29. Система та основні риси права за «Салічною правдою»

Джерелами права у державі франків були звичаї і постанови королів законодавчого характеру – капітуляції. Завойоване населення Галлії жило за римськими законами. Збірником звичаєвого право франків була «Салічна правда», яка виникла приблизно у 510р. Юридичні звичаї, що там зафіксовані стосувалися найперше способу життя і побуту франкського села. Земля належала сільській громаді і поселитися на ній чужинцеві було неможливо, якщо проти цього виступив хоч один член громади. Проте, коли чужинець уже прожив хоча б рік, його не можна було виселити. У подальшому право власності на землю поступово переходить від громади до особи. Земля ділилась на дві групи: родові, благо набуті (власник міг розпоряджатися на свій розсуд). Зобов’язальне право було найменш розвинуте. Для дійсності договору необхідно було дотримуватись різноманітних обрядів – передати гілку, при вирубці лісу. Давні сімейні звичаї дозволяли одруження через укладання договору про купівлю дружини. Влада батька над синами закінчувалася в 12 років. Церква вела боротьбу проти розлучень, викрадення жінок, проти позашлюбних зв’язків. Кримінальне. «Салічна правда» свідчить про існування пережитків кривавої помсти. Могли вбити злодія якого спалили на гарячому. Згодом кривава помста замінюється великим штрафом.

30. «Папська революція» Західна традиція права

До 11 ст. право церкви було розчинене у житті церкви , в її власних структурах на одному рівні з теологією. Відсутніми були теорії відношення божественного, церковного, світського права відносно одне одного. У кінці 11 – початку 12 ст. в Західній Європі виникла корінна зміна в самій природі права. Воло було вилучене зі свого оточення. Вперше з.явилися сильні центральні органи влади, як державні, так і церковні. Злиття цих двох факторів : інтелектуального і політичного призвело до народження західних правових систем, з яких першою стала нова система кононічного права римської католицької церкви. Католицьке право було поділене на нове(нові законодавчі акти) та старе( старі тексти і канони . На фоні нової системи канон права свої правові системи почали створювати королівства та інші об.єднання. Створилося торгове, маноріальне, королівське право тощо. Великий вплив на формування цих систем мали релігійні фактори, адже створення цих систем стало відповіддю на революційні зміни всередині церкви і в відношенні церкви з владою В 1075 році, після 25 років агітації, папа Григорій 7 оголосив політичне і юридичне верховенство папства над всією церквою. І незалежністю церкви від короля. Він настоював на верховенстві в державних питаннях, отримати владу скидувати короліві імператорів. Імпрератор Генріх 4 саксонський відповів на цевоєнними діями. Громадянська війна між партіями папи і імператора розвивалася в Європі з перервами до 1122 року, коли в Німецькому містечку Вормсі був підписаний конкодат. В Англії та нормандії тимчасову перерву забезпечив Бекський конкодат 1107 року., але питання так і не було вирішено, аж до смерті архіепископа Томаса Бекета в 1170 році. Великі зміни виникли в житті західної церкви і у відносинах між церковною і державною владою за останню чверть 11 і першу 12 ст. , які отримали назву реформи Гільдебранта. Найважливішим документом Папської революції був документ, що отримав назву «Диктати Папи».1075року. В них містилось 27 коротких речень, які, нібито, були адресовані самому собі. Це:1. Рим.ц. заснована тільки Господом; 2.Рим єпископ називається Вселенським; 3. Папський легат має верховенство над всіма єпископами; 4.Він єдиний має право скидувати і призначувати єпископів;5.Тільки йому дозволено видавати закони; 7. Він може скидувати імператорів та ін.

32. Абсолютизм династії Тюдорів: юридичні аспекти. Тюдо́ри — королівська династія, що правила в Англії в 1485—1603 роках. Змінила династію Йорків. Засновник — Генріх VI (король в 1485—1509) по лінії батька походив з уельських феодалів, по матері був родичем Ланкастерів.

Інші представники Тюдорів на англійському троні: Генріх VIII (1509—1547), Едвард VI (1547—1553), Марія I (1553—1558), Єлизавета I (1558—1603).

Всі Тюдори, за винятком Марії I, проводили політику, що відповідала інтересам англійського дворянства і буржуазії XVI століття (Реформація, протекціонізм, сприяння мореплавству, боротьба з Іспанією та інше). Влада Тюдорів мала абсолютистський характер, парламент повністю підкорявся короні. Проте вже в останні роки правління Єлизавети почалася боротьба парламенту за більші права, з розвитком капіталістичних стосунків він ставав рупором буржуазної опозиції проти королівського абсолютизму. Ця боротьба досягла особливої гостроти за часів правління наступної династії — Стюартів.

Століття правління династії Тюдорів (1485-1603) часто називають найкращим періодом англійської історії. Генріх VII заклав основи багатої держави і могутньої монархії. Його син, Генріх VIII, утримував дорогий і відомий своїми розкошами двір, а також відокремив англіканську церкву від Риму. Його донька Єлизавета розгромила сильну на ті часи іспанську флотилію.

Проте були і негативні сторони. Генріх VIII витратив багатство, накопичене його батьком. А Єлизавета ослабила уряд, продаючи державні посади, щоб не просити гроші в парламенту.