- •Предмет та методологічні засади політології
- •Партійні системи сучасності та їх різновиди. Політологічні відмінності політичних партій від громадських рухів
- •Політика як суспільне явище. Сутнісні концепції політики
- •Структура політології як науки і навчальної дисципліни
- •Політична система суспільства основні компоненти та побудова
- •Закони та категорії політології
- •Політичні партії і рухи як елементи політичної системи
- •Форма правління – як основна політологічна характеристика сучасної держави
- •Функції та завдання політичної системи суспільства
- •Політичне життя та громадянське суспільство: співвідношення та взаємодія
- •Основні політичні інститути та їх значення для розвитку політичної системи
- •Політична влада як основний компонент політики
- •Сутність, структура та функції громадянського суспільства
- •Поняття політичної влади
- •Поняття та класифікації політичних режимів
- •Федерація як форма державного устрою
- •Структура та функції політології
- •Тоталітаризм як вид політичного режиму та його основні характеристики
- •Унітаризм та конфедерація – основні характеристики та відмінності
- •Сутність, структура та функції політики
- •Об’єкт і предмет вивчення політології. Її взаємодія з іншими науками
- •Методологія політології
- •Політичне життя суспільства: основні компоненти
- •Поняття політичної культури. Складові політичної культури
- •Основні концепції політичної влади
- •Поняття та функції політичної культури
- •Політологія в системі суспільних наук
- •Держава як основний політичний інститут сучасної політичної системи. Класифікації держав.
- •29.Поняття та особливості громадянського суспільства.
- •35.Політичні партії в сучасній Україні.
- •37.Політичні еліти та їх різновиди.Функції політичних еліт.
- •38.Політична система та її основні компоненти
- •39.Типології політ. Культури. Функції політ. Культури.
- •40.Форми державного правління і державного устрою
- •41.Структура та функції держави.
- •42.Політика та змі
- •43. Виборча система: поняття, основні типи
- •45.Демократія як політичний режим та форма організації суспільства
- •46.Основні закони та закономірності політології
- •47.Змі : поняття, риси.
- •48.Людина в тоталітаризмі і демократії
- •49.Походження і сутність політ. Партій.Функції політ. Партій
- •50.Основні критерії та ознаки демократії
- •51.Поняття і типологія політичних режимів
- •52.Класифікація типів політичної культури
- •54.Пратійні системи. Становлення партійної системи в Україні.
- •55.Поняття політики як соціального явища
- •56.Політична система суспільства та можливості її модернізації в сучасних умовах
- •57.Основні приклади класифікації політичних лідерства і еліти.
- •58.Політична влада і проблеми політичного володарювання.Різниця між пануванням і володарюванням
- •59.Модель суспільно-політичного устрою в сучасній Україні
- •60.Політична наука в системі соціальних і гуманітарних наук
46.Основні закони та закономірності політології
Політологія вивчає передусім закони, за якими розвивається суспільство в цілому: загальносоціологічний закон історичного прогресу — розширення сфери політичного життя й підвищення її ролі в суспільстві, закон посилення ролі народних мас в історичному процесі, в розвитку демократії й самоврядування. функціонування політики, що визначають її життєдіяльність як особливого організму. Дія цих законів відтворює політичне життя на досягнутому ступені розвитку, використовує чинник часу, розкриває характер явищ політичного життя. Закони розвитку політичного життя, політичних систем, політичних відносин — це закони якісних перетворень на основі зіткнення протилежних сил і тенденцій у межах певної сутності. Загальні закони — це ті закони, що характерні для політичного життя всіх народів. Одиничні закони — це закони, які регулюють взаємовідносини влади й особи у певній державі.
Щодо існування закономірностей політики, а також відповідних їм і відображених у теоретичній формі законів чи закономірностей політології є два протилежні погляди. Один з них, досить широко представлений у марксистській літературі, визнає наявність необхідних, стійких і повторю-ваних зв´язків, тобто законів у суспільних, в тому числі політичних, відносинах, які формулюються у суспільствознавстві, зокрема в теорії політики. Такими у марксизмі є, наприклад, «закон класової боротьби», «закон визначальної ролі економічного базису (виробничих відносин) стосовно політичної надбудови», «закон соціальної революції», «закон зміни суспільно-економічних формацій» тощо.
Інший погляд, який характерний для немарксистського суспільствознавства, заперечує не стільки саму наявність об´єктивних закономірностей суспільного, у тому числі політичного, розвитку, скільки можливості їх наукового пізнання. Методологічною основою такої позиції є позитивізм, який виходить з того, що істинне (позитивне) знання можна здобути лише спеціальними (точними) науками. Істинним він визнає лише те знання, яке може бути підтверджене (верифіковане) в результаті його емпіричної перевірки. Оскільки знання про суспільство емпіричним шляхом перевірити, як правило, неможливо, воно не визнається істинним, а суспільствознавчі дисципліни не вважаються науками.
Позитивізм, щоправда, допускає деякі винятки щодо окремих суспільствознавчих дисциплін, зокрема стосовно політології. Істинним він визнає те політологічне знання, яке або експериментальне підтверджене, або здобуте за допомогою формально-логічних чи математично-формалізованих методів. Однак можливість пізнання саме закономір- ностей суспільного розвитку він заперечує в принципі.
Зазначена позиція позитивізму певною мірою зумовлена його негативною реакцією на марксистський економічний детермінізм, відповідно до якого все суспільне життя в кінцевому підсумку визначається розвитком продуктивних сил і виробничих відносин, що й зумовлює закономірний характер зміни суспільно-економічних формацій. Однак заперечуючи марксизм у цьому питанні, позитивізм узагалі відмовився від визнання будь-яких закономірностей суспільного розвитку та можливостей їх наукового пізнання, тим самим відмовивши суспільствознавству, в тому числі політології, у статусі науки.