Економічна інтеграція держав Західної Європи.
Міжнародні економічні інтеграції — це високий рівень розвитку міжнародних економічних відносин, за яких процес господарсько-політичного об'єднання країн відбувається на основі міжнародного поділу праці та здійсненні узгодженої міждержавної торгівельно-економічної політики.
Інтеграційні процеси в останні роки охопили практично всі континенти і субконтиненти та призвели до утворення багаточисельних регіональних і субрегіональних торгово-економічних блоків.
В даний час у світі нараховується близько 20 міжнародних економічних об´єднань інтеграційного типу в основних регіонах і на континентах земної кулі. Серед численних інтеграційних угруповань можна виділити такі: у Західній Європі — Європейський союз (ЄС) і Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ).
Європе́йський Сою́з — союз держав-членів Європейських Спільнот (ЄВС, ЄОВіС, Євратом), створений згідно з Договором про Європейський Союз (Маастрихтський Трактат), підписаним в лютому 1992 року і чинним із листопада 1993 р.
Історія
Ідеї пан'європеїзму, що довгий час висувалися мислителями впродовж історії Європи, з особливою силою зазвучали після Другої світової війни. У післявоєнний період на континенті з'явилися ціла низка організацій: Рада Європи, НАТО,Західноєвропейський союз.
Перший крок у бік створення сучасного Євросоюзу був зроблений в 1951: ФРН, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція,Італія підписали договір про заснування Європейського об'єднання вугілля і сталі , метою якого стало об'єднання європейських ресурсів з виробництва сталі й вугілля, в дію даний договір вступив з липня 1952 року.
З метою поглиблення економічної інтеграції ті ж шість держав в 1957 заснували Європейське економічне співтовариство (ЄЕС, Спільний ринок) і Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом).
У грудні 1991 р. і лютому 1992 р. були підписані договори про формування економічного і валютного союзів (Маастрихтські угоди), у результаті чого в ЄС введена єдина валюта євро і єдиний центр формування валютної і грошово-кредитної політики — Центральний банк і Європейська система центральних банків за типом Федеральної резервної системи США.
З 1 листопада 1993 р. після вступу в силу Маастрихтських угод Європейський союз одержав цю назву офіційно. До теперішнього часу в ЄС майже завершилося створення основ єдиного ринку і системи міждержавного керування. Країни впритул підійшли до остаточного оформлення економічного, валютного і політичного союзів.
Процес розвитку і перетворення цих європейських співтовариств в сучасний Європейський союз відбувався шляхом, по-перше, передачі все більшого числа функцій управління на наднаціональний рівень (поглиблення) і, по-друге, збільшення числа учасників інтеграції (розширення).
Історія розширення єс
Рік |
Країна |
Загальна кількість членів |
1957 |
Бельгія Італія Люксембург Нідерланди Франція ФРН |
6 |
1973 |
Велика Британія Данія Ірландія |
9 |
1981 |
Греція |
10 |
1985 |
Ґренландія (автономна територія Данії) покинула союз |
10 |
1986 |
Іспанія Португалія |
12 |
1990 |
НДР (Об'єдналась із ФРН, надалі як єдина Німеччина) |
12 |
1995 |
Австрія Фінляндія Швеція |
15 |
2004 |
Естонія Кіпр Латвія Литва Мальта Польща Словаччина Словенія Угорщина Чехія |
25 |
2007 |
Болгарія Румунія |
27 |
Мета ЄС
Створення економічного союзу (спільна зовнішня економічна політика, спільний ринок послуг, матеріальних благ, капіталу і праці), монетарного (валюта (Екю), від 1999 року — Євро) і політичного (спільна зовнішня політика) союзу, а також впровадження спільного громадянства.
Члени ЄС
В Европейский союз входят 27 государств: Австрия, Бельгия, Болгария, Великобритания, Венгрия, Германия, Греция,Дания, Ирландия, Испания, Италия, Кипр, Латвия, Литва, Люксембург, Мальта, Нидерланды, Польша, Португалия,Румыния, Словакия, Словения, Финляндия, Франция, Чехия, Швеция и Эстония.
В настоящий момент 6 стран имеют статус кандидата: Исландия, Македония, Сербия, Турция, Хорватия и Черногория, при этом Македония, Сербия и Черногория ещё не начали переговоров по присоединению. Остальные государства Западных Балкан, Албания и Босния и Герцеговина, входят в официальную программу расширения.[17] Косовотакже входит в эту программу, но Европейская комиссия не относит его к независимым государствам, т. к. независимость страны от Сербии признана не всеми членами союза.
30 июня 2011 года Хорватия завершила переговоры о вступлении. Присоединение к Евросоюзу должно совершиться 1 июля 2013 года, при этом государство станет 28 участником организации. Договор о вступлении был подписан 9 декабря 2011 года. После подписания договора его должны ратифицировать страны — участницы Евросоюза
|
Для вступу до Євросоюзу країна-кандидат повинна відповідати Копенгагенським критеріям. Копенгагенські критерії — критерії вступу країн в Європейський союз, які були прийняті в червні 1993 року на засіданні Європейської Ради в Копенгагені і підтверджені в грудні 1995 року на засіданні Європейської Ради в Мадриді. Критерії вимагають, щоб в державі дотримувалися демократичні принципи, принципи свободи і пошани прав людини, а також принцип правової держави (ст. 6, ст. 49 Договору про Європейський союз). Також в країні має бути конкурентоздатна ринкова економіка, і повинні признаватися загальні правила і стандарти ЄС, включаючи прихильність цілям політичного, економічного і валютного союзу.