27. Правове становище приватного підприємства

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи ( дочірнє підприємство іншого приватного підприємства).

Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається ГК ( ст..62-72) та іншими законами.

Приватні підприємства можуть бути двох типів:

1) унітарний – майно може закріплюватись на будь-якому з основних правових титулів праві власності, праві господарського відання та праві оперативного управління;

2) майно зазвичай закріплюється на праві спільної часткової приватної власності, але і не виключається застосування таких правових титулів, як право господарського відання чи оперативного управління.

Установчий документ – статут, що затверджується засновником(засновниками). У разі створення ПП двома і більше особами має бути укладений договір.

28. Правове становище виробничого кооперативу

Виробничий кооператив - господарська організація корпоративного типу, яка утворюється на добровільних засадах, шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку.

Ознаки:

1)підприємство корпоративного типу колективної форми власності;

2)мета діяльності – отримання доходу від здійснення господарської діяльності ( виробництво продукції/товарів, виконання робіт, надання послуг);

3)створення на добровільних засадах;

4)наявність статусу юридичної особи;

5)наявність статуту як обов’язкового установчого документу, який повинен містити відомості, визначені ст.8 ЗУ «Про кооперацію»;

6)здійснення виробничо-господарської діяльності на засадах самофінансування;

7)мінімальна кількість засновників (членів) – 3.

8)наявність власного майна, яке формується за рахунок таких джерел: паї членів кооперативу(основний та додатковий); внески членів кооперативу (вступний, членські, цільові); кошти, що надходять від ГД кооперативу; грошові та майнові пожертвування та ін..

29. Особливості правового статусу кредитних спілок у сфері господарювання

Кредитною спілка – це неприбуткова організація, заснована громадянами – фізичними особами у встанов­леному законом порядку на засадах добровільного об'єднання грошових внесків з ме­тою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні інших фінансо­вих послуг. Кредитна спілка є юридичною особою. Статусу юридичної особи вона набу­ває з дня її державної реєстрації.

Громадяни, які постійно проживають на території України, можуть об'єднуватися у кредитні спілки. Кредитна спілка діє на основі статуту, який затверджується загальними зборами членів кредитної спілки. Майно кредитної спілки є її власністю і складається з фондів кредитної спілки, коштів доходу та іншого майна. Кредитна спілка не може бути засновником або учасником суб'єктів підприємниць­кої діяльності. Статус, порядок організації та здійснення господарської діяльності кредитної спіл­ки визначаються ГК, законом про кредитні спілки та іншими законами.

КС є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг членам КС. Основними принципами діяльності КС є добровільність вступу та свобода виходу з КС, рівноправність членів КС.

Основний правовий титул майна – право власності. Учасники КС несуть відповідальність лише майном, що належить їм на праві власності, відсутня субсидіарна відповідальність членів КС, які несуть лише ризик збитків у межах своїх пайових внесків.

Органи управління і контролю КС:

1. загальні збори членів КС – вищий орган;

2. спостережна рада – обирається загальними зборами КС та підзвітна їм;

3. правління КС – виконавчий орган;

4. кредитний комітет – спеціальний орган, відповідальний за організацію кредитної діяльності КС;

5. ревізійна комісія КС – здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю КС.