41.Зовнішня політика Рузвельта в 30-ті роки

Уряд Ф.Рузвельта виявляв гнучкість і реалізм у проведенні зовнішньої по¬літики. Одним із зовнішньополітичних актів нового президента, який викликав суперечливу реакцію американського суспільства та міжнародної громадськості, б^ю встановлення дипломатичних і торгових відносин з СРСР. Відомо, що у 1933 р. США визнали Радянський Союз і обмінялися послами, а в 1935 і 1937 рр. між цими державами були укладені двосторонні торговельні угоди. Водночас США зміцнювали свої позиції у Латинській Америці. У грудні 1933 р. Рузвельт висунув програму політики «доброго сусіда» по відношенню до латиноамериканських держав. .У 1936 р. між США і країнами Латинської Америки було підписано одинадцять торгових договорів. Ідеї панамериканізму сприйняли успішно долати конкуренцію з Англією, Німеччиною та Японією в цьому регіоні. Напередодні другої світової війни загострюються суперечності США з Ні¬меччиною та Японією. Уряд США розгорнув активну підготовку до можливих воєнних випробувань, збільшивши виробництво озброєнь та кількість військових баз на островах Тихого океану. В 1938 р. військове міністерство США розробило «план промислової мобілізація на випадок війни. На початку 1939 р. були проведені заходи щодо посилення армії і військово-морського флоту, створення потужних військово-повітряних сил. Водночас в американському суспільстві наростали антивоєнні настрої. Вліт¬ку 1937 р., коли Японія розпочала масований наступ на Китай, американці організували масовий рух солідарності з китайським народом. Під тиском антифашистських й миролюбних сил уряд Ф. Рузвельта у липні 1939 р. розірвав з Японією торговий договір. У листопаді 1939 р. Конгрес США відмінив закон 1935 р. про нейтралітет, дозволивши продаж американської зброї. Проте у США зросли впливові сили, які протистояли курсу Ф. Рузвельта на союз з антифашистськими державами. На таких позиціях стояли зокрема «ізоляціоністи». Частина з них виражала інтереси фермерських штатів, що орієнтувалися на внутрішній ринок. Інші були пов'язані з великими монопо¬ліями, інтереси яких перепліталися з інтересами німецьких та японських трес¬тів. Політика «ізоляціонізму» не сприяла організації колективної відсічі фа¬шистським державам, створенню гарантій миру й безпеки у світі. Однак американському президентові вдалося збалансувати інтереси різних сил і значно посилили вплив США на розвиток міжнародних подій. Невдовзі були закладені принципи нової американської зовнішньої політики, які успішно реалізував Ф. Д. Рузвельт.

42. Політичний портрет Рузвельта

Франклін Делано Рузвельт (Franklin Delano Roosevelt) (1882-1945) — 32-гий президент США (1933 — 45), демократ. Був губернатором Нью-Йорка 1929 — 33. Став президентом під час депресії, почав економіку нових справ, реформу соціальних програм. Саме ці дії зробили його дуже популярним серед населення. Після початку Другої світової війни він запровадив програму ленд-лізу для підтримки військових союзників і підготував Атлантичну хартію. Коли США вступили у війну в 1941, проводив багато часу в переговорах з главами союзницьких держав (див. Ялтинська конференція).

Біографія

Франклін Делано Рузвельт народився в родині заможного землевласника і підприємця, яка мала широкі зв’язки в політичних колах північно-східних штатів. Належить до “Рузвельтів з Гайд-парку” — гілки сім’ї, виділеної в XVII столітті. До іншої впливової гілки — “Рузвельтів з Ойстер-бея”, належав шестиюродний брат Франкліна Рузвельта президент Теодор Рузвельт (1858-1919).

Мати Франкліна зайнялася його освітою. З семи років з хлопчиком починають займатися викладачі. До 14 років юний Франклін отримує освіту виключно вдома, після чого його відправляють у приватну школу в Гортоні, де йому доводиться жити майже в спартанських умовах. Кімнати учнів були мізерно малі, вода в душі часто холодна, але при всіх незручностях на вечері учні були зобов’язані бути в костюмах, білих сорочках з накрохмаленими комірцями і лакових туфлях.

