- •1. Господарське право як галузь права
- •2. Господарське право як галузь правової науки
- •2. Предмет регулювання господарського права. Розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин.
- •3. Поняття, ознаки та види господарських правовідносин
- •4. Класифікація суб'єктів правовідносин
- •5. Метод
- •6. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства.
- •7. Напрями вдосконалення господарського законодавства.
- •8. Поняття та ознаки підприємництва
- •9. Принципи здійснення підприємницької діяльності
- •10. Некомерційне господарювання
- •11.Організація та управління господарською діяльністю.
- •12.Державна політика у сфері господарювання – визначається гл. 2 гк.
- •Методи державного регулювання економіки.
- •Правове регулювання ліцензування господарської діяльності.
- •Правове регулювання патентування підприємницької діяльності.
- •Загальні засади створення суб’єктів господарювання.
- •17. Порядок державної реєстрації суб’єктів господарювання.
- •18. Загальні засади припинення діяльності суб’єктів господарювання.
- •Поняття та ознаки суб’єктів господарського права.
- •Поняття та ознаки підприємства як організаційної форми господарювання
- •21. Організаційна структура та управління підприємством
- •22. Види та організаційно-правові форми підприємств
- •23. Правове становище державних комерційних підприємств
- •24. Правове становище казенних підприємств
- •25. Правове становище комунального унітарного підприємства
- •26. Правовий статус громадянина-підприємця
- •27. Правове становище приватного підприємства
- •28. Правове становище виробничого кооперативу
- •29. Особливості правового статусу кредитних спілок у сфері господарювання
- •30. Поняття та класифікація господарських товариств
- •33.Правове становище акціонерних товариств
- •34.Правове становище товариства з обмеженою відповідальністю.
- •35.Правове становище товариства з додатковою відповідальністю.
- •36.Правове становище командитного товариства.
- •37.Правове становище повного товариства.
- •38.Поняття об’єднання підприємств, їх класифікація.
- •39.Функції та компетенція об’єднання підприємств.
- •40.Управління об’єднанням підприємств.
- •41.Правове становище господарських об’єднань.
- •42.Правове становище холдингових компаній.
- •43.Правовий режим майна суб’єктів господарювання.
- •44.Види майна та джерела формування майна суб’єктів господарювання.
- •45.Склад майна, що використовується у сфері господарювання.
- •46.Похідні від права власності правові титули майна суб’єктів господарювання.
- •50.Правові засади приватизації державного та комунального майна.
- •Приватизаційний процес
- •Способи приватизації
- •52.Управління корпоративними правами.
- •53.Поняття та види цінних паперів за законодавством України.
- •54. Державне регулювання ринку цінних паперів
- •55. Поняття та соціально-економічне призначення банкрутства. Ознаки банкрутства.
- •56. Учасники провадження у справі про банкрутство.
- •57. Підстави порушення провадження у справах про банкрутство.
- •58. Стадії провадження у справах про банкрутство.
- •59. Розпорядження майном боржника як судова процедура у справі про банкрутство
- •60. Мирова угода як судова процедура у справі про банкрутство.
- •61. Санація боржника як судова процедура у справі про банкрутство.
- •62. Ліквідаційна процедура у справах про банкрутство.
- •63. Черговість задоволення вимог кредиторів при банкрутстві.
- •64. Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності.
- •65.Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності.
- •66.Функції та підстави господарсько-правової відповідальності.
- •67.Поняття та класифікація господарських санкцій.
- •68.Підстави та порядок застосування господарсько-правових санкцій.
- •69.Оперативно-господарські санкції: види, порядок застосування.
- •70.Відшкодування збитків у сфері господарювання.
- •71.Адміністративно-господарські санкції: види, підстави застосування.
- •72.Поняття економічної конкуренції та монополізму.
- •Правові засади діяльності Антимонопольного комітету України.
- •Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку: поняття та прояви.
- •76.Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування та органів адміністративно-господарського управління та контролю: поняття, прояви.
- •77.Антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання.
- •78.Контроль за концентрацією суб'єктів господарювання.
- •79.Поняття та види порушень у сфері економічної конкуренції.
- •80.Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
- •81.Поняття, види та підстави виникнення господарських зобов’язань.
- •82.Виконання господарських зобов’язань. Поняття та критерії належного виконання господарських зобов’язань.
- •83.Забезпечення належного виконання господарських зобов’язань.
- •84.Припинення господарських зобов’язань.
- •Поняття та ознаки, функції господарського договору.
- •Класифікація господарських договорів.
- •Зміст господарського договору.
- •88. Форма господарського договору.
- •89. Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів.
- •90. Правове регулювання оренди у сфері господарювання.
- •91. Правове регулювання лізингу у сфері господарювання.
- •92. Біржова торгівля: засади правового регулювання, види бірж, основи їх правового статусу.
