![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1. Господарське право як галузь права
- •2. Господарське право як галузь правової науки
- •2. Предмет регулювання господарського права. Розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин.
- •3. Поняття, ознаки та види господарських правовідносин
- •4. Класифікація суб'єктів правовідносин
- •5. Метод
- •6. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства.
- •7. Напрями вдосконалення господарського законодавства.
- •8. Поняття та ознаки підприємництва
- •9. Принципи здійснення підприємницької діяльності
- •10. Некомерційне господарювання
- •11.Організація та управління господарською діяльністю.
- •12.Державна політика у сфері господарювання – визначається гл. 2 гк.
- •Методи державного регулювання економіки.
- •Правове регулювання ліцензування господарської діяльності.
- •Правове регулювання патентування підприємницької діяльності.
- •Загальні засади створення суб’єктів господарювання.
- •17. Порядок державної реєстрації суб’єктів господарювання.
- •18. Загальні засади припинення діяльності суб’єктів господарювання.
- •Поняття та ознаки суб’єктів господарського права.
- •Поняття та ознаки підприємства як організаційної форми господарювання
- •21. Організаційна структура та управління підприємством
- •22. Види та організаційно-правові форми підприємств
- •23. Правове становище державних комерційних підприємств
- •24. Правове становище казенних підприємств
- •25. Правове становище комунального унітарного підприємства
- •26. Правовий статус громадянина-підприємця
- •27. Правове становище приватного підприємства
- •28. Правове становище виробничого кооперативу
- •29. Особливості правового статусу кредитних спілок у сфері господарювання
- •30. Поняття та класифікація господарських товариств
- •33.Правове становище акціонерних товариств
- •34.Правове становище товариства з обмеженою відповідальністю.
- •35.Правове становище товариства з додатковою відповідальністю.
- •36.Правове становище командитного товариства.
- •37.Правове становище повного товариства.
- •38.Поняття об’єднання підприємств, їх класифікація.
- •39.Функції та компетенція об’єднання підприємств.
- •40.Управління об’єднанням підприємств.
- •41.Правове становище господарських об’єднань.
- •42.Правове становище холдингових компаній.
- •43.Правовий режим майна суб’єктів господарювання.
- •44.Види майна та джерела формування майна суб’єктів господарювання.
- •45.Склад майна, що використовується у сфері господарювання.
- •46.Похідні від права власності правові титули майна суб’єктів господарювання.
- •50.Правові засади приватизації державного та комунального майна.
- •Приватизаційний процес
- •Способи приватизації
- •52.Управління корпоративними правами.
- •53.Поняття та види цінних паперів за законодавством України.
- •54. Державне регулювання ринку цінних паперів
- •55. Поняття та соціально-економічне призначення банкрутства. Ознаки банкрутства.
- •56. Учасники провадження у справі про банкрутство.
- •57. Підстави порушення провадження у справах про банкрутство.
- •58. Стадії провадження у справах про банкрутство.
- •59. Розпорядження майном боржника як судова процедура у справі про банкрутство
- •60. Мирова угода як судова процедура у справі про банкрутство.
- •61. Санація боржника як судова процедура у справі про банкрутство.
- •62. Ліквідаційна процедура у справах про банкрутство.
- •63. Черговість задоволення вимог кредиторів при банкрутстві.
- •64. Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності.
- •65.Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності.
- •66.Функції та підстави господарсько-правової відповідальності.
- •67.Поняття та класифікація господарських санкцій.
- •68.Підстави та порядок застосування господарсько-правових санкцій.
- •69.Оперативно-господарські санкції: види, порядок застосування.
- •70.Відшкодування збитків у сфері господарювання.
- •71.Адміністративно-господарські санкції: види, підстави застосування.
- •72.Поняття економічної конкуренції та монополізму.
- •Правові засади діяльності Антимонопольного комітету України.
- •Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку: поняття та прояви.
- •76.Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування та органів адміністративно-господарського управління та контролю: поняття, прояви.
- •77.Антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання.
- •78.Контроль за концентрацією суб'єктів господарювання.
- •79.Поняття та види порушень у сфері економічної конкуренції.
