Тема. Філософські погляди л.Фойербаха. Лекція 16. Філософія л.Фойербаха

План лекції.

1. Л.Фойербах: історія життя і філософування.

2. Формування поглядів Фойербаха в ерлангенській період.

3. Проект розбудови історико-філософської науки Л.Фойербаха (критика історії філософії Гегеля).

4.Л.Фойербах про сутність християнства.

5.Антропологізм в філософії Л.Фойербаха.

Завдання для самостійної роботи

1. Поясніть, що має на увазі Л.Фойербах коли визначає католицизм як протиріччя духу і плоті.

2. Поясніть, що має на увазі Л.Фойербах коли визначає протестантизм як протиріччя віри і розуму.

3. Охарактеризуйте співвідношення теології і науки за Л.Фойербахом.

4. Надайте перелік основних положень гегелівської історії філософії з критикою яких виступає Л.Фойербах.

5. Поясніть основну відмінність між християнством та язичництвом за Л.Фойербахом.

6. Визначте сутність Христа як особистого Бога за Л.Фойербахом.

Література до теми

Основна література

1. Фейербах Л. История философии в 3-х томах. – М.: Мысль, 1974.

2. Фейербах Л. Сочинения в 2-х томах. – М.: Наука, 1995.

3. Фейєрбах Л. Сущность християнства. – М.: Мисль, 1965.

Додаткова література

1. Ардабьев А.И. Атеизм Л.Фейербаха. – М.: Изд-во АН СРСР, 1963.

2. Булгаков С.Н. Религия человекобожества у Л.Фейербаха. – М.: “Свободная совесть”, 1906.

3. Быховский Б.Э. Л.Фейербах. – М.: Мысль, 1967.

4. Габараев С. Материализм Фейербаха. – Тбилиси, 1955.

5. Деборин А.М. Л.Фейербах: личность и мировозрение. – М., 1923.

6. Есин И.М. Материалистическая философия Л.Фейербаха. – М.: Знание, 1954.

7. Иодль Ф. Л.Фейербах. Его жизнь и учение. – СПб., 1905.

8. Кушаков Ю.В. Историко-философская концепция Л.Фейербаха. Теория. Методология. Конкретные результаты. – К.: Вища школа, 1981.

9. Лившиц Г.М. Атеизм Л.Фейербаха. – Минск: Высшая школа, 1978.

10. Любутин К.М. Фейербах: философская антропология. – Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1988.

11. Очерки по философии Л.Фейєрбаха. – К.: Наукова думка, 1982.

12. Элез Й. Проблема Батия и мышления в философии Л.Фейєрбаха. – М.: Наука, 1971.

13. Энгельс Ф. Л.Фейєрбах и конец классической немецкой философии. – М.: Политиздат, 1966.

Тема. Філософія релігії Ф.А.Шлейермахера.

Лекція 17. Філософія Ф.Шлейермахера.

План лекції.

1. Становлення і розвиток філософської системи Ф.Шлейермахера.

2. Вплив Шлейермахера на формування герменевтики.

3. Критика Шлейермахером ідеалістичної системи Фіхте.

4. Поняття релігії та розуміння її сутності в філософії Шлейермахера.

5. Шлейермахер про місце церкви і релігії в житті суспільства.

Завдання для самостійної роботи

1. Охарактеризуйте специфіку взаємовідношення духу та світу за Шлейермахером.

2. Поясніть який сенс вкладає Шлейермахер в поняття “непроясненої єдності світу”.

3. Охарактеризуйте ставлення Шлейермахера до містицизму.

4. Поясніть причини, які спонукали Шлейермахера сформулювати тезу про необхідність релігійного виховання.

Література до теми

Основна література

1. Шлейермахер Ф. Речи о религии. – К.: «ИСА», 1994.

Додаткова література

1. Гадамер Г.Г. Истина и метод. – М.: Прогресс, 1989.

2. Габитова Р.М. Философия немецкого романтизма: Гельдерлин, Шлейермахер. – М.: Наука, 1989.

4. С Е М І Н А Р И

Готуючись до семінарських занять студенти обов’язково мають прочитати роботи перераховані у списку літератури, яка надається до кожного семінару. Ця література складається виключно з першоджерел, знання яких є неодмінною вимогою в процесі роботи студентів протягом навчання і слухання курсу “Німецька філософія Нового часу”. Крім першоджерел в кінці кожної теми надається список додаткової літератури.

