20. Основні джерела та періодизація історії Візантійського права

В історії Візантійського права (ВП) виділяють такі періоди:

І. Ранньовізантійське П (IV-VII)

1. Доюстиніанівське П

2. Юстиніанівське П

ІІ. Середньо візантійське П (VIII-XII)

1. Законодавство іконоборців.(9 ст.)

2. Зак-во Македонської династії (867-1028)

ІІІ. Пізньовізнатійський (13-15 ст)

1. Розпад імперії (12ст.)

2. Остаточний етап закінчення існування(15ст.).

ВП – це правова система, яка сформувалася на основі римського права, звичаєвого права народів та християнських цінностей.

Основні джерела:

• Римське П,

• Звичаєве П,

• імператорські конституції,

• праці юристів,

• постанови сенату,

• едикти магістратів тощо.

21. «Симфонія» держави та церкви у Візантії

На чолі держави стояв імп, спадкоємець влади рим цезарів. Він мав усю повноту законодавчої, судової і виконавчої влади і був верховним покровителем і захисником христ. ц. Візантійська православна церква грала величезну роль у зміцненні авторитету імператора. Саме церква розробила й освятила офіційну доктрину божественного походження імператорської влади і проповідувала єднання держави і церкви, духовної і мирської влади (їхню симфонію). На відміну від католицької (західної) візантійська церква в набагато більшій мірі економічно і політично залежала від імп, тому що існувала в умовах потужної централізованої д. Патріарха призначав імп, а вище духовен. – патріарх за згоди імператора. Єпископів обирали на з.їздах всіх єпископів. У розв.язанні церковних справ значну роль відігравав народ. Церква широко займалася благодійництвом.

22. Код. Юст.

Юст.—сх-римский імператор (527-565рр.)–один із засобів збереження рабовласництва-сильне і жорстке законодавство здатне тримати в покорі дедалі більше восстающих рабів. Код. Юст. мріяв відтворити колишню єдину Рим. імпер. Тим більше що законодавство перебувало у хаотичному стані. Вирішили піддати кодифікації все накопившееся право—цив, преторск, імператорська, твори юристів...Код.Юст. за розмахом незмірно превосходила попередніх. Її вирізняли широка творческая основа, дуже багато джерел, серйозність, послідовність їх обработки.Для здійснення кодиф.робіт Юст. 528 р. призначив комісію у складі 10 людей. Комісії було поручено насамперед систематизувати імпер. конст. 3 колишні кодиф. імпер. констит. полегшили роботи й через рік публікується збірка конст «Кодекс Юст.» Спірні питанння вирішили-прийняття багато нових конст. в 533р розроблений Кодекс фактично застарів і. Комісія його переглянула, оновила, привела у відповідність із кодифікацією. Отже. Кодекс Юст 524р є збори законів (імпер.конст.) у точному значенні цього терміну. Він з 12 книжок/титули. Для кодифікації юр. літ. в 530г. була створена спеціальна комисия з 17 чол. Дигести, чи П 533р., представляють собою збори уривків із 2000 творів (9200 уривків) 39 найвидатніших рим юристів. Д. діляться на 50 книжок/титули. Одночасно комісія здійснила переробку Інст Гая – навчч посібників для початківців юристів. Імператорська конституція, утвердившая Інституції, прямо адресується молоді, «жаждущей (вивчення) законів», і підкреслює, що Інст. є «першими елементами всієї юридичної науки». Інстит.Юст. складалася з 4книжок,98титулов;фрагменти; параграфів.Імперат. конституції, прийняті після сумлінної роботи комісії, увійшли до четверту частину кодифікації Юст. й одержали назва Новел. Відомо, було 168 новел, але цілком вони до нас потребу не дійшли. Код. Юст., що складається з 4 зазначених вище частин, в XII в. отримав назву Зводу цивільного права.