10. Політична система Стародавнього Єгипту

У період своєї єдності Стародавній Єгипет за формою правління був централізованою монархією з надзвичайно широкою системою бюрократичного апарату. В усі періоди історії Стародавнього Єгипту вся верховна законодавча, виконавча та судова влада зосереджувалась у руках фараона (30 династій – близько 200 фараонів). Йому належали всі найвищі державні повноваження, він очолював державний апарат, був верховним воєначальником і найвищим суддею. Релігія, яка була в Стародавньому Єгипті державною, відносила фараона до богів. Як керівник культу, “син бога” фараон вважався посередником між землею і небесами: жерці виконували свої обов’язки за його дорученням. Центром управління державою був палац правителя. Центральною особою в царському дворі був дворецький – чаті (візир). Він очолював увесь державний апарат, охоплюючи й адміністративну владу і судову владу. Чаті був управителем усіх царських скарбниць, усіх складів, сховищ. Під його керівництвом перебували галузеві відомства - будинки. Високими державними чиновниками були зберігач царської печатки і головний скарбник. Чиновниками могли бути лише освічені люди. Особливе місце в системі державного механізму займали жерці. Їх функції не обмежувались релігійними справами. Вони проповідували святість, вічність влади фараона. Крім того, значення жерців збільшувалось у зв’язку з тим, що вони вміли лікувати, будувати складні архітектурні споруди, розраховувати площі земельних наділів. Жерці були опорою царської влади, але це не заважало їм при нагоді фактично відтісняти фараона від влади. Місцеве управління зосереджувалося в руках номархів (відали збиранням податків, судом, оформленням ополчення). Головою судової влади (як і всього державного апарату) був фараон. Вищою судовою установою держави з часів Стародавнього царства була «палата шести», яку очолював візир. Пізніше виникає «колегія тридцяти суддів» із поважних громадян найбільших міст країни. Крім дежравних судів, існували ще жрецькі та храмові суди.

11. Формування інститутів афінської демократії та її особливості

Реформи Тезея. Народ було поділено на 3 групи: евпатрідів(благородних), геоморів(землеробів), деміургів(ремісників). Базилевса(вождя) замінює архонт, який спочатку займав цю посаду довічно, а потім на 10 р. Афіняни обирали щороку по 9 архонтів. Рада старійшин була витіснена ареопагом. Реформи Солона. Запропонував скасування всіх боргів. Здійснив поділ населення за майновим цензом: І розряд–500 медимнів річний прибуток, ІІ–300, ІІІ–200, 4–решта населення. Створив Раду 400, яка щорічно обиралася з громадн перших 3 розрядів. Створив суд присяжних–геліею. Реформи Клісфена. Створив 10 територіальних філ, кожна з яких була поділена на тритії, а тритії на деми. Створив Раду 500, яка складалася з представників 10 філ. Створив остракізм(суд черепків).Створив колегію стратегів. Найважливішими органами були Рада – буле, народні збори – агора, та виборні посадові посади – стратеги, архонти та інші. Після завершення перських війн в Афінах наявні два політичні рухи: демокр. та олігархічний. Їх боротьба закінчилась перемогою демокр. Уже під час війн у д. ладі Афін відбулися суттєві зміни. Вибрання архонтів шляхом голосування було замінено вибранням шляхом жеребкування, право бути обраним в архонти отримали і вершники. Ця рефома свідчить не тільки про демократизацію д. ладу Афін, але і про зниження ролі архонтів, що було повязано з підвищенням стратегів. Подальша демократизація аф. д.ладу пов’язана з іменами Ефіальта і Перікла.У 462 р. до н.е. аф.демокр. під керівництвом Ефіальта провела через народні збори закон про позбавлення ареопага всіх політичних функцій. Він був позбавлений пр накладати вето на постанови Нар.зборів,передавши це право геліеї.Право контролю за посадовими особами і нагляд за виконанням законів перейшли до ради 500 і Нар.зб, але головним чином до геліеї. Скоротилась судова компетенція ареопага: за ним залишились лише релігійні справи і деякі кримінальні. Після вбивства Ефіальта афінську демократію очолив Перікл. При Періклі відбувається чіткіший поділ властей: законодавча вл. належала Нар.зб, виконавча Раді 500 і магістратам, судова-геліеї. Принцип жеребкування розповсюджується на більшість раніше виборних посад, вводиться плата за участь у виконанні громадських функцій. У середині V ст. до н.е. пішли в минуле солонівські розряди. У 457 р. архонтом Афін уперше був вибраний представник ІІІ розряду. Спочатку прив. власн. не було, тільки общинна+колективна. В V ст. доне вона набирає значного розвитку. Речі ділились на рухомі і нерухомі.Власником нерух. міг бути тільки афінянин. Набути власн. можна було первинним(куплена) і похідним(дарована) способом. Спочатку не існувало спеціальних форм укладання договорів, пізніше почали укладати письмовопри свідках. Договір куп-продажу;позики;найму; підряду; зберігання; товариства. Вступ у шлюб був обов’язковим. Безшлюбність не можна займати певні посади. Законний був шлюб між повноправними афінянами. Шлюбний вік: М-18; Ж-14. Наречену згоди не питали; при укладанні шл.угоди заздалегідь обумовлювали розмір приданого. Заборонявся шлюб між родичами.Сімя моногамн.Спадкування було тільки за законом. Спадкували сини порівну. Позашлюбні не спадкували.