- •§ 9. Право на земельну частку (пай):
- •Функції земельного права України
- •Принципи земельного права України
- •Методи в земельному праві України
- •Система і структура земельного права України
- •Співвідношення та взаємодія земельного права з іншими галузями правової системи України
- •Основні етапи, стан і тенденції розвитку земельного права України
- •Поняття та особливості джерел земельного права України
- •Види джерел земельного права України
- •Нормативно-правові акти як джерела земельного права України
- •Міжнародно-правові акти та договори в системі джерел земельного права України
- •Нормативні акти Конституційного Суду України в системі джерел земельного права України
- •Узагальнення судової практики в системі джерел земельного права
- •Адаптація земельного законодавства України до права Європейського Союзу
- •Поняття та види прав на землю в Україні
- •Здійснення прав на землю в Україні
- •Підстави, умови, способи набуття і реалізації прав на землю в Україні
- •Розділ 5 право власності на землю в україн
- •Форми права власності на землю
- •Право власності українського народу на землю: поняття, зміст, набуття, реалізація, припинення
- •Право власності громадян на землю: поняття, зміст, набуття, реалізація, припинення
- •Право власності юридичних осіб на землю: поняття, зміст, набуття, реалізація, припиненн
- •Право власності держави на землю: поняття, зміст, набуття, реалізація, припинення
- •Право територіальних громад на землю: поняття, зміст, набуття, реалізація, припинення
- •Припинення права власності на землю
- •Право на загальне користування землею: поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- •Право на оренду землі: поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- •Право на постійне користування землею: поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- •Земельні сервітути: поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- •Право на користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис): поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- •Право на користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій): поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- •Право на іпотеку землі: поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- •Право на земельну частку (пай): поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення
- •Поняття і види юридичних обов'язків власників землі та землекористувачів
- •Юридичні обов'язки власників землі та землекористувачів за законом
- •Юридичні обов'язки власників землі та землекористувачів за договором й іншими правочинами
- •Юридичні обов'язки власників землі та землекористувачів за рішеннями суду
- •Конституційні гарантії здійснення суб’єктивних прав на землю
- •Законодавчі гарантії здійснення суб'єктивних прав на землю
- •Юридичний захист земельних прав: поняття, форми, способи, порядок здійснення
- •Об'єкти земельних правовідносин
- •Суб'єкти земельних правовідносин
- •Зміст земельних правовідносин
- •Земельні реформаційні правовідносини в Україні
- •Державне регулювання земельних відносин органом законодавчої влади України
- •Державне регулювання земельних відносин органами виконавчої влади України
- •Юрисдикція органів судової влади України у сфері державного регулювання земельних відносин
- •Юрисдикція органів місцевого самоврядування у сфері державного регулювання земельних відносин в Україні
- •Землеустрій: поняття, правові форми, види, порядок здійснення та юридичне значення
- •Моніторинг земель: права моніторинг земельного регулювання поняття, правові форми, види,
- •Державний земельний кадастр: поняття, зміст, порядок ведення, юридичне значеня
- •Державна реєстрація прав на землю: поняття, зміст, порядок ведення, юридичне значення
- •Стадія - установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав на земельну ділянку та їхні обмеження.
- •Стадія - державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав і внесення даних до Державного реєстру прав.
- •Справляння плати за землю: поняття та юридичне значення види і форми плати за землю, порядок справляння
- •Примусове відчуження земельних ділянок3 мотивів суспільної НеОохідності
- •Нормування і стандартизація у сфері регулювання земельних відносин
- •Правова охорона землі як основного національного багатства
- •Межування земель: поняття, порядок здійснення та юридичне значення
- •Вирішення земельних спорів землевласників і землекористувачів.
- •Контроль за додержанням законодавства у сфері використання та охорони земель
- •Поняття, підсТаВи Та види юридичної відповідальності
- •Особливості адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства
- •Особливості цивільно-правової та майнової відповідальності за порушення земельного законодавства
- •Земельно-правова відповідальність:поняття, підстави, порядок притягнення
- •ОсОблИвості кримінальної відповідальності пОрушеНня земельного законодавства
Особливості цивільно-правової та майнової відповідальності за порушення земельного законодавства
Одним із видів юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства в ст. 211 ЗК України названо також цивільно-правову.
