Контрольні запитання

1. Що таке стійкість рослин? Назвіть види стійкості.

2. Толерантність рослинних організмів, її фізіологічне значення.

3. Чи властива для рослин здатність до адаптації за дії стресових чинників? Відповідь обґрунтуйте.

4. Які неспецифічні реакції виникають у рослин на дію стресового чинника?

5. Які механізми підвищення стійкості рослин до дії низьких позитивних і негативних температур?

6. Які механізми підвищення стійкості рослин до дії низьких доз радіоактивного опромінення?

7. У деяких деревних рослин молоді листки навесні мають червонувато-фіолетовий колір. Яке значення має такий колір листя для рослин у цей час?

8. Рослини витримували в холодильній камері, в якій поступово знижували температуру. Виявили, що шоколадне дерево загинуло при +8 С, хінне дерево при +2 С, сосна при – 43 С, озиме жито при – 8 С, апельсинове дерево при –10 С. Яка рослина є найбільш холодостійкою?

9. Які речовини належать до групи кріопротекторів? У чому полягає їхня захисна функція?

10. Для яких рослин, теплолюбних чи холодостійких, характерним є високий вміст ненасичених жирних кислот у ліпідній фракції мембран?

11. Назвіть основний шлях досягнення рослиною хемотолерантності.

12. Посипання сіллю доріг взимку є досить поширеним явищем. Для чого це робиться і якими є наслідки цього явища для рослин, які ростуть вздовж доріг?

13. Як пояснити ріст у пустелях тюльпанів, рослин, що не визначаються високою посухостійкістю?

14. Які листки, швидше в’януть у випадку ґрунтової посухи? Верхні чи нижні? З чим це пов’язано?

15. Назвіть три групи галофітів. Які відомі вам рослини можна віднести до цих груп?

16. Які тканини рослин є найбільш чутливими до ушкоджуючої дії радіації?

17. Яке значення мають феноли і фітонциди у захисних реакціях рослин?

18. Фітоалексини, хімічна природа і фізіологічне значення.

Додаток

Найбільш вживані одиниці виміру та розмірності

Об’єм – літр, 1 л = 1000 мл = 10^-3 м³

Маса – грам, 1 г = 1000 мг = 1000 000 мкг

Молекулярна маса – грам на моль; Дальтон (Да), 1 Да = 1/12 маси ¹²С=1,6605  10^-27 кг

Площа – сантиметр квадратний, 1 см² = 0,01 дм²

Температура – градус Цельсія (°С); 0°С= 273,15 К

Енергія – джоуль, 1 Дж = 10⁷ ерг = 0,2388 кал; 1 калорія = 4,1868 Дж

Тиск – паскаль, 1 Па = 10^-5 бар = 9, 869210^-6 атм = 7,500610^-3 мм ртутного стовпчика;

1 атм = 760 мм рт. ст. = 1.013 бар = 1.01310⁵ Па

1 мм рт.ст.=3,386410³ Па = 3,342110^-2 атм.

Концентрація розчинів

Молярність (М) – число молей розчиненої речовини на 1 л розчину (термін “молярний” відповідає значенню моль/л)

Моляльність (м) – число молей розчиненої речовини на 1 кг розчинника

% (вага/об’єм) – вага в грамах розчиненої речовини на 100 мл розчину

% (вага/вага) – вага в грамах розчиненої речовини на 100 г розчину

% насичення – концентрація солі в розчині в % від максимальної концентрації, яка можлива за даної температури.

Одиниці ензиматичної активності

Найчастіше активність ензиму характеризують швидкістю каталізованої реакції, наприклад, у мкмолях перетвореного субстрату за 1 хв або в мкмолях утвореного продукту за 1 хвилину.

Офіційна одиниця ензиматичної активності в системі СІ – катал (кат). Вона використовується, головно, у роботах з хімічної кінетики. Катал – це така кількість ензиму, яка здатна перетворити 1 моль субстрату за 1 секунду.