- •93. Правове становище товарної біржі.
- •94. Правове становище фондової біржі.
- •95. Поняття та види професійної діяльності з торгівлі цінними паперами.
- •96. Зовнішньоекономічна діяльність: поняття, види, суб’єкти.
- •97. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності.
- •98. Правове становище підприємства з іноземними інвестиціями.
- •99. Спеціальні (вільні) економічні зони.
Методи державного регулювання економіки.
Від форм державного керівництва економікою слід відрізняти методи державного керівництва економікою.
Методи державного керівництва економікою - це передбачені законодавством способи впливу держави на поведінку суб'єктів господарського життя з метою отримання необхідного для суспільства результату. Розрізняють адміністративні та економічні методи.
Адміністративні методи - це такі способи впливу держави, коли необхідний суспільству результат досягається прямим наказом компетентного органу, що підлягає обов'язковому та однозначному виконанню суб'єктом господарювання. Ці методи мають як позитивні сторони (вони є швидкодіючими, тобто необхідний результат досягається через незначний проміжок часу), так і негативні (не враховуються належним чином економічні інтереси виконавців). Прикладом таких методів є: державна реєстрація суб'єктів господарської діяльності, деяких видів господарських договорів, ліцензування, встановлення податкових ставок та інших платежів тощо).
Економічні методи - це такі способи впливу держави, коли необхідний суспільству результат досягається через економічний інтерес виконавців. Останнє обумовлює надійність дії цих методів, що становить їх позитивну якість. Водночас економічні методи мають негативний бік - повільність дії: бажаний для суспільства результат настає через значний проміжок часу.
До економічних методів слід віднести:
встановлення податкових пільг;
державне кредитування суб'єктів господарювання;
надання дотацій;
застосування господарсько-правових санкцій за порушення встановленого державою порядку у сфері господарювання.
У сучасних умовах господарювання держава в комплексі застосовує економічні та адміністративні методи. При цьому домінування тих чи інших методів залежить від стану економіки, надзвичайних обставин (стихійне лихо, війна тощо), а також завдань, що стоять перед державою щодо вирішення тих чи інших питань суспільного життя.
Правове регулювання ліцензування господарської діяльності.
Ліцензія — це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання — ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов (кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності). Відносини регулюються ЗУ від 1 червня 2000 «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» - визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.
Дія закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання, проте ліцензування банківської діяльності, проф.діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування діяльності в галузі телебачення і радіомовлення, у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, у сфері освіти, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій, будівельної діяльності, послуг з перевезень пасажирів і багажу повітряним транспортом здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах (ст. 2 Закону).
Відповідно до статті 9 цього Закону ліцензуванню підлягають 45 видів господарської діяльності (діяльність,пов’язана з корисними копалинами, вогнепальною зброєю, вибуховими речовинами, небезпечними хім.речовинами, догороцінним камінням і металами, лікарськими засобами, лотереями, медична і ветеринарна практика, тур операторська діяльність тощо).
Суб'єкт господарювання звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії. У заяві про видачу ліцензії повинні міститися відомості про суб'єкта господарювання-заявника вид господарської діяльності, на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.У разі наявності у заявника філій, відокремлених підрозділів, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії - зазначається їх місцезнаходження. До заяви додається виписка з Єдиного державного реєстру юр.осіб та фіз.осіб-підприємців.
Рішення приймається органом ліцензування у строк не пізніше ніж 10 робочих днів з дати надходження заяви та документів, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк. Заява про видачу ліцензії залишається без розгляду якщо: заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень; документи подані з порушенням встановлених вимог. Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.
За видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюється КМУ. Плата за видачу ліцензії вноситься після прийняття рішення про видачу ліцензії.
У ліцензії зазначаються:
найменування органу ліцензування, що видав ліцензію;
вид господарської діяльності, на право провадження якої видається ліцензія;
найменування суб'єкта підприємницької діяльності;
ідентифікаційний код юридичної особи або ідентифікаційний номер фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності;
місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності;
дата прийняття та номер рішення про видачу ліцензії;
строк дії ліцензії;
посада, прізвище та ініціали особи, яка підписала ліцензію; дата видачі ліцензії.
Ліцензія на провадження певного виду господарської діяльності видається на необмежений строк. КМУ за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування може обмежити строк, але не може бути меншим, ніж 5 років.
Ліцензія може бути анульована. Анулювання ліцензії — це позбавлення ліцензіата органом ліцензування права на провадження певного виду господарської діяльності.
Підставами для анулювання ліцензії є:
заява ліцензіата про анулювання ліцензії;
акт про повторне порушення ліценціатом ліцензійних умов;
рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання;
нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності;
акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії;
акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності;
акт про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії;
акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;
неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності.
Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через 10 днів з дня його прийняття і може бути оскаржено у судовому порядку.