У земельному праві України цивільно-правову відповідальність за земельні правопорушення можна розглядати в межах охоронних земельних правовідносин, що виникають унаслідок заподіяння шкоди: 1) земельним ресурсам, 2) правам і законним інтересам власників земельних ділянок і землекористувачів, та передбачають настання для винних осіб негативних наслідків, передбачених чинним законодавством, у вигляді: а) позбавлення прав та б) покладення додаткових обов'язків (як правило, відшкодування заподіяної шкоди).
Майнова відповідальність за порушення земельного законодавства є частиною цивільно-правової, однак не обмежується нею. Особливістю майнової відповідальності є компенсаційний характер, що полягає у відповідальності за неправомірно заподіяну шкоду саме земельним ресурсам. Майнова відповідальність за земельні правопорушення є комплексним міждисциплінарним інститутом, що включає: 1) відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам, у цивільно-правовому порядку; 2) матеріальну відповідальність працівників відповідно до трудового законодавства, 3) відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в окремих випадках.
Підставою застосування майнової відповідальності є вчинення діяння, яке містить ознаки земельного правопорушення (земельно-правового делікту), що включає такі елементи: а) є протиправною дією або бездіяльністю; б) спричиняє шкоду земельним ресурсам, що, як правило, виявляється в унеможливленні або обмеженні їхнього цільового використання; в) пов'язано з протиправним діянням причинно- наслідковим зв'язком; г) вчиняється умисно або необережно.
Вина особи, що притягається до майнової відповідальності, є необов'язковою в таких випадках: 1) шкода земельним ресурсам заподіюється джерелом підвищеної небезпеки або внаслідок аварії на об'єкті підвищеної небезпеки; 2) шкода заподіяна внаслідок діяльності суб'єктів концесії; 3) шкода заподіяна внаслідок ядерного інциденту.
Обов'язковим елементом земельного делікту як підстави майнової відповідальності є протиправність, що відмежовує її від позитивної земельної відповідальності. Майновою відповідальністю є випадки відшкодування збитків власникам земель і землекористувачам саме протиправно заподіяної шкоди у вигляді: а) погіршення корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників, приведення їх у непридатний для використання стан; б) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, обумовленого протиправною діяльністю третіх осіб.
Межами застосування майнової відповідальності є повний обсяг заподіяної шкоди, який не може бути зменшений в судовому порядку та визначається нормативно з розрахунку вартості розташованих на земельній ділянці об'єктів нерухомості, вартості водних джерел, розміру витрат на поліпшення якості земель та інших збитків власників землі й землекористувачів, у тому числі неодержаних доходів.
Порядок притягнення до майнової відповідальності залежно від характеру відшкодування є юрисдикційним та доюрисдикційним. Збитки власникам землі та землекористувачам визначаються спеціальними комісіями при органах місцевого самоврядування і мають відшкодовуватися порушниками добровільно. Законодавство не передбачає процедур оскарження та виконання , рішень відповідних комісій, а тому зацікавлена у відшкодуванні збитків особа може звернутися із позовом до суду. Документально зафіксований обсяг збитків у цьому випадку може бути використаний як доказ, однак не матиме преюдиційної сили.
Також у судовому порядку за позовами органів державного екологічного контролю відбувається відшкодування шкоди, заподіяної забрудненням та засміченням земельних ресурсів. При цьому сума відшкодування спрямовуватиметься в дохід держави. Спеціальний орган державного земельного контролю позбавлений повноважень самостійно ініціювати стягнення збитків по суду та зобов'язаний у випадку виявлення порушень земельного законодавства з ознаками заподіяння шкоди звертатися до органів прокуратури.
Визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, передбачає випадки визначення шкоди за передбаченим спеціальним порядком щодо таких видів порушень: 1) здійснення несанкціонованих скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів; 2) порушення норм екологічної безпеки при транспортуванні, зберіганні, проведенні вантажно-розвантажувальних робіт: а) використання пестицидів і агрохімікатів, б) токсичних речовин, в) виробничих, побутових та інших відходів, їхнього самовільного розміщення.
Розрахунок шкоди, заподіяної земельним ділянкам, відбувається: 1) залежно від категорій земель згідно з їхньою нормативною класифікацією; 2) базується на нормативній оцінці земель; 3) враховує витрати на ліквідацію забруднення, кількість, небезпечність та інші фізико-хімічні показники забруднювальної речовини (або сміття), економіко-екологічне значення (цінність) земельної ділянки, у тому числі ґрунту.
Особливим видом майнової відповідальності є відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок. Самовільне зайняття земельної ділянки вбачається в посяганні неправомочної особи на чужу земельну ділянку і використання її без достатніх правових підстав. Це спричиняє шкоду як власникові цієї ділянки, оскільки обмежує його право землекористування, так і державі й територіальній громаді, що виражається в недотриманні земельного податку, зменшенні якості земельного фонду у зв'язку із ігнорування^ самовільними користувачами правил і засобів охорони земель і ґрунтів.
Шкода внаслідок самовільного зайняття земель, а також механічного пошкодження структури земельної ділянки (зняття ґрунту) обчислюється органами державного земельного контролю та відшкодовується винними особами в судовому порядку за позовами органів прокуратури.
Шкода, заподіяна самовільним зайняттям земельних ділянок, обраховується відповідно до методичних техніко-юридичних документів і передбачається для земельних ділянок комунальної та державної власності. Що ж до випадків незаконного зайняття земельних ділянок, які перебувають у приватній власності, мають застосовуватися загальні способи захисту, передбачені цивільним законодавством, зокрема негаторний позов і відшкодування шкоди в судовому порядку.
Матеріальна відповідальність працівників як елемент майнової відповідальності за порушення земельного законодавства відбувається в межах передбаченого трудовим законодавством механізму гарантування прав працівників. Особливістю цього виду відповідальності є те, що її підставою може бути порушення земельного законодавства, що завдало шкоди підприємству, на якому винна особа працює. Це характерно для безгосподарного використання земель сільськогосподарських підприємств їхніми працівниками; забруднення працівниками обслуговуючого підприємства земель третьої особи (напр., орендованої земельної ділянки). Первинну відповідальність перед власником земельної ділянки (або перед держбюджетом у вигляді відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва) нестиме підприємство як юридична особа або його власник. Матеріальна відповідальність працівників є обмеженою за обсягом обрахування та відшкодування: застосовується до працівників за наказом керівника або власника підприємства лише за пряму дійсну шкоду та в розмірі не більше середньомісячного заробітку.
Третім видом майнової відповідальності за земельні правопорушення є відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, що спричинені протиправним псуванням та погіршенням якості земель. З огляду на особливий характер відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, що передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, які настають унаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського та лісогосподарського призначення в інші категорії земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави, такий вид відповідальності слід віднести до земельно-правової відповідальності як самостійної або до економічно-соціальних гарантій охорони земель.
Предметом механізму відшкодування є земельні ділянки сільськогосподарського виробництва та лісогосподарського призначення, використання яких за призначенням унеможливлюється внаслідок незаконної діяльності винних осіб. Нараховані в нормативному порядку суми втрат за позовами органів прокуратури стягуються з винних осіб за судовими рішеннями та спрямовуються до державного і місцевих бюджетів. Відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва не звільняє від відшкодування шкоди власникам земельних ділянок.
Окремим видом цивільно-правової відповідальності є припинення протиправних договірних земельних правовідносин, що передбачено ст. 210 ЗК України та реалізується в порядку, визначеному § 2 гл. 16 розд. IV ЦК України. При визнанні недійсними протиправних угод у сфері земельних відносин на відміну від відшкодування шкоди реалізується охоронна та превентивна функції цивільно-правової відповідальності.