цитоплазми й аніони. З колоїдної хімії відомий ліотропний ряд: цитрат < тартрат < сульфат < ацетат < хлорид < нітрат < йодид < роданід. Цитрат спричиняє найменше набрякання цитоплазми, а роданід – найбільше.

Мета роботи: визначити умови проходження плазмолізу та деплазмолізу в рослинних клітинах.

Прилади і матеріали дослідження: мікроскоп; предметні і накривні скельця; препарувальні голки; скальпель; пінцет; фільтрувальний папір; скляна паличка; 1 М розчини плазмолітиків – KNO₃, Ca(NO₃)₂, KCl, KCNS, цибуля з пігментованими лусками або червона капуста, листя традесканції.

Хід виконання роботи

1. Готують препарати епідермісу лусочок цибулі (листків червоної капусти чи традесканції), що містить антоціани. Поміщають їх у краплину води на предметне скло, накривають накривним скельцем і розглядають під мікроскопом. Знаходять недеформовані, інтенсивно пігментовані клітини. Зарисовують фрагмент поля зору.

2. Міняють воду, в якій знаходиться препарат, на розчин Ca(NO₃)₂. Для цього фільтрувальним папером з одного боку накривного скельця відтягують воду, а з протилежного боку скляною паличкою наносять краплю плазмолітичного розчину. Поступово, через 1-4 хв, речовина почне надходити в клітину.

3. Спостерігають за роз-витком різних форм плаз-молізу. Зарисовують клі-тини в стані плазмолізу.

4. П іпеткою біля нак-ривного скельця наносять кілька крапель води і фільтрувальним папером 3-4 рази “протягують” воду через препарат. Спостерігають явище деплазмолізу.

5. Міняють воду на розчини інших плазмолітиків. При дії йо-нів калію розглядають явище “ковпачкового” плазмолізу, як наслідок збільшення об’єму цитоплазми, спричиненого зда-тністю цих йонів розріджувати її (див. рис.2). К⁺-йони легко проникають у цитоплазму через плазмалему і значно повіль-ніше проходять у вакуолю. Цитоплазма, набрякає і збільшуєть-ся в об’ємі. Навколо вакуолі утворюються, т. зв. “ковпачки”.

6. Порівняти форми плазмолізу, спричинені 1М KNO_{3 ,} 1М Ca(NO₃)_2, 1М KCl, 1М K(CNS). Зарисувати клітини епідермісу у розчинах цих солей. Зробити висновок про характер впливу різних катіонів та аніонів на форму та час плазмолізу.