51.Поняття і типологія політичних режимів

Політичний режим — система засобів і методів здійснення політичної влади; модель, форма взаємодії державновладних структур і населення. Будьякий політичний режим визначається трьома основними чинниками: 1) процедурами і способами організації владних інститутів та безпосереднім здійсненням влади; 2) стилем ухвалення суспільнополітичних рішень; 3) відносинами між політичною владою та громадянами. Політичний режим – це сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин, засобів і методів реалізації влади, наявність стосунків між державною владою та суспільством, панівних форм ідеології, соціальних і класових взаємовідносин, стандартизації ПК суспільства.

Тоталітарний (всеосяжний) – тотальний, насильницький контроль бюрократичного партійно-державного апарату над суспільством і особою.

Ознаки:

• Монопольний контроль держави над сферами життя суспільства

• Безконтрольність влади та її децентралізація

• Організація суспільного життя на принципах «надзвичайного стану»

• Наявність ідеології за допомогою якої здійснюється легітимація режиму

• Сильний апарат соц. контролю і примусу

• Мілітаризм і агресивність

Авторитарний - спосіб правління з обмеженим плюралізмом

Ознаки:

• Структура політичної влади в центрі якої одна людина чи група

• Відмова від тоталітарного контролю над суспільством, невтручання або обмежене втручання в поза політичні сфери

• Заборона діяльності політичної опозиції

• Контроль за ЗМІ

Демократичний – народ як основа демократичного правління

Ознаки:

• Визнання народу як джерела влади

• Виборність основних органів влади та посадових осіб і їх підвладність виборцям

• Підконтрольність державних органів виборним органам і відповідальність перед ними

• Забезпечення прав і свобод громадян

• Легальне існування опозиції і політичний плюралізм

• Державний устрій за принципом «розподілу влад»: дозволено все, що не заборонено законом.

52.Класифікація типів політичної культури

Типологія Алмонда і С. Верби:

• Патріархальний тип. Він притаманний суспільству з несформованою політичною системою, де відсутні спеціалізовані політичні ролі та інтерес громадян до політики, а їх політичні орієнтації невіддільні від релігійних і соціальних (існує переважно у відсталих племен).

• Підданський тип. Йому властиве здебільшого пасивне ставлення до політичної системи: особа в дусі підданської культури шанує авторитет уряду, пасивна в політичному житті (найпоширеніший цей тип у феодальному суспільстві).

• Активістський тип. Він вирізняється чіткою орієнтацією індивідів на активну роль у політичній системі, незалежно від позитивного чи негативного ставлення до її елементів або системи загалом.

Консервативно-ліберальна політична культура визнає головними цінностями громадянські права і свободи, традиції, але часто заперечує радикально-реформаторські зміни (особливо там, де при владі консервативні сили). У ліберально-демо-кратичнт культурі визнання буржуазно-демократичних цінностей і взірців супроводжується більшою лібералізацією та очікуванням соціальних реформ (скандинавські держави, де впливові соціал-демократичні партії). У капіталістичному суспільстві може існувати і другорядна політична культура — автократична у формі авторитарної чи тоталітарної (Німеччина за часів нацизму). Соціалістичному суспільству, стверджує Вятр, властива політична культура соціалістичного демократизму, а також другорядна — реліктова автократична культура. Політична субкультура — сукупність особливостей політичної культури певної соціальної групи, які відрізняють цю політичну культуру від культури іншої групи людей. 53.Сутність політичної культури

Політична культура — типова, інтегральна характеристика індивідуального чи колективного соціального суб´єкта та соціальних інститутів, суспільства в цілому, що фіксує рівень розвитку їх політичної свідомості, політичної діяльності та поведінки. Критерієм, своєрідним дзеркалом політичної культури соціального суб´єкта є його реальна політична практика. Оцінюючи зміст, характер політичної діяльності та поведінки, можна визначити якість і рівень політичної культури, її носія (індивідуального чи колективного). Зміст політичної культури різних соціальних суб´єктів неоднаковий за обсягом, структурою тощо. Політична культура суспільства є синтезом відповідних культур усіх існуючих у ньому соціальних спільнот і політичних інститутів. Політична культура є складовою духовної культури особи і суспільства загалом. Вона тісно поєднана з іншими видами духовної культури — моральною, правовою, управлінською тощо. Уконтексті загальної культури суспільства політична культура постає як культура політичного мислення і політичної поведінки. Вона значною мірою обумовлює ступінь цивілізованості політичного життя суспільства.