Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
гп ответы.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
21.04.2019
Размер:
850.94 Кб
Скачать
  1. Методи державного регулювання економіки.

Від форм державного керівництва економікою слід відрізняти методи державного керівництва економікою.

Методи державного керівництва економікою - це передбачені законодавством способи впливу держави на поведінку суб'єктів гос­подарського життя з метою отримання необхідного для суспільства результату. Розрізняють адміністративні та економічні методи.

Адміністративні методи - це такі способи впливу держави, коли необхідний суспільству результат досягається прямим наказом компетентного органу, що підлягає обов'язковому та однозначному виконанню суб'єктом господарювання. Ці методи мають як пози­тивні сторони (вони є швидкодіючими, тобто необхідний результат досягається через незначний проміжок часу), так і негативні (не враховуються належним чином економічні інтереси виконавців). Прикладом таких методів є: державна реєстрація суб'єктів госпо­дарської діяльності, деяких видів господарських договорів, ліцензу­вання, встановлення податкових ставок та інших платежів тощо).

Економічні методи - це такі способи впливу держави, коли необхідний суспільству результат досягається через економічний інтерес виконавців. Останнє обумовлює надійність дії цих методів, що становить їх позитивну якість. Водночас економічні методи мають негативний бік - повільність дії: бажаний для суспільства результат настає через значний проміжок часу.

До економічних методів слід віднести:

  • встановлення податкових пільг;

  • державне кредитування суб'єктів господарювання;

  • надання дотацій;

  • застосування господарсько-правових санкцій за порушення встановленого державою порядку у сфері господарювання.

У сучасних умовах господарювання держава в комплексі засто­совує економічні та адміністративні методи. При цьому доміну­вання тих чи інших методів залежить від стану економіки, надзви­чайних обставин (стихійне лихо, війна тощо), а також завдань, що стоять перед державою щодо вирішення тих чи інших питань суспільного життя.

  1. Правове регулювання ліцензування господарської діяльності.

Ліцензія — це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання — ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов (кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності). Відносини регулюються ЗУ від 1 червня 2000 «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» - визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Дія закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання, проте ліцензування банківської діяльності, проф.діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування діяльності в галузі телебачення і радіомовлення, у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, у сфері освіти, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій, будівельної діяльності, послуг з перевезень пасажирів і багажу повітряним транспортом здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах (ст. 2 Закону).

Відповідно до статті 9 цього Закону ліцензуванню підлягають 45 видів господарської діяльності (діяльність,пов’язана з корисними копалинами, вогнепальною зброєю, вибуховими речовинами, небезпечними хім.речовинами, догороцінним камінням і металами, лікарськими засобами, лотереями, медична і ветеринарна практика, тур операторська діяльність тощо).

Суб'єкт господарювання звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії. У заяві про видачу ліцензії повинні міститися відомості про суб'єкта господарювання-заявника вид господарської діяльності, на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.У разі наявності у заявника філій, відокремлених підрозділів, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії - зазначається їх місцезнаходження. До заяви додається виписка з Єдиного державного реєстру юр.осіб та фіз.осіб-підприємців.

Рішення приймається органом ліцензування у строк не пізніше ніж 10 робочих днів з дати надходження заяви та документів, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк. Заява про видачу ліцензії залишається без розгляду якщо: заява подана (підписана) особою, яка не має на це повноважень; документи подані з порушенням встановлених вимог. Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

За видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюється КМУ. Плата за видачу ліцензії вноситься після прийняття рішення про видачу ліцензії.

У ліцензії зазначаються:

  • найменування органу ліцензування, що видав ліцензію;

  • вид господарської діяльності, на право провадження якої видається ліцензія;

  • найменування суб'єкта підприємницької діяльності;

  • ідентифікаційний код юридичної особи або ідентифікаційний номер фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності;

  • місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності;

  • дата прийняття та номер рішення про видачу ліцензії;

  • строк дії ліцензії;

  • посада, прізвище та ініціали особи, яка підписала ліцензію; дата видачі ліцензії.

Ліцензія на провадження певного виду господарської діяльності видається на необмежений строк. КМУ за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування може обмежити строк, але не може бути меншим, ніж 5 років.

Ліцензія може бути анульована. Анулювання ліцензії — це позбавлення ліцензіата органом ліцензування права на провадження певного виду господарської діяльності.

Підставами для анулювання ліцензії є:

  • заява ліцензіата про анулювання ліцензії;

  • акт про повторне порушення ліценціатом ліцензійних умов;

  • рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання;

  • нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності;

  • акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії;

  • акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності;

  • акт про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених в документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії;

  • акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

  • неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для певного виду господарської діяльності.

Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через 10 днів з дня його прийняття і може бути оскаржено у судовому порядку.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]