Разом з тим, паралельно з підготовкою і освоєнням літератури з основного списку першоджерел, на кожен семінар виносяться реферативні доповіді. Вони готуються індивідуально і розподіляються пропорційно до кількості студентів таким чином, аби кожен протягом семестру мав можливість виступити з реферативною доповіддю хоча б один раз. У якості тем реферативних доповідей взято окремі роботи (тексти), які хоча і не входять до переліку основних праць того чи іншого філософа, але які дозволяють значно повніше представити специфіку тієї чи іншої філософської системи. У реферативній доповіді визначаються основні положення роботи. Час, що надається на реферативну доповідь складає 5-7 хвилин.

І І н а в ч а л ь н и й с е м е с т р (ІІІ курс філософського факультету спеціалізації “Релігієзнавство”)

Семінар 1. Філософія Лейбниця.

План.

1. Поняття субстанції та монади.

2. Матерія та її основні властивості.

3. Проект примноження наук Лейбниця.

Реферативна доповідь

1. “Роздум про метафізику”.

Література.

1. Лейбниц Г.В. Сочинения в 4-х томах. – М.: Мысль, 1982. – Т.1.

- “Монадология”. – С.413-429.

- “Материя, взятая в себе”. – С.383-387.

- “Начала природы и благодати основанные на разуме”. – С.404-411.

- “О приумножении наук”. – С.164-202.

- “Об усовершенствовании первой философии и о понятии субстанции”. – С.244-246.

- “Рассуждение о метафизике”. – С.125-163.

Семінар 2. “Нові досліди про людське розуміння” Лейбниця.

План.

1. Лейбниць про вроджені поняття.

2. Лейбниць про ідеї.

3. Значення мови та феномен “зловживання словами”.

4. Пояснення Лейбницем процесу пізнання.

Реферативна доповідь

1. Полеміка Лейбниця і Локка (“Роздуми щодо “Досліду про людське розуміння” пана Локка”).

Література.

1. Лейбниц Г.В. Сочинения в 4-х томах. – М.: Мысль, 1983. – Т.2.

- “Нове опыты о человеческом разумении автора системы предустановленной гармонии”. – С.47-545.

- “Размышления об “Опыте о человеческом разумении” г-на Локка”. – С.546-552.

Семінар 3. “Теодицея” Лейбниця.

План.

1. Поняття віри і розуму та їх співвідношення.

2. Природа Бога (його справедливість та благість).

3. Свобода людини у вченні Лейбниця.

4. Метафізичне, моральне та фізичне зло у вченні Лейбниця.

Реферативна доповідь

1. “Абсолютно перші істини”.

Література.

1. Лейбниц Г.В. Сочинения в 4-х томах. – М.: Мысль, 1989. – Т.4.

- “Опыты теодицеи о благости Божией, свободе человека и начале зла”. – С.49-401.

2. Лейбниц Г.В. Сочинения в 4-х томах. – М.: Мысль, 1984. – Т.3.

- “Абсолютно первые истины”. – С.123-126.

Семінар 4. Філософія Канта докритичного періоду.

План.

1. І.Кант про вихідний стан природи.

2. Кантівська концепція розвитку Всесвіту.

3. Поняття негативної величини.

4. можливості застосування негативних величин в філософії.

Реферативна доповідь

1. “Хибне мудрствування в чотирьох фігурах силогізму”.

Література.

1. Кант И. Ложное мудрствование в четырех фигурах силлогизма // Метафизические начала естествознания. – М.: Мысль, 1999.

2. Кант И. Опыт введения в философию понятия отрицательных величин // Метафизические начала естествознания. – М.: Мысль, 1999.

3. Кант И. Новая теория движения и покоя // Метафизические начала естествознания. – М.: Мысль, 1999.

4. Кант И. Всеобщая естественная история и теория неба // Метафизические начала естествознания. – М.: Мысль, 1999.

5. Кант И. Вопрос о том, стареет ли земля с физической точки зрения // Метафизические начала естествознания. – М.: Мысль, 1999.

6. Кант И. Исследование вопроса, претерпела ли земля в своем вращении вокруг оси, благодаря которому происходит смена дня и ночи, некоторые изменения со времени своего возникновения // Метафизические начала естествознания. – М.: Мысль, 1999.

Семінар 5. Становлення критичної проблематики.

План.

1. Загальне поняття світу.

2. Кант про відмінність між світом, що споглядається розумом і світом, що сприймається чуттями.

3. Принципи умоспоглядального та чуттєвого світів.

4. Метод метафізики.

