33. Від отроцтва до юності: негативна фаза, фаза мрійливості та позитивна.

ОТРОЦТВО (підлітковий вік, період отроцтва) — стадія онтогенети­чного розвитку людини між періодами дитинства (див. Дитинство) та юності (див. Юність), тобто прибл. від 11—12 до 16—17 років. Характе­ризується якісними змінами, пов'язаними із статевим дозріванням (див. Пубертат) і входженням у доросле життя (див. також Дорослішання та Періоди критичні).

На думку П. Арієса (Aries P., 1960), підлітковий вік історично виник у XIX ст., коли батьківський контроль став тривати аж до моменту шлюбу дітей.

Підкреслюючи суперечливість, амбівалентність і бунтарство, при­таманні підлітковому віку, С. Холл (див, Холл Стенлі) назвав його пері­одом "бурі й натиску". Основним лейтмотивом психічного розвитку (див. Розвиток психічний) у підлітковому віці є становлення нової, ще досить хитливої, самосвідомості, зміна Я-концепції, спроби зрозуміти самого себе і свої можливості. У цьому віці відбувається становлення складних форм аналітико-синтетичної діяльності, формування абстрактного, тео­ретичного мислення. Дуже важливе значення для підлітка має відчуття належності до особливої "підліткової" спільноти, цінності якої є основою для власних моральних оцінок.

ОТРОЦТВА РОЗВИТКУ ТИПИ — згідно з культурно-психологічною концепцією підліткового віку (див. Отроцтво), запропонованою Е. Шлра-нгером, отроцтво триває прибл. з 14 до 17 років та є першою фазою юнацького віку (див. Юність), межі якого визначаються прибл. з І 3 до 19 років у дівчат і з 14 до 21 років у юнаків. Перебіг підліткового віку не завжди, як це вважав С. Холл (див. Холл Стенлі), носить кризовий характер (див. Криза вікова). На думку Шпрангера, він, насамперед, є віком вростання у культуру.

Автором були виділені такі типи розвитку особистості у періоді от­роцтва:

РІЗКИЙ, БУРХЛИВИЙ, КРИЗОВИЙ ПЕРЕБІГ — отроцтво пере­живається як друге народження — народження "Я".

ПЛАВНЕ, ПОСТУПАЛЬНЕ ЗРОСТАННЯ — підліток залучається до дорослого життя повільно, без глибоких і серйозних зрушень у власній особистості.

СВІДОМЕ САМОФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ — підліток ви­ховує себе сам, зусиллями волі долаючи внутрішні тривоги і кризи (див. Криза підліткова); притаманний особам з високим рівнем самоконтролю і самодисципліни.

ФАЗИ ПЕРЕХОДУ ВІД ОТРОЦТВА ДО ЮНОСТІ:

ФАЗА НЕГАТИВНА — за Ш. Бюлер (див. Бюлер Шарлотта), осно­вна характеристика підліткового віку (див. Отроцтво), що виявляється у негативній установці до навколишнього світу; триває прибл. від 11 до 13 років у дівчат і від 14 до 16 років у хлопчиків. Проявами цієї установ­ки є підвищена чутливість і дратівливість, занепокоєння та легко збу­джуваний стан, а також фізичне і душевне погане почуття, що знаходять свій вираз у задиркуватості й примхах.

Підліток незадоволений собою, й ця незадоволеність переноситься на оточуючий світ. Усвідомлюючи власну неадекватність (пригнічений стан, схильність до делінквентної поведінки, нереалістичність вимог, жорстокість вчинків тощо) й навіть бажаючи стати іншим, підліток незда­тний нічого змінити. Ця безрадісність призводить його до розчарування у житті. Ненависть до себе та ворожість до оточуючого світу можуть бу­ти або пов'язаними між собою і тому присутніми одночасно, або чергу­ватися, приводячи до думок про самогубство. До цього додається ще ряд нових внутрішніх потягів до потаємного, забороненого, незвичного, до того, що виходить за межі звичного й упорядкованого повсякденного життя. Особливу притягальну силу мають у цей період неслухняність та заборонені заняття. Підліток відчуває себе самотнім, чужим і незрозумі­лим в оточуючому його житті дорослих і навіть ровесників; до цього додається розчарування — усюди помічається лише негатив. Зви­чайними способами поведінки підлітка стають "пасивна меланхолія" та "агресивний самозахист", у наслідок чого знижується працездатність, розвивається ізоляція від близьких або агресія до них, мають місце різ­номанітні асоціальні вчинки. Закінчення негативної фази характеризується завершенням тілесного дозрівання .

ФАЗА МРІЙЛИВОСТІ — за Г. Гетцер, проміжний період, що почи­нається у кінці негативної фази (див. Фаза негативна) й знаменує пе­рехід до позитивної фази (див. Фаза позитивна), тобто від підліткового (див. Отроцтво) до юнацького (див. Юність) віку. Ф. м. триває прибл. від 13 до 16 років.

У дівчат Ф. м. виражається у схильності до літературних спроб (ли­стування, ведення щоденників, віршування тощо); в хлопчиків, у свою чергу, виникає "туга за другом" (спочатку ще пасивна, згодом реалізу­ється у конкретних стосунках.

ФАЗА ПОЗИТИВНА — за Ш. Бюлер (див. Бюлер Шарлотта), на­ступний після негативної фази (див. Фаза негативна) період онтогене­тичного розвитку людини, що знаменує початок юнацького віку (див. Юність). У позитивній фазі в суб'єкта ще залишається притаманне не-

гативній фазі занепокоєння, проте це не чужорідне йому занепокоєння відчаю, а радість наростаючої могутності і творчої енергії. Ф. п. прихо­дить поступово й починається з відкриттям підлітком нових джерел ра­дості, до яких він раніше був нечутливий: насамперед це "переживання природи"; за сприятливих умов соціального середовища джерелами радості можуть виступати мистецтво й наука; до цього додається лю­бов, яка вже є свідомо спрямованою на компліментарне "Ти".

Позитивна фаза зазвичай закінчується прибл. між 21 та 24 роками, коли відбувається відносна стабілізація характеру й з'являються певні риси особистісної зрілості.