20. Сутність, структура та функції політики

Структура політики:

• Політичні відносини та політична діяльність (відображення характер взаємодії суспільних груп між собою та інститутами влади)

• Політична свідомість (свідчить про принципову залежність політичного життя, від свідомого ставлення людей до своїх владних значущих інтересів)

• Політична організація (характеризує роль інститутів публічної влади, як центрів управління і регулювання суспільних процесів)

Функції політики - це основні напрями її впливу на суспільство:

• вираження і задоволення соціальних інтересів

• інтеграція суспільства на основі узгодження соціальних інтересів

• раціоналізація соціальних суперечностей і конфліктів

• соціалізація особи, тобто становлення індивіда як члена людської спільноти

• забезпечення наступництва та інноваційності суспільного розвитку

Сутністю політики є не влада, а управління. Саме політика визначає стратегічні цілі й завдання розвитку суспільства в межах кожної окремої країни, людської спільноти в цілому. Вона є діяльністю з керівництва та управління як суспільством у цілому, так і його окремими ланками.

21. Об’єкт і предмет вивчення політології. Її взаємодія з іншими науками

Об’єкт: політична сфера, політичне життя, політичні проблеми, події, прогнози, технології політичних процесів. Об'єктом політології як науки виступає політична сфера суспільного життя, основний зміст якої складають політико-владні відносини як відносини з приводу влади в суспільстві. Предмет: вивчення політичних систем як сутності владних інститутів.

Зв'язки політології з історичною наукою, історією, зокрема з політичною історією. Історія як наука вивчає минуле людства в усій його конкретності й багатоманітності. За всієї багатоманітності минулого головним у ньому для історії є політичні події, процеси і факти. Загальна історія є передусім історією політики — вона вивчає головним чином процеси виникнення, розвитку й занепаду держав, відносини між ними, війни, революції тощо і в цій іпостасі виступає як політична історія.

Політика і економіка:

Суть полягає в підтримці адекватного економічного розвитку, орієнтованого на забезпечення зайнятості населення. Основні напрямки: бюджетна політика, інвестиційна, регіональна, фінансово-кредитна, зовнішньоекономічна.

Моделі взаємодії:

1. Політика розвивається всупереч економічному розвитку. Результат: реальна загроза для Д

2. Завдання пол.-ки і екон-ки практично співпадають. Результат: інтенсивний розвиток суспільства

3. Д в одних сегментах ставить економіку під жорсткий контроль, в інших – стимулює розвиток. Результат: подолання перехідного стану суспільства

4. Максимальне дистанціювання пол. інститутів та економіки. Результат: соціальна стабільність.

Політика і мораль:

Поєднання пол.-ки із загальнолюдською мораллю, яке є характерним для демократичних країн, досягається консенсусом, компромісами, цивілізованим ставленням до опозиції, запереченням фанатичної жертовності.

З’єднувальні ланки:

1. Громадська думка

2. Пол. цінності (справедливість, рівність, свобода, толерантність, громадськість)

3. Політичні норми (правила досягнення пол. цінностей)

4. Пол. інтереси

5. Пол. поведінка

Політика і право:

Правова політика – складова державної політики, основу якої складає цілеспрямована діяльність органів державної влади та інституцій громадянського суспільства у сфері правового регулювання суспільних відносин.

Форми:

• Правотворча форма (включає прийняття, зміну та скасування нормативних актів і нормативних договорів)

• Правозастосовча (використовується переважно в правозастосовних актах, документах індивідуального, персоніфікованого характеру)

• Доктринальна форма (переважно використання у проектах правових актів, у науковому передбаченні юридичних ситуацій)

Політика і культура:

Пошир. пол. цінностей у сусп. пов’язане з утвердженням демократичних стандартів пол. культури як невід’ємної частини заг. культури суспільства.

Політика і релігія:

Взаємозв'язок політики та релігії простежується в ді­яльності громадських об'єднань, політичних партій, про­грами яких містять релігійні ідеї або віровчення.

Остан­нім часом зближення політичних і релігійних позицій, особливо в поліконфесійних суспільствах, до яких нале­жить і Україна, відбувається довкола ідеї екуменізму — єднання зусиль усіх конфесій для досягнення соціальних суспільних і політичних цілей, спрямованих на консолі­дацію й забезпечення добробуту суспільства.

Конструктивна участь церкви в суспільно-політичних процесах передбачає:

- поширення в суспільстві ідеалів справедливості, гуманізму, терпимості до інакомисля­чих;

- активізацію діяльності служителів церкви в держа­вотворчих процесах;

- формування духовно-культурних за­питів людини;

- утвердження в суспільстві милосердя, вза­ємодопомоги, добродійництва.

Політика і екологія:

Важливого значення в сучасних умовах набуває еко­логічна політика — система заходів, здійснюваних дер­жавою з метою збереження довкілля й захисту природи. Екологічна політика ґрунтується на природоохоронному законодавстві, рівень якого значною мірою визначає Її ефективність. Важливим напрямом екологічної політики є пошук і впровадження нових природозберігаючих тех­нологій.