Реферативна доповідь

1. “Дослід деяких міркувань про оптимізм”.

Література

1. Кант И. Опыт некоторых рассуждений об оптимизме // Метафизические начала естествознания. – М.: Мысль, 1999.

2. Кант И. О форме и принципах чувственно воспринимаемого и умопостигаемого мира // Метафизические начала естествознания. – М.: Мысль, 1999.

Семінар 6. Критика чистого розуму І.Канта.

Для кращого ознайомлення зі специфікою кантівського викладення на перше семінарське зайняття з “Критики чистого розуму” студентам пропонується прочитати дві передмови до цієї роботи та вступ. Але для того аби вони змогли акцентувати увагу на найбільш важливих моментах їм пропонується список запитань, які сформульовано у відповідності до логіки і послідовності кантівського викладення. На кожне з зазначених запитань можна найти дослівну текстуальну відповідь у Канта. Такий спосіб читання дозволить сформувати у студентів навички “ретельного” читання філософських текстів і дозволить позбутися стереотипу про існування у філософських текстах “основних” і “другорядних” частин. Все семінарське зайняття розбудовується як надання відповідей на запропоновані студентам запитання та обговорення цих відповідей.

Перелік запитань:

Кожне з представлених запитань передбачає, що безпосередня відповідь на нього може бути знайдена в тексті КЧР. В дужках після кожного запитання вказана сторінка де слід шукати відповідь (нумерацію сторінок наведено за виданням Кант И. Критика чистого разума. – СПб: Тайм-аут, 1993).

Передмова до перешого видання. (С.11-16).

1. Які епохи у розвитку метафізики виділяє Кант? (С.11).

2. В чому полягає “странність” долі людського пізнання в галузі метафізики? (С.11).

3. Яку зі справ розуму Кант називає найскладнішою? (С.12).

4. Що має на увазі Кант коли каже про критику самого чистого розуму? (С.13).

5. Порівняйте як Кант визначає значення КЧР у передмові до першого і до другого видання. (С.13, С.26).

6. Які дві вимоги Кант висуває щодо форми свого дослідження? В чому їх зміст? (С.14).

7. Чи вимагає апріорне пізнання визнання своєї абсолютної необхідності? (С.14).

8. Які дослідження за визнанням самого Канта коштували йому найбільших зусиль? (С.14).

9. Як Кант формулює основне запитання КЧР у передмові до першого видання? (С.14).

10. Як Кант визначає метафізику? (С.16).

11. В чому полягає різниця між дискурсивною та інтуїтивною ясністю? (С.15). Якої з них, на вашу думку, повинно дотримуватись філософське дослідження? Якщо можете, наведіть приклади з історії філософії.

Передмова до другого видання. (С.17-31).

1. До чого за Кантом призводить змішення галузей різних наук? (С.17).

2. В чому полягає різниця між теоретичним та практичним пізнанням розуму? (С.18).

3. В чому полягав зміст революції у математиці? (С.18-19).

4. В чому Кант вбачає подібність своєї програми думці Коперніка? (С.20).

5. В якому випадку стають можливими апріорні знання: коли наглядні уявлення відповідають властивостям предметів чи коли предмети відповідають властивостям нашої здатності уявлення? (С.20-21).

6. В чому полягає негативне та позитивне значення КЧР? (С.23).

7. Чи розрізняє Кант між пізнанням та мисленням речей в собі? (С.24).

8. Які предмети трансцендентного знання називає Кант? (С.25).

9. Що з точки зору практичного розуму відкриває нам критика теоретичного розуму? (С.25).

Вступ до КЧР. (С.32-46).

1. Які знання Кант називає апріорними? (С.33).

2. Що має на увазі Кант коли каже про чисті апріорні знання? Наведіть приклад. (С.33).

3. Які ознаки апріорних суджень виділяє Кант? (С.33-34).

4. Які задачі покликана вирішувати метафізика? (С.35).

5. В чому відмінність між аналітичними та синтетичними судженнями? Наведіть приклади. (С.37).

6. Завдяки застосуванню якого логічного закону ми здатні отримувати аналітичні судження? (С.37).

7. Як Кант визначає досвід? (С.38).

8. За допомогою яких суджень відбувається розширення нашого знання? (С.39).

9. ому всі математичні судження мають синтетичний характер? (С.39).

10. Поясніть чому положення “пряма лінія є найкоротшою відстанню між двома точками” має синтетичний характер? (С.40).

11. Як Кант формулює мету чистого розуму в КЧР? (С.41).