За освітою юрист, навчався в привілейованої приватній школі в Гортоні, в Гарвардському і Колумбійському університетах. В 1905 р. одружився на своїй далекій родичці Елеонорі Рузвельт, племінниці президента Теодора Рузвельта. В 1907-1910 роках працював в юридичній фірмі. У віці 28 років, після купання в озері Фанді (Канада), Рузвельт захворів поліомієлітом. В результаті лікарської помилки хірурга У. Кіна, Рузвельту було призначено неправильне лікування, яке призвело до паралічу. Після дзвінка з Бостона доктора Роберта Ловетта, діагноз був встановлений, однак лікування не привело до відновлення діяльності ніг.

Політична діяльність

Рузвельт рано включився в активну політичну діяльність в лавах Демократичної партії. У 1910 році він був обраний в сенат штату Нью-Йорк. У 1913 — 1920 рр. — помічник морського міністра в уряді президента Вудро Вільсона, виступав за посилення військово-морської могутності США, що було необхідно для здійснення політики “великого кийка”. В 1920 р. — кандидат на пост віце-президента США від Демократичної партії. Зазнав поразки і повернувся до приватної юридичної практики та підприємництва. З серпня 1921 року в результаті поліомієліту на все життя став інвалідом, втратив здатність вільно пересуватися. До 1928 року залишався “в тіні”, не заявляв про себе на громадській або політичній арені, але стає все більш помітною фігурою в керівництві Демократичної партії.

В одному зі своїх листів наприкінці січня 1941 року Томас Манн, великий німецький письменник-гуманіст, що емігрував з нацистської Німеччини, писав про прийом у президента Рузвельта в Білому домі: “подальша наша подорож була цікава і утомлива — цікава, звичайно, особливо на наступному етапі, де нас прийняли з вражаючою увагою. Запаморочливою вершиною його був коктейль в робочому кабінеті, коли іншим запрошеним на обід гостям довелося чекати внизу. Але у нас вже був з “ним” перший сніданок. “Він” знову справив на мене сильне враження, або, вірніше, знову викликав у мене інтерес і симпатію: важко охарактеризувати цю суміш хитрості, сонячності, розпещеності, кокетства і чесної віри, але є на ньому якась познака благодаті, і я прилучивсь до нього як до природженого, на мій погляд, противника того, що має пасти”. Пасти повинен був фашизм. Це зауваження письменника-антифашиста точно і яскраво передає складний і суперечливий внутрішній вигляд 32-го президента США.

Коли Рузвельт вступив на посаду, США перебували в небувалій кризі. У лютому 1933 року всій банківській справі загрожував крах, і було кілька випадків голодної смерті в країні, яка страждає від надлишку продуктів харчування. Однією з областей, куди відразу після вступу на посаду втрутився уряд Рузвельта, оголосивши чотириденні банківські канікули (Bank holiday) та ввівши “Надзвичайний закон про банки”, була система грошового і кредитного обігу США . Усі заходи в цій галузі служили трьом цілям: радикальна реформа досить хаотичної банківської справи, нагляд і контроль за торгівлею цінними паперами, а також (найважливіше) — створення законних підстав для інфляційної політики держави, щоб подолати дефляцію за допомогою нової грошової емісії.

Період, що почався світовою економічною кризою 1929-1933 рр. і завершився перемогою сил антигітлерівської коаліції займає особливе місце в історії. Роль Рузвельта та його оточення у визначенні принципів та реалізації соціальної та зовнішньополітичної стратегії, спрямованої на збереження і зміцнення економічних і зовнішньополітичних позицій США, виключно велика. 15 квітня 1935 у Білому домі у Вашингтоні Франклін Рузвельт підписав перший в історії міжнародний договір “Про охорону художніх і наукових закладів та історичних пам’яток (Пакт Реріха)”.

В 1943 р. в Тегерані Франклін Рузвельт, Сталін і Черчилль обговорювали в основному проблему досягнення перемоги над Третім Рейхом, в Ялті ж у 1945 р. приймалися основні рішення про майбутній розділ світу між країнами-переможцями.