- •80.Відповідальність за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
- •81.Поняття, види та підстави виникнення господарських зобов’язань.
- •82.Виконання господарських зобов’язань. Поняття та критерії належного виконання господарських зобов’язань.
- •83.Забезпечення належного виконання господарських зобов’язань.
- •84.Припинення господарських зобов’язань.
- •Поняття та ознаки, функції господарського договору.
- •Класифікація господарських договорів.
- •Зміст господарського договору.
- •88. Форма господарського договору.
- •89. Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів.
- •90. Правове регулювання оренди у сфері господарювання.
- •91. Правове регулювання лізингу у сфері господарювання.
- •92. Біржова торгівля: засади правового регулювання, види бірж, основи їх правового статусу.
- •93. Правове становище товарної біржі.
- •94. Правове становище фондової біржі.
- •95. Поняття та види професійної діяльності з торгівлі цінними паперами.
- •96. Зовнішньоекономічна діяльність: поняття, види, суб’єкти.
- •97. Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності.
- •98. Правове становище підприємства з іноземними інвестиціями.
- •99. Спеціальні (вільні) економічні зони.
9. Принципи здійснення підприємницької діяльності
Згідно зі ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі таких принципів:
1) вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності. Суб'єкт підприємницької діяльності самостійно вирішує, якими видами діяльності йому займатися з огляду на обмеження, встановлені чинним законодавством (наприклад, згідно зі ст. 4 Закону України від 7 лютого 1991 р. № 698-ХІІ "Про підприємництво" — єдиною статтею, що є чинною у цьому Законі — діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями);
2) самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;
3) вільного найму підприємцем працівників. Цей принцип обмежується положеннями спеціального законодавства про зайнятість, що містить положення, якими обмежуються трудові права іноземних громадян та осіб без громадянства — ст. 8 Закону України від 1 березня 1991 р. № 803-ХІІ "Про зайнятість населення" передбачена необхідність отримання дозволу на працевлаштування у державній службі зайнятості України (див. також Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 1999 р. № 4);
4) комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (див. ознаку № 4 підприємницької діяльності);
5) вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом. На практиці цей принцип суттєво обмежується шляхом встановлення правил щодо цільового використання коштів суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи, обмежень на проведення операцій у готівкових коштах та ін.;
6) самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. Цей принцип обмежується, зокрема, положеннями Закону України від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", ст. 1 якого встановлені правила щодо обов'язкового зарахування на їх валютні рахунки в уповноважених банках виручки резидентів у іноземній валюті у терміни виплати заборгованостей, зазначених в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.
10. Некомерційне господарювання
На відміну від комерційної господарської діяльності, некомерційне господарювання здійснюється без мети одержання прибутку. Така діяльність спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів, ведеться суб’єктами господарювання державного або комунального секторів економіки в галузях або видах діяльності, в яких забороняється підприємництво. Вона здійснюється на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а також самостійно суб’єктами господарювання, яким за законодавством не можна вести господарську діяльність у формі підприємництва (ст. 52 ГКУ).
Як слушно зазначається в літературі, невід’ємну частину сучасного ринкового господарства становить і некомерційний сектор, який дає змогу компенсувати так звані недосконалості ринку. Ні в кого не викликає сумнівів те, що некомерційне господарювання відрізняється від комерційного підприємницького. Останнє орієнтовано передусім на прибуток, який залежить від коливань попиту. Некомерційна організація, здійснюючи господарську діяльність, теж може одержувати прибуток від неї, але важливо, щоб це для неї не перетворювалося на самоціль. Інакше вона не буде відповідати своєму призначенню задовольняти ті потреби, які не повинні залежати від ринкової кон’юнктури (охорона здоров’я, освіта, наука, культура тощо).
Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб’єктами господарювання на основі права власності, права господарського відання або права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом державного управління чи органом місцевого самоврядування. Якщо господарська діяльність організацій – юридичних осіб або громадян, зареєстрованих як суб’єкти некомерційної діяльності, набуває характеру підприємницької діяльності, до неї застосовуються положення законодавства, яке регулює підприємницькі відносини.
На суб’єктів господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регламентації господарської діяльності з урахуванням її особливостей.