19. Поняття та ознаки суб’єктів господарського права.

Згідно із ст. 2 ГК учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самовря­дування, наділені господарською компетенцією, а також громадя­ни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Проте не всі перелічені категорії осіб є суб'єктами господарських правовід­носин (господарського права). Такими суб'єктами є лише ті учасники відносин у сфері господарювання, яким притаманна сукупність необхідних для цього ознак (рис), а саме:

1. безпосереднє здійснення господарської діяльності (виробниц­тво продукції, виконання робіт, надання послуг) або керівництво господарською діяльністю, що притаманно власникам майна підприємств, господарським об'єднанням, промислово-фінансовим гру­пам, а також господарським міністерствам та відомствам;

2. створення (набуття статусу суб'єкта господарських відно­син) у встановленому законом порядку, хоча порядок створення для різних суб'єктів господарських відносин різний - залежно від виду, організаційно-правової форми, виду діяльності; на­буття статусу суб'єкта господарських відносин (що зазвичай є заве­ршальною стадією процесу створення господарської організації), як правило, пов'язується з їх державною реєстрацією;

3. наявність майна, необхідного для здійснення обраної суб'єк­том або покладеної на нього господарської діяльності чи керівництва такою діяльністю; таке майно може закріплюватися за суб'єктами господарського права на різних правових титулах: праві власності, праві повного господарського відання, праві оперативного управління, праві користування, праві оперативно-господарського використання;

4. наявність господарської правосуб'єктності, тобто визнаної державою за певним суб'єктом господарювання можливості бути суб'єктом прав (мати і здійснювати права та обо­в'язки, право на захист інтересів, відповідальність за порушення); обсяг правосуб'єктності фіксується в законі та в їх установчих документах.

Таким чином, суб'єкти господарського права (господарських правовідносин) - це учасники господарських відносин, що безпосередньо здійснюють гос­подарську діяльність або управляють такою діяльністю, створені у встановленому законом порядку, мають необхідне для здійснення та­кої діяльності майно і володіють господарською правосуб 'єктністю.

19. Поняття та ознаки підприємства як організаційної форми господарювання

Відповідно до ст. 191 ЦК «підприєм­ство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності», і як таке є сукупністю нерухомих і рухомих речей, майнових та інших прав, а також мо­же бути в цілому чи в частині об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Ст. 62 ГК: Підприємство – самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Притаманні такі риси:

• належність до основної ланки економіки;

• безпосереднє здійснення виробничої, науково-дослідницької і комерційної діяльності та іншої господарської діяльності – як комерційної (підприємницької), так і некомерційної;

• можливість функціонування на будь-якій формі власності: державній, комунальній, колективній, приватній;

• установчий документ - зазвичай статут, якщо інше не вста­новлено законом (заснов­ницький договір, положення);

• функціонування на базі відокремленого майна, що знаходить вираз у наявності самостійного балансу та рахунку в банку; це майно може бути закріплено за підприємством на різних правових титулах.;

• наявність господарської правосуб'єктності, в тому числі статусу юридичної особи;

• індивідуалізація підприємства як самостійного суб'єкта гос­подарювання - власне наймену­вання (фірмової назви), що відображається в його вихідних докумен­тах, печатці; підприємство повинно мати ідентифікаційний код платника податку;

• порядок управління підприємством залежить від типу під­приємства - унітарного (управління одноособовим керівником) чи корпоративного типу (управління за допомогою створених органів);

• ступінь самостійності підприємства (обсяг його прав та обов'язків) залежить від правового режиму майна підприємства (підприємства-власники, підприємства – невласники).