12. Що, на думку Канта, було причиною того, що метафізика до нього у стані коливання? (С.41).

13. Чому у двох перших запитаннях щодо можливостей математики та природознавства Кант не додає слів “як наука”? (С.42).

14. Що має на увазі Кант коли він вводить поняття “metaphysica naturalis”? (С.42).

15. Що є об’єктом метафізики, об’єкти розуму чи сам розум? (С.43).

16. В чому, за Кантом, полягає мата справжньої метафізики? (С.43).

17. Чи є метафізика необхідною для людського розуму наукою? (С.44).

18. Як Кант визначає розум? (С.44).

19. Яке знання Кант називає трансцендентальним? (С.44).

20. Чому основоположення моралі не входять в систему трансцендентальної філософії? (С.46).

21. З яких двох вчень складається система трансцендентальної філософії? (С.46).

Семінар 7. Критика чистого розуму І.Канта.

План.

1. Трансцендентальна естетика.

2. Аналітика понять.

3. Аналітика основоположень.

4. Антиномія чистого розуму.

Реферативна доповідь

1. “Пролегомени до всякої майбутньої метафізики, що може з’явитися як наука”.

Література.

1. Кант И. Критика чистого разума. – СПб.: Тайм-аут, 1993.

2. Кант И. Пролегомены к всякой будущей метафизике, могущей появится как наука // Основы метафизики нравственности. – М.: Мысль, 1999.

Семінар 8. Етика І. Канта.

План.

1. Поняття повсякденного розуміння моральності.

2. Відмінність між популярною філософією моральності та метафізикою моральності.

3. Принцип автономії волі.

4. Поняття максими та імперативу.

Реферативна доповідь

1. “Про первинне зло в людській природі”.

Література.

1. Кант И. Об изначально злом в человеческой природе // Основы метафизики нравственности. – М.: Мысль, 1999.

2. Кант И. Основы метафизики нравственности // Основы метафизики нравственности. – М.: Мысль, 1999.

Семінар 9. Філософія історії І.Канта.

План.

1. Проблема початку людської історії та можливості наукової рефлексії з цього приводу.

2. Поняття цілі історії людства.

3. Проблема створення досконалого громадянського устрою.

4. Поняття “вічного миру” в філософії історії Канта.

Реферативна доповідь

1. “Відповідь на запитання: що таке Просвітництво?”.

Література.

1. Кант И. Ответ на вопрос: что такое Просвещение? // Метафизические начала естествознания. – М.: Мысль, 1999.

2. Кант И. К вечному миру. // Метафизические начала естествознания. – М.: Мысль, 1999.

3. Кант И. Идея всеобщей истории во всемирно-гражданском плане // Метафизические начала естествознания. – М.: Мысль, 1999.

4. Кант И. О предполагаемом начале человеческой истории // Трактаты и письма. – М.: Наука, 1980.

5. Кант И. Рецензия на книгу И.Г.Гердера “Идеи философии истории человечества” // Метафизические начала естествознания. – М.: Мысль, 1999.

І н а в ч а л ь н и й с е м е с т р (IV курс філософського факультету відділення “Релігієзнавство”)

Семінар 1. Науковчення Й.Г.Фіхте.

План.

1. Співвідношення між ідеалізмом і догматизмом.

2. Науковчення у його відношенні до ідеалістичної та догматичної систем.

3. Загальне поняття науковчення та його зміст.

4. Відмінність науковчення від логіки.

Реферативні доповіді.

1. “Про гідність людини”.

Література

1. Фихте. Первое введение в наукоучение // Сочинения в 2-х томах. – СПб.: Мифрил, 1993. – Т.1.

2. Фихте. О понятии наукоучения или так называемой философии // Сочинения в 2-х томах. – СПб.: Мифрил, 1993. – Т.1.

3. Фихте. О достоинстве человека // Сочинения в 2-х томах. – СПб.: Мифрил, 1993. – Т.1.

Семінар 2. Філософія історії Фіхте.

План.

1. Принцип розумного життя та його зміст.

2. “Ідея” в житті епохи.

3. Поняття абсолютної держави.

4. Роль християнства в формуванні нової держави.

Реферативні доповіді.

1. “Замкнена торгова держава”.

Література

1. Фихте. Основне черты современной эпохи // Сочинения в 2-х томах. – СПб.: Мифрил, 1993. – Т.2.

2. Фихте. Замкнутое торговое государство // Сочинения в 2-х томах. – СПб.: Мифрил, 1993. – Т.2.