Приготування реактивів

Виготовлення молярних розчинів із концентрованих кислот

Кислота	Відсотко­вий вміст	Приблизна молярна концентрація (М)	Для отримання 1М розчину (мл/л)	Густина (г/см3)
азотна фосфорна сірчана оцтова соляна	70,0 90,0 99,0 99,5 35,4	15,6 16,0 ( 48 N) 18,3 (36,6 N) 17,4 11,4	64,1 62,5 54,6 57,5 87,7	1,41 1,75 1,84 1,05 1,18

Баритова вода Ba(OH)₂ 0,1N. На технічних вагах зважують 8,6 г Ba(OH)₂ і розводять у мірній колбі місткістю 1 л у гарячій (з метою вилучення СО₂) дистильованій воді. Додають 1,5 г BaCl₂ і вимішують. Розчин залишають на 24 години. Після цього розчин доводять до мітки дистильованою водою, фільтрують через ватний фільтр. Перед кожним використанням реактиву визначають його титр за допомогою 0,02 N щавлевої кислоти.

Щавлева кислота 0,02 N. 2,521г щавлевої кислоти розводять у мірній колбі місткістю 1 л у дистильованій воді, і після повного розчинення об’єм доводять до мітки.

10^-3 М індолілоцтова кислота (ІОК).На аналітичній вазі зважують 17,4 мг ІОК, розводять у якнайменшій кількості 75%-ного етилового спирту і кількісно переносять за допомогою 1/15 М фосфатного буфера (рН 5,2) до мірної колби на 100 мл. Тим же буфером розчин доводять до мітки. Зберігають у темряві на холоді.

Фенолфталеїн.0,1 г фенолфталеїну розводять у 100 мл 70%-ного етилового спирту.

Розчин Люголя.100 г йодиду калію розводять у невеликій кількості води і додають 5 г кристалічного йоду. Розчин переносять до мірної колби на 100 мл і доводять дистильованою водою до мітки.

Приготування розчину 1%-ного крохмалю. 1г роз-чинного крохмалю розмішують із невеликою кількістю холодної дистильованої води і доливають до 90 мл киплячої води. Нагрівають до повного розчинення крохмалю, охолоджують, переносять до мірної колби на 100 мл і доводять до мітки. Розчин готують безпосередньо перед використанням.

Сахароза 1М. Зважують 342 г сахарози і розводять приблизно 800 мл теплої дистильованої води. Далі розчин кількісно переносять у мірну колбу на 1 л і після вистигання доводять об’єм до мітки.

Кухонна сіль 1М. Зважують 58,5 г NaCl і розводять так як і сахарозу.

Реактиви для польової лабораторії К.П.Магницького:

Реактив для визначення фосфору. 1 г молібдату ацетату натрію розчиняють у воді, додають 10г цинкового порошку і доводять водою до об’єму 1л.

Реактив на нітратний азот. Сухий реактив на нітрати складається із суміші сульфату барію (100 г), сульфату марганцю (10 г), цинкового пилу (2 г), лимонної кислоти (75 г), сульфанілової кислоти (4 г) і альфа-нафтиламіну (2 г).

Реактив для визначення фосфору. 1 г молібдату амонію висипають у 20 мл дистильованої води і нагрівають до розчинення. Після охолодження до розчину додають 20 мл концентрованої соляної кислоти і 160 мл води. Другим реактивом є олов’яна паличка.

Реактив для визначення калію. В 100 мл води розчиняють 3 г дипікриламіну і 1,3 г оксиду магнію. Розчин залишають на 15—20 годин, а потім фільтрують. Дипікриламін спричинює подразнення шкіри, тому працювати з ним треба обережно.

Реактив для визначення магнію. 100 г титанового жовтого розчиняють у 50 мл води і 150 мл етанолу. Реактив зберігають у темній посудині.

Виготовлення індикаторного паперу на хлор. Звичайний фільтрувальний папір просочують 10 %-ним розчином хромату калію, висушують і розрізають на квадратики.

ПРИГОТУВАННЯ БуферІВ