54. Поняття та соціально-економічне призначення банкрутства. Ознаки банкрутства.

Банкрутством вважається нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури.

Банкрутство це найсуворіша майнова санкція щодо боржника.

Ознаки банкрутства:

• Застосування інституту за загальним правилом у сфері підприємницької діяльності (тобто щодо суб'єктів підприємницької діяльності, основною характерною рисою яких є функціонування з метою отримання прибутку).

• Встановлюється господарським судом як юридичний факт, що породжує певні наслідки (тобто слід відрізняти від неплатоспроможності боржника як фактичного стану).

• Зміст встановленого господарським судом факту банкрутства - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності повною мірою розрахуватися по своїх боргах (неплатоспроможність) у зв'язку з перевищенням пасивів (суми боргових зобов'язань боржника) над його активами (критерій неоплатності, визначений ч. 4 ст. 205 ГК).

• Неплатоспроможність боржника має бути стійкою і не піддаватися усуненню попри здійсненим судовим заходам з відновлення платоспроможності суб'єкта, що зумовлює застосування спеціальної судової процедури - ліквідаційної процедури, спрямованої на ліквідацію заборгованості банкрута.

55. Учасники провадження у справі про банкрутство.

Для визначення кола учасників у справі про банкрутство розглянемо етапи провадження таких справ:

1. Порушення провадження у справі;

• Господарський суд( розглядає заяву на предмет того, чи підлягає вона прийняттю, а справа порушенню. При позитивному вирішенні суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі);

2. Попереднє засідання господарського суду;

• Господарський суд(призначає розпорядника майна боржника, зобов’язує заявника подати до офіційного друкованого органу ВРУ чи КМУ оголошення про порушення справи про банкрутство);

• Банк( він є розпорядником майна боржника і здійснює розрахунково-касове обслуговування боржника. На банк покладаються повноваження щодо розпорядження і контролю за майном боржника).

3. Виявлення кредиторів і санаторів;

• Кредитор (юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованостей із заробітної плати працівникам боржника, органи ДПС, інші державні органи, які здійснюють нагляд і контроль за своєчасністю справляння податків, зборів, єдиного соціального внеску);

• Санатори ( це юридичні або фізичні особи, які бажають своїм коштами чи майном взяти участь у санації(лікуванні) боржника, тобто перебрати на себе всі борги юридичної особи або певну її частину , що б дало змогу припинити справу про банкрутство);

4. Утворення зборів і комітету кредиторів;

• Після оголошення про порушення справи про банкрутство господарський суд виносить ухвалу, в якій зобов’язує всіх осіб, що подали заяви з майновими вимогами до боржника, скликати збори за їх участю, на яких у разі необхідності створюється комітет кредиторів;

• Комітет кредиторів визнається законом обов’язковим, якщо кількість кредиторів більше 2х;

• Збори кредиторів визначають його повноваження , а рішення про створення комітету та наданні йому повноваження подається господарському суду;

5. Прийняття рішення про санацію;

• Господарський суд може винести ухвалу про проведення санації боржника. Така ухвала виноситься:

• Якщо надійшла пропозиція від бажаючих задовольнити вимоги кредиторів до боржника і виконати його зобов’язання перед бюджетом;

• За умови згоди зборів(комітету) кредиторів зі строками виконання цих зобов’язань і на переведення боргу;

6. Визнання боржника банкрутом і оголошення про банкрутство;

• Господарський суд визнає боржника банкрутом у разі:

• Відсутності пропозицій щодо проведення санації;

• Незгоди кредиторів з умовами санації боржника.

• Господарський суд про визнання боржника банкрутом приймає постанову в якій призначаються ліквідатори з представників зборів кредиторів, банків, фінансових органів, а також Фонду державного майна, якщо банкрутом визнано державне підприємство або організацію.

• На ліквідаторів покладаються обов’язки проведення процедури задоволення вимог кредиторів. Для цього вони створюють ліквідаційну комісію( туди ше й входить розпорядник майна боржника).

7. Припинення справи про банкрутство.

Учасники провадження в справах про банкрутство:

Сторони: кредитори і боржник. Боржник – суб’єкт підприємницької діяльності, що неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі зобов’язання щодо сплати податків, обов’язкових платежів, єдиного соціального внеску. Банкрутом може бути названо лише того боржника, неспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання встановлено господарським судом.

Банки та банківські установи. Можуть бути визнані банкрутами, але при розгляді судом справ про визнання неплатоспроможності банків застосовують в першу чергу ЗУ «Про банки та банківську діяльність», а не «Про відновлення платоспроможності…». Також положення останнього закону не застосовуються щодо казенних підприємств.

Збори кредиторів шляхом голосування приймають рішення, комітет кредиторів – представницький орган, уповноважений представляти інтереси кредиторів.

• Арбітражний керуючий – приватний підприємець (фізична особа, суб’єкт підприємницької діяльності, яка має ліцензію на право зайняття діяльністю арбітражного керуючого. Може бути розпорядником майна, може бути керуючим санацією та ліквідатором).