60. Конституційні закони ііі республіки (1875р.)

В Конституції 1875 року не було Декларації про принципи державної влади, перелік прав і свобод людини і громадянина. Вона зводилась до організації вищих державних організацій. Вона складалася з 3 законів: закону 24.07. 1975р. про огранізацію сенату, закону 25.07.1975р. про організацію державної влади, закону 16 липня 1975 р. - про відносини між гілками влади. Вони відрізнялися соєю короткістю. Президент обирався на 7 років з правов перевиборів. Він наділявся прерогативами монарха. Мав право законодавчої ініціативи, міг відстроити засідання парламенту, розпустити нижну палату, але за згоди верхньої, призначав військові звання, мав право помилування. Законодавча влада належала Палаті Депутатів, що вибиралася на 4 роки, загальним голосуванням. І Сенату, що складався з 75 пожиттєвих сеноторів, і 225 сенаторів, котрі обиралисч населенням на 9 років. Кожні три роки він оновлював третину. Мав право законодавчої ініціативи, розробкизаконів тощо. Конституція передбачала розробку ради міністрів, правовий статус якої не був затверджений, але міністри були відповідальні перед парламентом за ведення загальної політики. Конституційні закони не регламентували порядок проведення виборів. Обирати могли особи, що досягли 21 року і проживали у своєм окрузі 6 місяців. Не мали права голосувати жінки, військовослужбовці, населення колоній. Вибори проходили за мажоритарною системою в 2 тури: за першим необхідно було набрати 50% голосів, за другим – хто більше.

61. Особливості та правові наслідки революції Мейдзи

Поворотним циклом в історії Японії були події 1868р відомі як Мейдзи ісін. Вони призвели до повалення сьогунату Токугава та повязаної з нею системи бакухан. І встановлення нової системи - централізованої держави абсолютного типу на чолі з імп. Особл розвитку Яп полягають у тому, що вона дуже пізно стал ана шлях капіталістичного розвитку. Верхівку феодального класу складали сьогун і його рід, відносячи на другий план імператора. Після даної революції Японія стає сильною імперією, але феодальні пережитки збереглися і до поч 20ст. В середині 19ст. Японія перебувала у стані глубокої кризи, яка виникла в результаті розкладу феодального устрою. Головні сільськогосподарські землі знаходилися у власності дайме. Селяни віддавали їм, більшу частину врожаю, не враховуючи інших поборів. Подальльше посилення експлуатації в умовах слабкого розвитку техніки вело ддо розорення селян. В 19ст. З.являються великі капітали. Торгово-грошові відносини охоплюють як місто, так і село, але через вузькість ринку не можуть розвиватися. Погіршуються і зовнішньополітичні відносини. В 1853р. біля берегів Японії з.являється ескадра. ЇЇ командир – пері вимагав укладення торгового договоруна умовах, що зводили Японію до митної автономії. У 1868 році в Японії відбулася революція, що отримала назву Революція мейдзи. пПроти існуючого порядку виступили основні прошарки суспільства: селяни, робітники, ремісники, буржуазія, самураї. Дворянство, включаючи князів – опозиціонерів, завдяки економічній можливості отримали керівну роль в русі. В цей період главою Держави був імператор, але влада знаходилась в руках сьогуна. З 17ст. посаду сьогуна займали представники роду Токугава. Були сформовані задачі, повалити сьогунат Токугава. В 1867 році керівники руху вимагали від сьогуна Кейки терміновоїх передачі влади до рук імператора( 15-річного Муцухіто). І оголосили збір сил, щоб підтримати імператора. Сьогун у 1868 році висунув проти них військо, але воно зазналло поразки. Через пару місяців сьогунат капітулював. Влад перейшла до рук князів і самураїв. (Мейдзи– просвітницьке правління). За своїм змістом це була антифеодальна революція. Роздробленість селян руху, слабкість бурж визначили характер цієї революції. Вона відкрила шлях до розвитку капіталістичних відн, але зберегла пережитки феодалізму.